Потім поцілував її в губи, нахилився і поцілував в обидві запалі щічки П'яточку і побіг до виходу, так і не побачивши, як мала з ошелешеним виглядом дивиться мені вслід, та ще й роззявивши рота.
— Здоров, Степанов! Як життя ментівське? Бандитів ловиш чи глухарями обвиснув, як новорічна ялинка іграшками? Гей, а де бутерброди?
— Які бутерброди? Ти ж, напевно, тільки-но від столу відірвався і вже знову їсти просиш.
— Яке "ледь"! Поки зібрався, поки приїхав, поки туди-сюди, а організм молодий, росте, то й вимагає посиленого харчування. От був би я вашим начальником, насамперед організував би нормальну їдальню з п'ятиразовим харчуванням, бо ситий поліцейський хабара не візьме і про їжу думати не стане, а весь у справи зариється.
— Або, об'ївшись, тільки спати хотітиме. До речі, про начальника: маєш можливість претендувати на посаду начальника департаменту юстиції, тому що нинішньому оголошено підозру в ряді тяжких злочинів, і на час розслідування він тимчасово відсторонений від своїх обов'язків.
— Опа-ча, яка гарна новина! А хто ще?
— Начальник департаменту очищення, якому вже оголошено підозру і який вже перебуває під арештом, оскільки повністю покаявся у своїх гріхах, та ще й зі слідством співпрацював, здавши всіх своїх спільників з потрохами.
— Це такий маленький рудий? Він у мене ще автограф випрошував.
— Якщо захочеш, можеш відвідати бідолаху, хоч якась радість йому буде в тому сумному і похмурому місці, в яке сам себе загнав. До речі, я тебе ось для чого покликав... готовий результат експертизи твоєї загадкової субстанції. Як думаєш, що з'ясували наші фахівці?
— Що це допінг, засіб для посилення фізичних можливостей для місцевих, тобто корінних теріанців.
— Так ти знав?
— Ну як знав, практично випробував на собі. Один з місцевих, вживши цю хрінь, так мені врізав, що я мало не проломив стіну. Добре хоч захист був прокачаний, інакше відразу б у нокаут відлетів.
— Цікаво, цікаво, а що за місцевий, де і коли ти з ним зіткнувся?
— Так минулого тижня в ратуші, перетнулися з ним на вході в туалет. Виявилося, що це чоловік Сама́й...
— Твоєї, так би мовити, гувернантки?
— Її рідної. Так-то я його в обличчя жодного разу не бачив, та й не цікавив він мене, якщо чесно, інформації — тільки те, що про нього Сам розповідала. А він, мабуть, добре був обізнаний про мою особу, бо з ходу впізнав, і з того, як швидко дістав і випив зілля, відразу видно, що давно готувався до бійки, заздалегідь все спланував.
— До речі, десь мені на очі потрапив рапорт про інцидент, що стався в будівлі ратуші, де підозрюваний, якийсь добропорядний громадянин нашого міста, крамар Сугур, відмовився давати свідчення з приводу вчиненого розгрому в громадському туалеті будівлі ратуші, а також, з огляду на очевидні травми, знехтував пропозицією про госпіталізацію. Наразі зважаючи на недостатність доказів, звинувачення підозрюваному так і не було пред'явлено. Виходить, це ви там накоїли?
— Я відмовляюся розмовляти без свого адвоката.
— Та годі тобі! Той туалет давно вже відремонтували і забули про нього. А справі навіть ходу не дали, і ніхто її поновлювати не збирається.
Хоча, звичайно, було б непогано, якби того дядька госпіталізували і взяли у нього аналіз крові, — задумливо промовив Степанов.
— Так його відбитки в будь-якому випадку залишилися на тарі. Я її обережно брав за верх і низ, і то за самий краєчок, так що сміливо можеш викликати крамаря до себе і розпитати а звідки у вас, шановний, цей засіб і з якою метою ви його придбали?
— Викликати тільки з приводу самого тільки зілля — це нарватися на непотрібний втик, від начальства, якого поки немає. Пити таке поки не заборонено законом, це не наркота. Хіба що тільки поцікавитися з метою придбати партію для нашого відділу — побічних ефектів по ньому начебто не виявили.
— Але, як я розумію, справа-то, по розгромленому туалету не закрита? І хоч він давно відремонтований, але все-таки за рахунок міста. А якщо кожен почне псувати міське майно, то ніяких грошей не напасешся на дармові ремонти.
— Ну а що робити? Він же відмовляється давати будь-які свідчення. Свідків, що саме ця людина вчинила таке неподобство, немає, а побої, за його словами, отримав внаслідок того, що послизнувся на залитій водою підлозі, коли зайшов у туалет, щоб подивитися, що там сталося.
— То й що? А якщо я напишу заяву, що певний громадянин, з яким зіткнувся біля входу в громадський туалет будівлі ратуші, тоді-то і тоді вживши якусь речовину, напав на мене з невідомої причини, завдавши удару в обличчя? Після чого зав'язалася бійка, в результаті якої постраждало муніципальне майно.
— Цим ти всього-на-всього добровільно зізнаєшся у вчиненні хуліганських дій, тому що, тут я повторюся, даний громадянин від дачі показань відмовляється, і навіть упущена колба з його пальчиками не робить його співучасником правопорушення. Просто випадково упустив, коли зайшов після всього, що сталося. Тобі такий хід мало чим допоможе — просто вийде твоє слово проти його. Коротше, в кращому випадку постраждаєте обидва, і ще невідомо, хто більше, якщо враховувати вік крамаря. Хочеш платити штраф задля того, щоб дізнатися, хто варить це пійло, або шукаєш варіанти, щоб хоч якось помститися мужику за те, що він у твоєї коханки доньку відсудив? От тільки не треба робити вигляд, що у вас з цією Самою' суто ділові стосунки.
