Який ти бука. Краще забери мене у світ пороку й розпусти, де робитимеш зі мною всякі непристо́йні речі.
— Цікаво. Ану ж бо, красуне, дозволь краще мені відчинити двері, і дивись не впади.
— А я буду за тебе триматися, ти такий великий та сильний. Усі дівчата від тебе в захваті, і навіть, як мені здається, наша неприступна Анька, яка, гарненько випивши, почала відзиватися про тебе дуже і дуже схвально, чого я від неї раніше жодного разу не чула при оцінці мужиків. До речі, а звідки в тебе ключі від моєї квартири, ти що, другий комплект маєш? Звідки? У тітки Поллі випросив чи зліпок зробив? Але навіщо? Ах, я все зрозуміла!.. Ти хотів вночі, таємно, пробратися в мою оселю і поки я сплю, збезчестити мене!
— Ага, і при цьому спробувати не розбудити. Щоб із ранку навіть нічого не запідозрила.
— Точно! Ти просто запав на мене. Ось тепер усе зрозуміло... я ще тоді запідозрила недобре, коли ти витріщився на мої груди. Але тепер усе стало на свої місця. Ах який хитрун... а вдавався таким недоторканним із принципами... Все! Після такого... ти повинен на мені одружитися!
Усю свою п'яну ахінею вона говорила, плентаючись за мною і злегка похитуючись, поки я, відчинивши двері, заносив продукти на кухню, а потім сонну П'яточку до її кімнати. Розклавши все по місцях, заходився випроваджувати п'яну дівчину. Але тій зайшло в голову, що це її квартира і що вона звідси нікуди не піде, і що я поводжуся по-свинськи, виганяючи її з власних апартаментів, і це після того, як вона вилила мені свою душу. Застосовувати силу не хотілося, тому завів її до своєї кімнати, де спробував укласти спати, не полінувавшись зняти з неї взуття, але Баффі, сприйнявши це по-своєму, вмить зняла із себе сукню і почала зривати одяг із мене. Між нами зав'язалася коротка боротьба, мені довелося завалити її в ліжко, але вона мертвою хваткою вчепилася в мою футболку і потягла на себе, так що я опинився обличчям між її розкішних грудей, а вона до всього ще й обхопила ногами мій поперек. Звісно, якби ситуація була трохи іншою, я б точно не втримався, перебуваючи в такій пікантній ситуації та з такою палкою дівчиною, але її стан мене злегка напружував. І правильно зробив, що стримався. Тому що через хвилину нашої боротьби в дівчини почалися позиви до блювоти. Я миттєво вирвався з її обіймів, підхопив неадекватну красуню яка до всього ще й гикати почала, на руки і понісся в бік туалету, у дверному отворі злегка приклавши її головою об одвірок... ох і болітиме в неї завтра голова.
Устиг вчасно. Як тільки забіг до туалету, її тут же вирвало, причому половина пройшла повз унітаз. Так вона просиділа близько години, проклинаючи алкоголь, усілякі дружні пиятики і що це було востаннє. Я ж за цей час устиг прибрати за нею, посадив сонну П'яточку на горщик, змусивши тужитися через силу, щоб потім не прибирати ще й за нею в ліжку. Роздягнув малу, уклав у постіль, тицьнув під бік Ми́мру і вкрив. Виніс горщик і почав умиватися сам під гучні рулади, які видавала Баффі над унітазом. Засмажив собі яєчню з домашньою ковбасою та овочевим салатом, наївся, вимив посуд і пішов умивати дівчину, яка трохи оговталася. Оговталася то оговталася, але ноги все одно запліталися, і вона валилася на підлогу. Тож до кімнати я теж заносив її на руках. Уклав, накрив, вислухав про те, який я хороший і милий, а після того, як остаточно відключилася, загасив світло і пішов спати до П'яточки, по дорозі пообіцявши Баффі пригадати їй сьогоднішній вечір у своїй манері ще й триразово.
Розділ дев'ятий.
Ранок як завжди почався о шостій ранку. Правда цього разу П'яточка не стирчала біля голови з гребінцем, а почала тарабанити нічним горщиком, висунувши його з-під ліжка і встановлюючи посеред кімнати. Опустила труси і з задоволеною мармизою сіла обличчям в мій бік, й у своїй манері почала голосно пускати гази при цьому радісно хихикаючи. Добре хоч вікно було відчинене, та й то довелося обернутися до нього обличчям, через раз вдихаючи. Через якийсь час почув, як встала і знову почала човгати горщиком по підлозі гримлячи проклятою кришкою. Довелося, важко зітхаючи вставати і йти забирати в неї горщик, щоб не розхлюпала, та вхопивши вільною рукою за пасмо скуйовдженого волоссячка разом з малою волочитись в туалет — спустошити судину і мити брудний зад, яким вона зараз висвічувала, при цьому голосно шиплячи й ляскаючи по моїй руці, щоб відпустив волосся.
Закінчивши ранковий моціон, легким стусаном під голий зад, відправив її в кімнату одягатися, а сам вирішив прийняти ванну, і заразом у ній і доспати. Тільки зручно вмостився, напустивши піни, і вже почав дрімати, як чую шльопання босих ніжок по підлозі. В мій бік. Але проблема в тому, що я присобачив до дверей, гачок з внутрішнього боку, і встиг накинути його в скобу — щоб ніхто не турбував. Горщик же залишив зовні, так щоб можна було не бояться неприємних сюрпризів на підлозі.
Спочатку засувалася ручка дверей... один раз, другий. Потім засіпалася часто, вимогливо, але марно. Я й не думав відчиняти. А чого питається мені метушиться — вхідні двері замкнені на ключ, вікно в кімнату я теж прикрив, ножі та виделки в тумбочці на верхній полиці, револьвер розряджений. Єдині відчинені двері... це двері до кімнати, де спить п'яна Баффі. А я з вечора пообіцяв їй помститися за "забруднений" туалет, який мені довелося відчищати. Нехай отримує.
