У підсумку покупок набралося стільки, що довелося наймати візника, і разом з ним завантаживши всю поклажу на місце для багажу, втомлено гепнувся навпроти супутниць, і махнув рукою, закликаючи їхати.
Екіпаж виявився з хорошою підвіскою та амортизацією, тому їхали практично без тряски й підскакувань. Я розвалився на всі два місця, закинувши обидві руки на спинку і широко розставивши ноги, чим викликав незадоволений погляд Самаї', яка на відміну від мене їхала, рівно тримаючи спину і підібгавши ноги до сидіння. Точно повторюючи поставу, намагалася триматися і її донька, але все одно час від часу вона зривалася і, притиснувшись до дверцят, щось з неприхованим дитячим захопленням виглядала в сутінках, що наступали, або з таким же виразом обличчя оберталася назад, стаючи на сидіння колінами. Маман намагалася напоумити дівчинку, суворо шикаючи, закликаючи поводитися як справжня юна леді, але її суворий погляд діяв лише до наступного разу. Видно, дівчинці не часто випадала нагода проїхатися містом у кінному екіпажі, ось дитячий захват і пересилював світські манери. А мені було приємно порадувати малу як у подяку за допомогу в покупках, і тому, як тільки Самая' вкотре шикнула, я попередив що якщо вона ще раз зашипить, то я кататиму Самі цілу ніч – до ранку, а її вередлива матуся бігтиме слідом за каретою. Та, звичайно ж, образилася на мене і, фиркнувши, відвернула голову вбік, але вже не смикала доньку, дозволивши тій робити що заманеться. Ну а я, вибравши момент, ніжно погладив маленьку долоньку ображеної дівчини, що лежала на колінах, і легенько стиснувши, потряс, при цьому приязно підморгуючи. Вона роздратовано вихопила свою руку і, показавши мені язика, знову відвернулася.
Але довго дутися їй не довелося, тому що хвилин через десять, або й менше, ми під'їхали до будинку, в якому я винаймав квартиру. І щойно ми почали з шумом-гамом вивантажуватися з транспортного засобу, фіранка в кімнаті тітоньки Поллі засмикалася, і у вікні виник силует П'яточки, яка, чіпляючись своїми маленькими ручками за штору, спритно залізла на підвіконня і почала махати нам ручкою, радісно при цьому підстрибуючи. Самая', побачивши малу, одразу ж розпливлася в усмішці й теж заходилася привітно махати у відповідь. Але розмахувалися недовго – мала вмить крутнулася у вікні, й тієї ж миті кудись зникла, але тільки для того, щоб вхідні двері розчинилися мов від копняка, і радісно повискуючи П'яточка кинулася нам назустріч. Кинулася в чому була – у сорочечці та колготках, без взуття (ну я їй дам!). Бідна тітонька, що було рвонула за нею, зупинилася на порозі, важко відсапуючись і розуміючи, що справа ця безнадійна. Але побачивши нас, одразу ж випросталася і радісно сплеснула руками – напевно, ще й молитву вознесла своїм богам.
Я ж відразу підхопив дзвінко заверещавшу П'яточку, кілька разів підкинув її високо в повітря, прокрутив на витягнутих руках навколо себе, зображуючи літачок, і нарешті вручив Самай' – нехай пограється. Та вмить схопила дівчинку, затискала, зацілувала і хотіла було так і йти з нею просто до будинку. Але мала, вперше пізнавши захват польоту від підкидання і непередавані відчуття від "літачка", почала відчайдушно рватися до мене.
Ну що ж, довелося парочку разів підкинути й покружляти. Потім ще раз… і ще. Аж поки не задовбався. Тому востаннє підхопивши на руки, попрямував до будинку. Але та почала вередувати й скиглити, вимагаючи продовження, тому довелося пригрозити їй кулаком, на превелике обурення Самай', сунувши його під самий ніс, і попередити, що якщо ще раз підкину, то вже не спіймаю. Але та була згодна й на це – головне, щоб підкинув, а там хоч трава не рости. Я ж був непохитний, і так із ниттям і нюнями ми зайшли до будинку.
Привітався з тіткою Поллі, представив гостей і подякував за те, що так великодушно погодилася доглянути дівчинку. Тітонька розцвіла від подяк, запевнила, що мала була настільки слухняною і розумною дівчинкою, що вона навіть не помітила, як минув час. І тут же заходилася клопотати, накриваючи на стіл та організовуючи чаювання, хоч гості були й не її. Залишивши торт і всі смаколики на піклування Самаї', яка взялася допомагати нашій привітній господині, взяв малу й потягся нагору митися й переодягатися. Але потім, коли ми з дівчиною залишилися наодинці, вона повідала мені іншу версію подій, яку своєю чергою їй розповіла тітка Поллі практично одразу, як тільки ми з малою зникли з поля зору.
Да, того дня мала вже не робила нічого з того, що виробляла напередодні, – але й спокійного життя теж не давала. Спочатку все йшло нібито тихо й мирно. Вона то гралася з лялькою, то шмигала кімнатами, але поки нікого не чіпала. Потім це діло їй набридло, і вона якимось дивом відкрила комод, вивалила всі речі господині на підлогу і змусила ту приміряти на себе кожну. Тітонька спочатку пробувала відмовлятися, але П'яточка не припиняла відходити від неї ні на крок, розтягуючи старе шмаття по всьому дому, заходилася скиглити й плутатися під ногами, одного разу так заплуталася, що ледь не впустила огрядну жінку на підлогу. Тій довелося здатися і скоритися долі.
