Так чого б мені лякатися, я знайшов свою П'яточку щоправда задристану та змарнілу… а те, що з протікшим дахом… ну що ж, будемо вважати це ще однією її безглуздою витівкою, за яку я після одужання ох і накручу їй вуха — до посиніння, та ще й у куток поставлю на цілий день.
— Стрілку! Ти зовсім хворий чи що, малу всього лише годину тому вирвали з лап гарантованої смерті, а ти вже вушка маєш намір їй крутити за це! Ану віддай мені дівчинку негайно, і взагалі тримаєш її так безтурботно що ось-ось випустиш.
Довелося поступитися, хоча потай був радий що умовив Сам прийняти малу такою яка є, інакше самому довелося б ох як туго. А моя П'яточка потрапивши на руки до Сама́й важко прокашлявшись, після смачно зацмокавши губами раптом посміхнулася уві сні і щічкою ніжно притулилася до грудей дівчини ще й ручкою схопивши за відворот сукні ніби почула рідну душу. Артисткою була, такою й залишилася. А Сам побачивши такі ніжності, раптово розревілася та так що мені довелося її заспокоювати, гладячи по плечу та примовляючи щоб перестала плакати, тому що тепер усе буде добре, і незабаром до нас ще й її донька приєднається, так що нехай залишить трохи сліз на той випадок.
— А чому Сама́я плаче? — поцікавилася Баффі, що повернулася з покупками, вручаючи мені велику стопку простирадл.
— Тебе занадто довго не було, от і занепокоїлась аби біди якоїсь із подружкою не сталося.
— От вічно ти все на жарт зводиш, ніколи не можеш серйозно мені відповісти, ніби з дівчинкою спілкуєшся, а мені, між іншим, уже двадцять один стукнуло. — образилася цілителька.
— Ну раз хочеш по-серйозному, то зараз буде тобі по-серйозному. Рідний, ти давай рушай, чого чекаєш. — кликнув я візника, перед тим як виписати дівчині прочухана. — Баффі, а ти чого так на мене злякано дивишся? Не бійся, бити не буду, тільки хочу нагадати, якщо ти забула, що ти як-не-як бойовий медик і, якщо в наступному рейді когось із нас цапне монстр та так, що кишки назовні, я не хочу, щоб у цей час ти валялася в непритомності з перевернутими очима, а негайно підбігла, запхала їх усередину, заштопала, влила в рот зілля і подала запасну обойму. І не треба лякатися чи ображатися, я просто вказав тобі на твій недолік, який може негативно проявити себе в наступному ж бою, такі речі обов'язково треба проговорювати заздалегідь, це стосується всіх і мене в тому числі. Тому що злагоджені та грамотні дії в групі — прямий шлях до перемоги. Тож прийми, будь ласка, до уваги все сказане мною і зроби відповідні висновки, тим більше у тебе це добре виходить, взяти, наприклад, наш останній рейд, де ти на порядок вище показала свої організаторські та командні навички. Я побачив чіткі та грамотні дії, прямі та ясні вказівки, раннє планування, знання обстановки, прям навіть запишався тобою, але, напевно, злегка наврочив.
— В кінці трохи осоромилась. — тихо зауважила дівчина, вся червона від задоволення, напевно, зовсім забувши, що я взагалі-то їй прочухана виписую.
— Ну це недолік багатьох, до речі, теж запам'ятай: жадібність до добра ніколи не доводить.
— Так точно, мій генерале, ваші вказівки будуть прийняті на розгляд, з подальшими правильними висновками. — відрапортувала Баффі при цьому випнувши прямо перед моїми очима свої соковиті груди.
— Вільно, а тепер можеш поцілувати П'яточку.
— Стрілок! — очі у дівчини зробилися великими і переляканими.
— Ну тоді можеш поцілувати мене.
— Стрілок! — очі Сама́й стали великими й обуреними. — Чим лаяти Баффі, краще б подумав, що нам ще треба взяти для дівчинки, колишній одяг їй поки ніяк не підійде, вона занадто сильно схудла, і годувати поки невідомо чим будемо після такого голодування, напевно, їй не все можна.
— Ну по-перше, мадам Сама́й, я не лаю Баффі, ми просто говоримо про роботу, до речі, надзвичайно небезпечну, а по-друге, зараз під'їде Айболить, разом оглянуть малу, зберуть консиліум і скажуть нам усе, що потрібно. Ну а що по одягу, не думаю, що сьогодні-завтра він їй сильно знадобиться, напевно, поки відсипатися буде, а потім вирішимо.
Під'їжджаючи до будинку, ми побачили, що на дорозі якраз навпроти стоїть карета з емблемою клану "Світлих" — обрис людини з німбом над головою і відповідною назвою по колу. Як тільки ми почали висаджуватися, з неї одразу ж вискочив Айболить. У строгому костюмі з ідеальною зачіскою і докторським саквояжем він сходу підбіг до нашого тарантаса і почав допомагати дамам спуститися на землю, галантно подаючи руку, при цьому ще й комплімент примудрившись втиснути:
— Баффі, приємно знову бачити твоє усміхнене личко, як справи на цілительській ниві? — такими словами він привітав лікарку, а далі, побачивши Сама́й з дитиною на руках, взагалі заспівав соловейком. — Мадам! Я вперше маю честь споглядати таке прекрасне створіння. Я просто ошелешений вашою красою і витонченістю, давайте я для початку прийму ваше дитя, а потім дозволю собі запропонувати свою руку для цілковитого сприяння безпечному сходженню вашого божественного образу на грішну землю.
