Довелося самому брати на руки практично невагоме тільце й обережно опустивши у воду почати потроху відмивати від накопиченого двотижневого бруду. Аня, яка знову опинилася поруч, коли мені було важко стала допомагати як могла, оскільки особливого досвіду в купанні дітей ні у неї, ні у мене не було. Ну а поки терли та милили, вона повідала мені як знайшли дівчинку і що з нею за цей час відбувалося, тому як усіх причетних осіб включаючи садиста кочегара вже встигли допитати.
Перевірити співробітників притулку №2, які звільнилися приблизно під час зникнення дівчинки, Аня вирішила після того, як я під час свого останнього візиту висловив думку що можливо поліція не все оглянула й не всіх ще опитала. Тому не надто церемонячись вона саме в неділю під'їхала до будинку головного бухгалтера і безапеляційно примусила їхати в притулок для того, щоб переглянути архів. Майже одразу ж натрапила на закриту справу якоїсь Августини, яка звільнилася з посади вихователя минулого тижня у зв'язку з виходом на пенсію. Не зволікаючи поїхала до тієї додому по дорозі закинувши назад перелякану бухгалтерку. Трохи покружлявши, але через деякий час вийшовши на потрібний адресат одразу кинулася вимогливо стукати в двері і цього разу теж до смерті перелякавши колишню працівницю притулку, яка, трясучись від страху ледве відчинила вхідні двері. Жінка заспокоїлася тільки тоді, коли дівчина пред'явила посвідчення і з розстановкою пояснила їй причину свого візиту, і тільки після цього та розповіла все як є від самого початку, як тільки малу привезли в притулок і для початку оформили в групу попереднього набору, де доставлених дітей відбирали для вже основного класу навчання відповідно до віку та здібностей.
З першої ж появи дівчинка не викликала симпатії в решти дітей через свою непривабливу зовнішність та дефект мови, а ще через дорогий та яскравий одяг на ній і свою ляльку, яку міцно притискала до грудей. Навіть у присутності виховательки деякі особливо нахабні хлопці почали вголос обзивати маленьку німою потворою та білявою доходягою, через її худеньку статуру. Внаслідок такої зовсім недружньої зустрічі, й так перелякана мала стала зовсім відлюдькуватою і повністю закрилася в собі. На жаль, така замкнутість не допомогла їй, коли через деякий час трапилася перша неприємність, якщо можна так висловитися. Виховательку хтось покликав, уже не важливо куди і в якій справі, але вона змушена була на хвилин десять — п'ятнадцять залишити групу, зачинивши двері на ключ і залишивши дітлахів наодинці. Як тільки за нею зачинилися двері, родичі однієї з молодших виховательок, за хабар господині, яка влаштувала своїх двох дітей на дармовий і досить поживний сирітський харч (як Аня і припускала) рудоволосий задиристий Гарі десяти років від роду та його восьмирічна сестра Мілашка разом із парочкою інших таких же роздовбаїв, одразу підскочили до П'яточки, яка сиділа за дальнім столиком і самотньо гралася зі своєю лялькою. Спочатку вони взялися смикати її з усіх боків і всіляко обзивати, мала почала відмахуватися і загрозливо пирхкати, чим лише насмішила хуліганів і ще більше розпалила. Потім Мілашка зашикала на всіх, закликавши заспокоїтись, і коли хлопчаки притихли, ввічливо, але досить-таки їдким голоском попросила у П'яточки дати пограти її лялькою. Залякана дівчинка, думаючи, що якщо дасть на час свою улюблену іграшку, то діти дадуть їй спокій, тому довірливо простягнула тій, Мимру. Мілашка, домігшись свого, задоволено хмикнула і пішла на своє місце, вже зовсім не звертаючи уваги на здивовано глядівшу їй услід малу. Та ж, усвідомивши, що в неї простісінько обманом відібрали ляльку, схопилася і кинулася до кривдниці аби забрати своє. Але тут один із хлопчаків спритно підставив підніжку, через що бідолаха з гуркотом розтягнулася на підлозі, боляче вдарившись об дерев'яне покриття, від чого заревіла на весь клас, але жорстокі безпритульники, не звертаючи жодної уваги на її крики, почали ногами добряче гепати лежачу по чому попало, абсолютно наплювавши що перед ними трирічна нещасна дівчинка. Коли вихователька повернулася до класу, то застала на підлозі лише її маленьке, скручене в закривавлений клубочок, заклякле тільце. Вона в жаху схопила дівчинку, яка не подавала ознак життя, на руки й побігла до лазарету. На щастя, там працював, та й зараз працює тямущий лікар і йому вдалося привести бідолаху до тями, а заодно обробити забиття та синці, і до всього іншого на два дні вкласти постраждалу на стаціонар до місцевого лазарету, щоб дитина могла трохи оговтатися. А вже наступного дня Августина пішла на пенсію і з'явилася тільки через два дні з метою забрати розрахункові. На нещастя, їй знову довелося стати свідком повторного побиття дівчинки, але про деталі їй вже повідала одна з колишніх улюблениць, що перебувала в цій групі, яких мав кожен вихователь і які час від часу таємно доносили про все своїм покровителям. За її словами, того дня мала вийшла з лазарету, а старший вихователь, бачачи, що над дівчинкою так жорстоко знущаються в групі попереднього набору, замість того щоб визначити її до молодшої групи, де тій було б явно краще, знову відправила на колишнє місце — фактично на забій. Історія повторилася практично один в один. Тремтячу дівчинку привели до групи, так само як і раніше, посадивши на місце за дальнім столиком, де вона перебувала в повній самотності, оскільки ніхто з дітей не бажав сидіти разом із відлюдьком. Спочатку як і в перший день пішли глузування та презирливі погляди, а коли вихователька знову покинула клас, як оскаженілі накинулися на бідолаху і поваливши на підлогу хотіли повторити попереднє побиття, але цього разу П'яточці вдалося заповзти під великий стіл із низькою перемичкою, через яку шибеникам не вдавалося дістати її натовпом, а залазячи по одному вони наривалися на її гострі відрослі за кілька днів кігтики, якими вона боляче дряпалася при цьому шиплячи й скалячись. Тоді діти почали закидати малу залишками їжі, недогризками яблук та іншими дрібними предметами. А коли забава набридла, почали діставати її звідти за допомогою віника, та, коли дівчинка худенькими, але чіпкими ручками вирвала кілька гілок від мітелки, почали тицяти в неї шваброю. За цим заняттям їх і застала шановна Августина, яка забігла на хвилинку до групи, щоб замінити колишню колегу, що відлучилася, і накричавши на хуліганів та відібравши в них швабру почала, ласкаво примовляючи, виманювати бідолаху з-під столу. Але та від постійних знущань перебувала в такому неадекватному стані що вже не довіряла нікому, і як тільки жінка простягнула до неї руку тут же боляче дряпнула по ній ще й почала кусатись.
