Нічого, переживу, головне, що перестала вередувати. Але як ж хитрунка, швидко адаптувалася до змін, зрозумівши, що жахи й біль позаду і зараз вона з тими, хто її любить і піклується, взялася потроху згадувати колишні капризи, намагаючись маніпулювати іншими, своїм нещасним виглядом. Нє-є пустунко, любити й захищати одне — а терпіти капризи — це не в ті двері ти втрапила, зі мною розмова коротка, так що звикай заново слухатися.
Нарешті привівши себе до ладу з ванної, вийшла Сам і я, передавши їй згорток, сам побіг швидко ополоснутися поки док возиться з тітонькою.
Коли освіжившись й підбадьорившись, я вийшов на кухню, там вже знаходився Айболит, який дошкуляв Сама́й своїми вишуканими компліментами, яка в цей час, поклавши рушник з дитинкою на стіл, намагалася однією рукою розповити її, а іншою утримати непосиду, що так і не дочекавшись свого молока і не бачачи поблизу небезпеки у вигляді мене, почала викидати коники, за своїм звичаєм, примхливо рюмсаючи й хаотично розмахуючи всіма тонюнькими кінцівками з гострими нігтиками. Якраз до цього часу підійшла Баффі й почала вивантажувати на кухонну тумбу замовлені інгредієнти, по одному витягуючи з полотняної сумки.
— Ну що, док, пацієнт швидше живий, ніж мертвий? — поцікавився я, підходячи до столу.
— Не все відразу, мій друже, я ж не рентгенівська машина, хоча таке вміння у мене є.
— Ух ти, а воно тільки наскрізь прошиває чи можна налаштувати так, щоб все було видно тільки без одягу?
— Стрілку, замість того, щоб дурницями займатись, краще потримай дитину, поки пан лікар її оглядатиме, а то вона мене зовсім не хоче слухати. А я поки приготую їй поживну суміш.
— Люб'язна Сама́й, тільки благаю вас, не надто жирну, і намагайтеся надалі давати лише потроху, а то дивлюся, ви зі страху так її перегодували, що животик здувся.
— Який перегодували, всього лише пляшку молока випила! — повідомив я, підійшовши впритул до столу з суворим виглядом, від чого скиглення й непотрібна жестикуляція відразу припинилися.
— У її стані це занадто багато, треба було давати раз на п'ятнадцять-двадцять хвилин по столовій ложці. Сподіваюся, рідину хоч закип'ятили?
— Ну, принаймні принесли її теплою, я маю на увазі рідину, тобто молоко.
— Ясно, ясно... а це що таке? Невже дитину, до всього ще й били? Чорт, та не просто били, а різками сікли. Напевно, біль був пекельним, не дивно, що у неї свідомість помутніла. Допоможи-но перевернути її на живіт, хочу оглянути пошкодження на спині... Ай! Як вона дряпається! Ні, друже, так не піде, треба терміново обстригти малій нігті, а то до кінця огляду мене самого треба буде везти на огляд.
— Якийсь ти Айболит, зовсім і не Айболит. Он твій тезка кого тільки не лікував: і корову, і вовчицю, і ведмедицю. А у них кігті та роги значно більші за кігтики моєї малявки будуть, і нічого, не скаржився і не скиглив як ти.
— От любиш ти поглумитися, замість того, щоб просто взяти й обрізати нещасних пару нігтів, аби ми могли скоріше закінчити з оглядом та братися до лікування.
— Все, все, вже йду. Баффі, допоможеш потримати малу, поки я...
— Звичайно.
Але сказати легше, ніж зробити. Пальчики були настільки тоненькими, а нігтики я намагався обрізати під саму шкірку, і їй, напевно, було досить боляче, тому, поки обчикрижував ручки, нас весь час супроводжувало тоненьке цуценяче "іу-іу-іу", так що доводилося перериватися на сюсюкання, лоскотання животика і маленьких рожевеньких п'яточок. Від такого переходу мала починало радісно пищати і хихикати, і коли радісні верески досягали апогею, знову брався за справу. З горем навпіл, нігті на руках зникли, після чого ми з Баффі, приречено переглянувшись, перейшли до ніжок, але тут я здогадався збігати в кімнату і прихопити Мимру, яку з урочистим виглядом вручив малій. Знову радісне верещання наповнило ванну кімнату, але іграшка, тільки-но потрапивши до рук дівчинці, відразу ж була обжована та обслинена. Та й плювати, все одно мені ніколи ця лялька не подобалася, тому ж відразу взявся за нігті на ніжках. Там справи пішли краще, мала іноді сіпалася, але була так захоплена жуванням і псуванням іграшки, що мало звертала увагу на болісні імпульси. Упоравшись з нігтями, я до купи вирішив позбутися й від огидних сплутаних згустків волосся, що не піддавалися ніяким шампуням. Ці вже навряд чи прийдуть в норму, може, нові виростуть більш красивішими й густими. Сказано — зроблено. За хвилину я повністю позбавив її від рослинності на голові, а для повноцінної естетики, ще й своєю бритвою пройшовся по маківці.
— Вона тепер на дитинча Голлума, з "Володаря перстнів" стала схожа, тільки у того очі вилуплені, а у неї запалі. Моє ти золотце! — прокоментував я новоявлену П'ятку.
— Ну, я б не сказала. У того, до всього іншого, замість зубів ікла, а у неї смішний зубчик. А як трохи поправиться, взагалі такою милою стане, — висловила свою думку Баффі.
Навіть, не знаю. Як на мене, то мила — це не про неї. Ось ти, у своєму коротенькому розстебнутому халатику, це так... справжня красуня.
— Стрілку, перестань, нас можуть почути, — дівчина знову почервоніла.