— Тут ти майже вгадав. Я маю на увазі помсту, якщо що, бо вона теж буде мати місце. Але не дрібна, а така, через яку цього самого крамаря в будь-якому разі позбавлять батьківських прав. Бо він напав на представника правопорядку — хоч і позаштатного, але такого, що веде дуже серйозне розслідування.
— Не зрозумів. Хоча стій, зрозумів. Ти згоден стати нашим позаштатним співробітником...
— Тільки тобі доведеться піти на невеличке службове порушення і зарахувати мене на цю посаду двома тижнями раніше або навіть трохи більше.
— Тоді так, справа набуде зовсім інший повороту, і крамарю, хочеш не хочеш, доведеться-таки давати свідчення. Але тільки я не піду на таке, тому що ми, хоч і друзі з тобою, але навіть заради дружби я не можу посадити невинну людину за сфальсифікованим звинуваченням. Вибач, що так прямо.
— Блін, та як же тобі, дурню, пояснити, що я не прошу тебе нікого саджати! Так, в цій справі є і мій особистий інтерес, про який ти вже знаєш, і ще раз повторюся, щоб поставити остаточну крапку. І так, моя особиста вигода в тому, щоб позбавити цього старого чорта батьківських прав і віддати дівчинку, яка йому нафіг не потрібна, рідній матері. Але це просто так підфартило, що мої і державні інтереси збіглися. Головне що мені — і не тільки мені, але і тобі теж — треба дізнатися, з якою метою почали виготовляти такі зілля. Щоб у шахтах робітникам легше киркою махати або щоб городяни на полях замість коней орати почали, аби худобу не заганяти? Думаю, за ціною невигідно буде місцевим людям таке доповнення до характеристик. Навіть для нас воно коштує певних грошей, а що вже говорити про місцевих з їх копійчаним заробітком. Але проблема в тому, що справа не обмежується одним тільки зіллям. Я не знаю, як тобі, але мені досить часто трапляється зустрічати місцевих із даром, і здається це не швидкоплинні капризи еволюції, а цілеспрямована діяльність, яка набуває все більших масштабів. Це і доводить поява ось таких еліксирів у вільному доступі, а може, і не у вільному, тому що ти про них досі ніколи й не чув, як і про "прокачаних" місцевих.
— Звичайно, поява таких особистостей буде дуже цікавою для нашої влади, і, навіть можливо, в майбутньому стане представляти реальну загрозу системним як виду. Адже навіщо Системі возитися з душами, витрачати час і цінні ресурси, якщо місцеві під боком самі навчилися таке творити? Але, по-перше, без доказів все це схоже на казку, а по-друге, у чому тут злочин? Влада, звичайно, в будь-якому випадку візьме під свій особистий контроль цю ситуацію, щоб уникнути так би мовити. Але мене цей факт не повинен хвилювати абсолютно. Ці твої місцеві з даром поки нічого поганого нікому не зробили. Порядок не порушують, не грабують, не вбивають. Хіба що один з них, за твоїми словами, наковтавшись цього пійла, вдарив тебе по обличчю, та й то, якщо судити чисто по-людськи, за справу. Адже, як не крути, але його дружина пішла до тебе, хоч ти подаєш цю ситуацію під іншим кутом, — ось і зірвався чоловік, не витримав, так би мовити, наруги над своєю чоловічою гідністю.
— Ти все так спрощуєш, тому що по суті своїй — простий слідчий. Вибач за "простий", і твоя робота починається, коли злочин вже відбувся. Тільки тоді ти включаєшся в процес, збір доказів з місця злочину, опитування свідків, результати експертизи на предмет відбитків, сторонніх предметів та іншого, з яких потім складаєш загальну картину. Так би мовити, тактик з вузькоспрофільною спеціалізацією. А я — як би простий чувак з дуже багатою уявою, який, до речі, вже, за твоїми словами, не раз довів тобі свою корисність і якого ти з цієї ж причини хочеш кров із носа залучити до себе на службу, за нечувані бонуси. І ось цей чувак побачив якусь картину в цілому і зробив відповідні висновки, які хоче до тебе донести, щоб ти вловив суть проблеми і, задіявши свій тактичний розум, запобіг тому, що чувак собі нафантазував. Тобто я побачив ще не скоєний злочин з купою жертв, і як добропорядний громадянин хочу тебе про нього попередити. Ну, а ти роби далі, як сам знаєш. А щоб тобі стало більш-менш зрозуміло, про що я говорю, розповім, що бачив. Для цього почну по порядку. Ти чув коли-небудь про якогось Семена на прізвисько Сьома?
— Звичайно. Дрібний шахрай, крав і шахраював, тільки вже більше двох місяців як зник. А ти щось чув про нього?
— Його пернаті зжерли, прямо на моїх очах, якраз два місяці тому. А перед цим він натякнув, що, до всіх своїх дрібних гріхів, грабує і ґвалтує щойно прибулих системних, знаючи приблизне місце їх появи, а можливо, і вбиває після цього, і знову-таки про це тобі нічого не відомо, тому що не залишилося свідків. Але справа не в цьому. Просто в момент нашої зустрічі його добряче цапнув зомбі, який прорвався за периметр, і якого я встиг вбити. Та найдивніше: після страшних ран, нанесених йому інфікованим, він досить швидко оговтався і досить жваво почав рухатися як для смертельно пораненого.