— Сам хоч зрозумів, що сказав? — запитав я в нього, теж простягуючи руку для сходження, але він тільки іронічно хмикнув і пішов за Сама́й, підтримуючи ту під лікоть. Хам.
— Слухай, Айболить, а чого у вас на емблемі людина з німбом, а ви зветеся "Світлі", було б правильніше — "Святі"? — запитав я в дока, наздогнавши його на доріжці, що вела до будинку.
— Ми не святі, бо немає на грішній землі істинно святих. Просто ми прагнемо світла і в помислах, і в справах. До речі, ти вельми був би доречним в нашому клані своїми звершеннями у справі захисту людей.
— Якби я вступив до вашого клану, то наступного дня в мужика на вашому гербі знизу виріс би хвіст.
Баффі, яка йшла за нами, прикривши рукою рот, тоненько захихотіла, ми з Айболитом як по команді разом повернулися в її бік, через що дівчина миттю знітилася, закашлялася, почервоніла і, відвернувшись, нагнулася, щоб зав'язати зав'язаний шнурок.
— Слухай, а якщо ви віруючі, то чому вітаєте у себе людей із, так би мовити нетрадиційною орієнтацією? — продовжив я набридати йому.
— Ми не є вірянами в прямому сенсі цього слова, бо не проводимо жодних обрядів, пов'язаних із віросповіданням, не дотримуємося посту, і хрестимося тільки за бажанням або велінням душі. Наш клан сповідує вільну любов, але не сприймає насилля між людьми.
— Я зрозумів! Ви ці, як їх... "Діти квітів": "Секс, свобода, рок-н-рол!". Хіпі — ось як таких як ви називали в мій час. Вони сповідували груповий секс, вільні стосунки, марихуану і жодних бійок. У результаті більше ніж половина замолоду повмирали від СНІДу та передозування.
— Ти не зовсім вірно трактуєш мої слова, я е-е не так висловився, чи ти не так зрозумів... — я, напевно, за ці п'ять хвилин так задовбав бідолаху, що він уже не радий був, що погодився допомогти. — Знаєш, давай-но я скину тобі локацію місцеперебування нашого клану, і як вибереш час, приходь, поспілкуєшся з людьми, сам зрозумієш, що до чого. Олівія тобі привіт, до речі, передавала.
Останню фразу він навмисно вимовив голосніше, щоб почула Сам, яка відійшла трохи вперед і відреагувала на його слова недобрим поглядом у мій бік. Ну а далі стало не до любовних розбірок, тому що в парадній нас зустріла тітонька Полі, яка радісно защебетала, побачивши нашу дружну компанію, потім почервоніла від задоволення, почувши красномовні, компліменти від ескулапа на свою адресу, і в кінці гепнулась на підлогу, повністю втративши свідомість, коли, вирішивши посюсюкати з дитинкою, що була у Сам на руках, ненароком заглянула в згорток. Тут, звичайно ж, піднявся небувалий галас, всі забігали й заметушилися навколо лежачого тіла, що займало добру половину простору, яке поки ніхто не ризикував підіймати, щоб не заробити грижу. До загальної метушні додалося сумне завивання Василя, який, як завжди, гостював у тітоньки й об'їдався дармовим чаєм з печивом. Побачивши свою годувальницю, що лежала бездиханною, та, мабуть, усвідомивши, що халява закінчилася, почав вити не гірше за вовка в повний місяць. Ми з Баффі, які увійшли останніми, глянувши один на одного, ледь не розреготалися від побаченого видовища. Та ось тільки потішитися довго не довелося, бо чортів скиглій своїми криками розбудив дитину, а та, не розуміючи, що відбувається, і не побачивши мене, почала вторити йому тоненьким "у-у-у-у-ю". Коротше, стався знатний переполох, якраз у моєму стилі.
Переполох переполохом, але затягувати важку тітоньку до неї у вітальню на диван довелося мені самому. Від Василя користі не було ніякої, він тільки нив і, тримаючи жінку за руку, так сердешний горював, ніби втратив рідну матір. Док щось чаклував біля носа жінки, намагаючись привести її до тями, навіть не намагаючись мені допомогти. Сама́й намагалася як могла заспокоїти дівчинку, що завивала, а Баффі через метушню, що виникла, просто не могла підступитися. Ледве зваливши двохсоткілограмову тітку на диван, трохи не зірвавши спину, навіть не віддихавшись, кинувся забирати у Сам малу, щоб заспокоїти. Та згодилась замовкнути тільки тоді, коли, взявши її на руки, я притиснув свою долоню до її щоки, ще й відтопирив великий палець, щоб мадемуазель могла зручніше вхопитися за нього. Але на цьому вимоги не закінчилися, тому що, поводивши оченятами вправо-вліво, почала голосно прицмокувати губами, вимагаючи продовження бенкету. А оскільки молоко в пляшці вона упорала ще під час поїздки, то бідній Баффі знову довелося бігти в крамницю, аби купити потрібний продукт, а заодно ще якісь інгредієнти, які замовила Сам, щоб вручну приготувати поживну суміші, задля урізноманітнити дівчинці раціон.
Тільки опинившись у себе вдома і сівши за кухонний стіл з малечею на руках, я зміг вільно зітхнути. Але недовго, бо мала, не отримавши бажаного, почала скиглити, перемежовуючи скавчання з грудним кашлем, що почало трохи нервувати. Сама́й зі своїм ніжним голоском сховалася у ванній, Баффі ще не повернулася, тому я вдався до старого доброго методу, всунувши П'яточці кулак під самий ніс, до того ж грізно насупивши брови. У маленьких оченятах промайнуло впізнання і ниття припинилося, зате відстовбурчилася нижня губка, тим самим даючи зрозуміти, що на мене образилися.