Такої виставки моди стіни її будинку не бачили ні до, ні після. Вона переміряла на себе весь наявний у домі одяг. Продефілювала кімнатами в усьому взутті, яке вдалося знайти пронирливій малій, при цьому натерши собі величезні мозолі на ногах і через те кульгаючи. Одяг, який через вік уже не ліз на огрядне тіло жінки, натягувала на себе П'яточка і, спотикаючись та падаючи, моталася на пару з тітонькою, що впала у відчай. До обіду, перетворивши кімнати на подобу смітника, дівчинка так натомилася і зголодніла після всіх витівок, що зі звірячим апетитом виїла все, що було на столі, та так за ним і заснула з недоїденою курячою ніжкою в роті.
Спала цілих дві години, які здалися тітоньці часом, проведеним у раю.
На щастя для тітоньки, прокинувшись, мала трохи вгамувалася і тільки час від часу почала бігати до вікна. Чіпко видиралася по шторах, ледь не зірвавши карниз, залазила на підвіконня, сиділа там деякий час, вдивляючись на дорогу, і таким же способом спускалася вниз, йшла гратися з лялькою, а потім усе по новій. Аж поки ми не прийшли.
Чаювання тим часом затягнулося до пізнього вечора. До нашої компанії приєдналася злегка підхмелена сусідка Баффі – трохи пом'ята й очманіла. Це я, зіткнувшись із нею на сходовій клітці, почав обіймати її та тискати на честь перемоги, так би мовити… хвилин із двадцять.
Потім відбувся мініконцерт одного актора у виконанні П'яточки. Річ у тім, що коли ми пішли митися й переодягатися, я підсунув їй сукню, обрану мною, голосно розхвалюючи її та захоплюючись метеликами й квіточками. Мала, звісно ж, повелася і швиденько з радісним повискуванням нап'яла ту на себе, не звернувши уваги на фартушок, що стирчав, а я, не акцентуючи на цьому увагу, бадьоренько схопив її за ручку й потяг на чаювання. Мій прихід виявився практично непоміченим, ну ходить тут якийсь мужик, та й нехай ходить – не п'яний, не буйний, чого ще треба. А я, не наполягаючи на загальній увазі, швиденько шуснув за стіл і, відрізавши собі здоровенний шматок торта, почав поглинати його.
А ось помітивши П'яточку в новому прикиді, всі одразу ж почали голосно захоплюватися, яка, мовляв, мила дівчинка в такій красивій сукні! Мала ж, почервонівши від задоволення як стигла вишня, скромно потупила очі й, схопивши лівою ручкою правий вказівний пальчик, почала кокетливо крутитися, не тямлячи себе від загальної уваги та компліментів. Аж поки я, ніби ненароком, не висловив думку, що П'яточка, напевно, занадто багато їсть, тому що животик роздувся як у вагітної жаби, аж фартушок відкопилює. На мене тут же всі зашикали, мовляв, нічого страшного, не варто звертати уваги. Але малій, мабуть, не припало до смаку бути схожою на вагітну жабу, і тому вона почала легенько ручкою пригладжувати те випнуте непорозуміння. І робила це так мило й манірно, так і не підіймаючи оченя, що всі жінки в кімнаті в одну мить знову розчулилися.
Але фартушок і не збирався піддаватися на миле погладжування – як стирчав, так і залишився стирчати. Кокетство і манірність зникли з її личка, поступившись місцем невдоволенню, а милі погладжування перейшли в стадію нетерплячого вирівнювання з жорстким тертям обома ручками, рухи яких ставали все більш нервовими й смиканими. У ще лютішу фазу протистояння між фартушком і П'яточкою перейшло після того, як я видав уголос дитячу дражнилку: "У кого товстий животик, того звемо бегемотик", щоправда, зовсім забувши, що в тітки Поллі ще той "животик", у який поміститься не один бегемотик, і що за мої слова мені зараз прилетить у вухо. Але тітонька так захопилася спогляданням дівчинки, що біснувалася, то навіть не звернула на мої слова жодної уваги. Пронесло. А П'яточка, злісно сопучи і все більше шаленіючи, заходилася тягнути клятий фартух обома руками щосили вниз, та так завзято, що аж зігнулася навпіл, головою вниз, смішно розчепіривши ніжки-сірнички. Ну прямо натуральна жаба.
А вже коли вона, люто завищавши, з перекошеним обличчям, гепнулася на спину і почала скіпатись по підлозі знавісніло гарчачи й крекчучи, розлючено взявшись рвати ненависну тканину, несамовито шматуючи її з боку в бік я не витримав, пирснув недоїденим тортом прямо Самай' на рукав, й зайшовся в дикому реготі, ледь чолом не розбивши чашку на столі. Нерви дівчини більше не витримали такого видовища, і вона, схопившись, при цьому встигнувши погрозити мені кулачком, підхопила скажену малючку що біснувалася на підлозі й в супроводі Баффі, яка люб'язно погодилася вказати, де знаходяться наші апартаменти, а також Самі, вирушила переодягнути малу в щось інше.
Поки "баб'яча експедиція" здійснювала свій речовий рейд. Тітонька почала давати мені настанови про методи виховання дітей при цьому із задоволенням наминаючи тортик і запиваючи великими ковтками чаю. Я слухав її в напіввуха, при цьому прокручуючи системний запис зі знавіснілою П'яточкою, через раз повторюючи епізод, де вона шибається спиною на підлогу, при цьому пирскаючи в кулак, щоб не помітила тітонька і не прийняла на свій рахунок.
Через пів години жіночий квартет повернувся у повному складі, і з повністю переодягненою П'яточкою, яка своєю чергою підозріло косилася в мій бік – а чи не дивлюся я на її животик.