Двері ще деякий час посмикали, потім з пів години стукали – і руками, і ногами, але врешті все стихло. Лише ніжки потупотіли в бік кімнат. А я благополучно задрімав. Прокинувся хвилин через сорок, прислухався... начебто все тихо. Вирішив більше не ризикувати, а піти перевірити що там та як. Спустив воду, витерся, одягнув спідню білизну, хотів був прополоскати ванну, але почув із крана тільки кректання і тонкий виск. З якоїсь причини вимкнули воду. Але воно й не дивно – в оточеному місті всяке може трапитися. Тому залишив усе як є, і вийшов із ванної. На кухні панував порядок і спокій. Я дістав із вчорашнього пакета шматок ковбаси, і відкушуючи великими шматками, подався в рейд по кімнатах, щоб розвідати обстановку. З коридору глянув у дальню кімнату малої, двері до якої виявилися розчинені навстіж. Там було тихо й порожньо. Тоді я тихенько підійшов до дверей своєї кімнати й, притуливши до них вухо, прислухався. Там теж було практично тихо, лише іноді лунала тиха й тонка трель, яку видавала П'яточка, коли чимось захоплювалася і по-своєму – німому, наспівувала, виводячи дивні звуки й писки. Значить, мала знайшла собі якесь цікаве заняття, якщо співає. Але що такого цікавого можна робити біля сплячої дівчини?
Я тихенько прочинив двері й обережно просунувши голову, подивився в бік ліжка. Те, що я там побачив... змусило мене одночасно схопитися і за голову, і за рот, щоб не вибухнути в нападі нестримного реготу.
П'яточка, не зумівши дістатися до мене і, мабуть, також не добудившись похмільної Баффі, пішла нишпорити по кімнатах у пошуках занять і випадково натрапила на різноколірну крейду, куплену мною вчора. Дощечку розмалювала досить швидко, і місця на ній більше не залишилося. Про те, що малюнки можна стирати, їй поки що ніхто не пояснив, а оскільки талант вимагав виходу – вона взялася малювати на білосніжній і гладкій шкірі сплячої дівчини, яка через свій стан зовсім не заперечувала. А оскільки спала вона практично оголеною, якщо не рахувати тоненької смужки стрінгів, то дісталося всьому тілу. До того ж ще, мабуть, ворочалася уві сні, тому що і спина, і круглі апетитні сідниці, і ноги, зверху до низу, абсолютно все було розмальовано різноманітними малюнками. Я вже не кажу про вид спереду і обличчя – там практично живого місця не лишилося. Навіть на рожевих ступнях виднілися якісь каракулі. Баффі що – зовсім не боялася лоскоту?
Від крейди залишилися одні тільки недогризки, якими мала довершувала робити макіяж на обличчі – зафарбовуючи губи блакитним кольором. Я заради сміху зробив кілька фоток дівчини з усіх боків, які пообіцяв собі одразу ж видалити, як тільки достатньо поприколююся з неї. Після цього вирішив забрати "злочинницю" з місця злочину разом із доказами, щоб не вийшло конфузу. Тому тихо зайшовши, але так, щоб мала почула мої кроки, я приклав палець до губ, закликаючи до тиші, і по-швидкому зібрав розкидану крейду, сунув її в кишеню, підхопив П'яточку і вийшов з кімнати, акуратно причинивши за собою двері.
Ми з П'яточкою вже доїдали яєчню, коли з кімнати, де спала Баффі, пролунав крик і гучний стукіт. Потім ще один крик і двері в кімнату розчинилися з такою швидкістю, ніби їх ногою вибили, і слідом за нею вилетіла розмальована дівчина, закутана в простирадло. Я схопився зі стільця, мало не впустивши малу, і направив на неї зброю.
– Ой йо б!.. Ти що… хто? Стій, а то стріляти буду! – гаркнув я і демонстративно звів курок.
– Стій! Не стріляй! Це ж я... Баффі!..
– Точно Баффі? А що це з тобою? А як ти опинилася в моїй квартирі?
– Я, я... я сама не розумію... а ти хіба мене вчора не бачив, ми не розмовляли? – вона втупилася на мене, вже нічого не розуміючи.
– Та ні. Ми вчора з малою довго гуляли та пізно повернулися. Втомилися і, вмившись, одразу лягли спати. Та й вхідні двері я начебто зачиняв на ключ. Як же ти тут опинилася і що це на тобі? – знизав я плечима, повідомляючи про наші вчорашні дії.
Після чого озирнувся на П'яточку, яка сиділа за столом із роззявленим від здивування ротом і витріщалася на дівчину, ніби вперше її бачила. Оце так дає – природжена актриса. Баффі теж глянула на малу і, побачивши її реакцію, зовсім знітилася.
– Бачиш... я за вчорашній вечір мало що пам'ятаю. Річ у тому, що вчора разом із дівчатами ми відзначали нове звання Анічки. Вона отримала капітана після того, як знешкодила виводок павуків-мутантів на якійсь закинутій фабриці. От і проставилася. Спершу взяли одну пляшку, потім другу… потім ми танцювали, потім ще одну пляшку… співали… і все. Далі, як у тумані.
– Ну ти даєш, подруго! Сподіваюся, з собою нікого не притягла...
– Ой, що ти! Та ні, там нікого немає... ти пробач мені, але я зовсім-зовсім нічого не пам'ятаю. Може, дозволиш скористатися твоєю ванною, а то я в такому вигляді навіть у коридор соромлюся вийти.
– А що, одягу немає зовсім?
– Щось повинно бути.