— А я що? Просто висловлюю свою думку. Давай, відкривай, ходімо, а то твій Айболит зовсім Сама́й голову закрутить. Ще забере.
— Тоді зможеш з Анею нормально зустрічатися, а не бігати як оскаженілий від однієї до іншої, — дорікнула мені Баффі.
— Так, я не зрозумів? Ти за кого — за мене чи за них? І взагалі-то хтось показ цицьок мені заборгував.
— Ну не знаю, такому бабію ще щось показувати... тим більше відео ти видалив. Чи ні?
— Звичайно видалив, я ж слово дав. Але слово дав видалити тільки цей епізод, а ось за те відео, де ти голенька і вся розмальована каракулями, розмови не було.
— Що? Видали негайно!
Але я, вже відчинивши двері ногою, увійшов до кухні, невдоволено поглянувши, як знахабнілий доктор акі павич викручується біля Сама́й.
— Гей Скліфосовський, ти туди не ходи, ти сюди ходи, а то сніг в голову потрапить, зовсім мертвий будеш.
— Взагалі-то тут практично не буває снігу.
— Тим дивнішою буде виглядати твоя смерть.
Ну а далі пішла нудна й не зовсім приємна процедура огляду, яку малючка стійко переносила, розуміючи, що мій похмурий погляд обіцяє набагато гірші кари, так що краще трохи перетерпіти ці. Ну а в Айболита все йшло своєю чергою, для початку був обмацаний животик, далі приклавши вухо до грудей малої, послухав дихання, перевернувши, легенько постукав пальцем по кістлявій спинці, закотив ліве око, заглянув у рот, в кінці провів рукою вздовж усього тіла, як сканер, потім струснувши нею, закрив очі і завмер.
Минула хвилина, друга...
— Він що, помер? — запитав я напівпошепки, вдивляючись в його обличчя, намагаючись вловити ознаки життя.
— Може просто заснув. — припустила Сама́я. — Намучився чоловік за день, бігаючи за хворими.
— Намучився він за тобою бігати, а не за хворими. Фуфлолог клятий.
— Сам, коли з різними шмарами зуби скалиш, мабуть, себе фуфлологом не вважаєш. — штовхнула мене гострим ліктем прямо під ребро, невдоволена Сама́я.
— Я зрозуміла! — раптово вигукнула Баффі, — він зараз перебуває в астралі, через який дивиться на енергетичну матрицю дівчинки.
— Щось довго перебуває, як би там не залишився. Що тоді з тілом будемо робити. — заявив я.
— Може його якось можна викликати звідти? — розгублено запитала Сам.
— Я не знаю. — нерішуче промовила Баффі.
— А давайте я його вдарю. Може відразу викине до нас ну або в інший астрал. Залежить від сили удару.
— Так, нікого не треба бити, просто ще трохи почекаємо. — почала всіх заспокоювати Сама́й, підійшовши до плити, де почала закипати невідома дитяча суміш, дивного коричневого кольору.
І саме в цю мить Айболіт прийшов до тями, радісно запитавши:
— Ну що, зачекалися? Напевно, багато чого встигли надумати про мій стан, зізнавайтеся?
— Що так, то так. Баффі сказала, що ти ніякий не медик, а в кращому випадку ветеринар і шкуродер. А Сама́я додала, що ще й зануда та пустомеля. Один я став на твій захист, мій друже.
— Неправда! — одночасно вигукнули обидві дівчини, чомусь при цьому почервонівши.
— М-да! — тільки й сказав на це ескулап. — Загалом, проаналізувавши всі сукупні фактори загальної структури дівчинки, склав всередині системи її енергетичний контур з повним аналізом стану організму.
— І що?..
— Як я й казав, надмірне наповнення шлунково-кишкового тракту лактозою призвело до діареї, яка незабаром дасть про себе знати. Тож готуйся, тату, до безсонної ночі.
— У сенсі готуйся? А ти тут для чого? Давай почаклуй там над нею, пошамань... пронос це не ногу зрощувати, ветеринару твого рівня, така справа повинна бути на один помах руки!
— Якби тільки справа була в цьому. Ти чуєш її кашель?.. У дівчинки двостороння пневмонія і саме на це в першу чергу треба звернути увагу й направити основне лікування. Я зараз накладу на неї Велике заклинання зцілення, а Баффі сьогодні ввечері й завтра вранці накладе Мале, плюс випишу вам рецепт, за яким придбаєте в найближчій аптеці потрібні мікстури. Але і це ще не все. Зверни увагу на суглоби рук і ніг, на ці почервоніння й набряки... результат довгого перебування на холодній поверхні, де настільки ослаблений довгим голодуванням організм отримав ревматизм і початкову стадію артриту. Але, на щастя, ця справа лікується досить швидко. Пара простих настоїв зцілення і певна мазь, якою будете змащувати суглоби двічі на день протягом тижня, і суглоби запрацюють як раніше, тим більше, що організм молодий. Що ще, переломів, слава небесам, немає, звичайно, купа забоїв і травм, але моє Велике заклинання повинно з ними впоратися на раз-два. Також через негігієнічні умови всередині завелися паразити, для цього теж буде окрема мікстура, яку треба пити всім, хто контактував з дівчинкою. І ще, у неї застуджені сечостатеві органи, з тієї ж, я думаю, причини, що і все інше, тому буде часто бігати по-маленькому, але я загляну до вас через пару днів дізнатися, як справи у пацієнтки та спробую вирішити цю проблему.
— Так, а чого тягнути, наклади на її ці самі сечостатеві органи ще одне заклинання, якщо енергії мало, нехай Баффі допоможе, а я вже заплачу скільки потрібно, в боргу не залишуся.
— Ти просто не розумієш, як це все працює.