Якось, примудрившись вхопити шалену малу що почала до всього ще й несамовито вищати та звиватися, із подряпаними та покусаними руками колишня вихователька знову потягла нещасну до лазарету, але тут, як на біду її покликали в бухгалтерію, щоб отримати належні їй розрахункові. А через те, що бухгалтерка була дамою норовливою, в разі якщо хоч на хвилину запізнишся, то вже можеш і не застати її на місці, і тоді можна прочекати й кілька годин поспіль очікуючи коли вона зволить з'явиться. То Августина, щоб не дай Боже часом не запізнитися попросила двірника Прохора, який проходив повз, відвести дівчинку до лазарету, благо рухався він у тому ж напрямку. Прохор мав серед персоналу репутацію хоч і мовчуна та трохи відлюдька, що любить час від часу "заливати за комір", але слухняного й старанного, за що його ще тут і тримали. Жінка потім гірко каялася, казала, що знала б чим усе скінчиться наплювала б на ті гроші й сама все б зробила як треба. Але як то кажуть — сталося що сталося. Двірник, схопивши дівчинку за руку, ствердно кивнув, і потягнув її до лазарету, зовсім не звертаючи уваги на верески та дряпання.
Далі Аня повідала продовження поневірянь П'яточки вже зі слів підозрюваного Прохора, якого довелося допитувати під гіпнозом, тому що, перебуваючи постійно в стані алкогольного сп'яніння, не все пам'ятав.
Кочегар лише на вигляд здавався тихим і незворушним, йому в якусь мить набридли постійні верески та гострі кігтики малолітньої безпритульниці, і він сп'яну врізав тій добрячого ляпаса, від чого худенька мала одразу вирубилася. П'яницi з похмілля здалося що він убив її й тому злякавшись схопив невагоме тільце і сховавши за полою піджака ніким непомічений поніс до себе в кочегарку, щоб або спалити доказ, або під вечір по-тихому прикопати в саду. Але коли опинився у себе в підсобці, дівчинка раптово прийшла до тями й вивернувшись спробувала чкурнути в напіввідчинені двері, але, на жаль, перебуваючи в стані крайньої знемоги через часті побої їй елементарно не вистачило прудкості оскільки тонюсінькі ніжки весь час плуталися і підгиналися. Прохор хоч і п'яний, але все ще не втратив колишньої вправності, схопив її за поділ сукні й злякавшись що сирота зараз побіжить і розповість про його вчинок господині яка може розгніватися за таке й звільнити, позбавивши його місця постійного заробітку ще й такого теплого і невибагливого, знову вліпив малій сильного ляпаса, зваливши додолу. Звідки йому було знати, що дівчинка німа, і якби втекла, то аж ніяк не назад до клятого притулку. Від переляку та від алкоголю він зовсім оскаженів і знявши з пояса довгий ремінь почав шмагати малу по чому попало, а та, зіщулившись, грудочкою й прикривши голову ручками несамовито верещала від нестерпного гострого болю. А кочегар, зміркувавши, що її крики можуть почути зовні, спорудив із ременя петлю і накинувши на тоненьку шийку так і потягнув її по землі, не звертаючи уваги на пороги й гострі кути, в які весь час вдарялося напівживе побите тільце. Затягнувши дівчинку до бойлерної, і надійно прив'язавши ременем до труби, швиденько спорудивши з мітли міцні гнучкі різки, попередньо змочивши їх у воді, почав далі шмагати жертву, щоб зовсім вибити з голови пам'ять про його вчинок, а заразом, щоб змусити замовкнути. Від таких лютих побоїв знетямлена мала наробила прямо під себе, що одразу відчув нелюд. Він грубо зірвав з немічного тіла весь одяг і викинув у котел, щоб потім спалити. Поштовхавши лежачу і побачивши, що та без свідомості, притягнув невеликий таз зі стічною водою і добру частину вилив дівчинці на голову, від чого вона стала приходити до тями, кинувши таз із залишками рідини поруч у кут і зовсім забувши про нього він пішов у підсобку і накидавши в брудну тарілку пару ложок каші кинув малій під ноги, щоб не померла з голоду.