Дівчина з видимим полегшенням, швиденько драпанула, і навіть з ванної я почув, як поспішно зачинився замок на її дверях — на всі оберти. А потім долинув гучний шум і скрип... напевно підперла двері шафою.
Посадивши дитину на зад, тим самим зануривши в теплу воду, яка доходила їй до грудей, перед цим вирвавши й викинувши з рук дурну шкарпетку, почав мити їй голову шампунем, подарованим Самай'. Мала спокійно відреагувала на експропріацію саморобної ляльки та почала гратися водою – бризкаючись і підіймаючи хвилі, супроводжуючи всі свої дії звуковою какофонією. Головне, що вона абсолютно спокійно переносила всі водні процедури, не те, що зранку. Граючись, хапала з голови шматки мильної піни ручками і підкидала вгору, а потім захоплено дивилася як вона повільно падає у воду. А коли я змивав її, виливаючи повний черпачок теплої води на голову, голосно фиркала і плювалася. І все це без плачу та істерик. Та ще й задоволено посміхаючись мені... о першій годині ночі. Але я цю задоволену посмішку потім швидко змив, у прямому сенсі цього слова. Відшкріб наглу мордаху до почервоніння, добре намиленою мочалкою, вимиваючи залишки сажі, і абсолютно не турбуючись, що щось там потрапить їй в очі. Малючка – червона як помідор, потім довго терла і лупала очима, кашляючи й відфиркуючи. Ось так! А то вишкіряється мені тут!
Далі почав терти спинку. Тут був обережний – сильно не натискав, боячись щось зламати, особливо загострений хребетик. Потім трохи подуріли, лоскочучи надутий животик, а потім мала взагалі розійшлася і почала бризкатися водою, щасливо верещачи, коли взявся терти маленькі рожеві п'яточки. В кінці їй знову стало не до сміху – тому що я змусив встати та самостійно помити свої дівочі девайси. Вона кривилася, незграбно терла там, де не треба, кілька разів упускала намилену мочалку у воду, при цьому ще й кректала, як стара баба на зміну погоди. Але з горем пополам, купання, нарешті, підійшло до кінця.
Я загорнув задоволену малу в махровий рушник, ледь не загубивши її в ньому. Потім заніс у спальню і поклав на подушку, зверху ще й ковдрою вкривши. Суворо наказав лежати смирно і дочекатися мене. Сам же швидко почав нишпорити по кімнатах у пошуках хоч якогось дитячого одягу. Як і очікувалося, нічого прийнятного в шафах та інших ємностях не знайшлося. Вирішив імпровізувати. Витягнув з однієї тумби свіже простирадло і розірвав його на дві частини (нехай вибачить мені тітонька Полі), потім один шматок склав у вигляді трикутника і пішов приміряти на піддослідну.
Посидіти спокійно хоча б п'ять хвилин — це не про П'яточку. Коли я увійшов до спальні, вона вже ховалася під ковдрою, причому голосно хихикаючи — ну прямо зовсім не знайти! Я вирішив підіграти, і гучним басом почав погрожувати знайти одну неслухняну дівчинку і з'їсти. Малючка почала верещати і крутитися під ковдрою, намагаючись врятуватися від невідомої небезпеки, поки разом з нею не гепнулася на підлогу. Приклалася знатно, хоч і зверху на ковдру, бо на мить завмерла, переставши сміятися і витріщаючи на мене ошалілі очі. Якраз той стан, що мені й потрібен. Я тут же на підлозі почав її сповивати. Задерши ноги, просунув під зад трикутну тканину, один кут пішов між ніг, а два інших я зав'язав під животиком подвійним вузлом для надійності. Вийшла непогана пелюшка. Правда, якщо захоче в туалет – то довго знімати, а потім ще довше сповивати. Але тут вже нічого не поробиш – хоч не гола і то в радість. П'яточка деякий час крутилася, розглядаючи новий наряд, і мало не скрутила голову, намагаючись розглянути вигляд ззаду. Теж мені — модниця.
На ратуші пробила друга година ночі.
Я тут же безцеремонно підхопив малу і жбурнув на подушку. Суворим голосом наказав спати, для порядку пригрозивши кулаком. Вона деякий час крутилася, переверталася з боку на бік, важко зітхала, дивлячись на мене жалісливим поглядом, але в якийсь момент раптово вимкнулася. І чи варто було так морочити голову, якщо самій спати хочеться. А може вона просто не хотіла, щоб цей день закінчувався. Пам'ятаю, як у дитинстві ми грали в наші надцікаві дитячі ігри, і тільки погрозами нас заганяли додому. І лягаючи спати, ми палко бажали, щоб скоріше настав наступний день. Ось чому ми щасливі в основному в дитинстві, і з тугою згадуємо про нього. Ми раділи – дню! А не як, подорослішавши – нетерпляче чекаємо його закінчення, щоб швидше настав вечір, а за ним і ніч, коли можна буде відпочити від ненависної роботи, і з жахом чекаємо наступного важкого ранку – живучи від вихідних до вихідних.
Поклавши дівчинку спати, сам напівсонний попрямував до ванної. Вимившись, критично оглянув свою щетину, яку вже треба було б збрити, та нічим. Ну що ж, завтра треба пройтись по магазинах та прикупити необхідних у домашньому вжитку речей, і домовитись з тітонькою Поллі про готування. Якщо до ранку не помре... тьфу-тьфу-тьфу, щоб не наврочити. Загалом, завершивши свій вечірній моціон, я про всяк випадок заглянув у кімнату малечі й, переконавшись, що та міцно спить, вимкнув світло і побрів у свою спальню, позіхаючи на ходу. Із задоволенням розтягнувся на чистому і м'якому ліжку, і зі спокійною душею, заснув.
Вночі прокинувся лише один раз. Коли "щось" сонне з розпатланим волоссям, хитаючись з боку в бік і голосно тупаючи босими ніжками по підлозі, прибігло в мою кімнату, і шмигнувши під ковдру, затишно влаштувалося у мене під пахвою, втулилося мордочкою в шию і закинувши ніжку на живіт, тут же тихо засопіло.
Ось чому така несправедливість? За такі мої муки Система могла б підкинути додаткових балів до характеристик або інших якихось бонусів, але все виходить, як суцільна соціалка, та ще й без очок довіри від місцевих. Але додумати не встиг, бо знову заснув.
Розділ восьмий
Лягаючи спати, я планував проспати до обіду. А що? Грошей поки вистачає – понад сотню золотих; за місцевими мірками, я багач. Жити якийсь час можна, не замислюючись про завтрашній день. Потім – гарненько виспавшись, потрібно буде одягнути малу, піти пообідати в якусь затишну харчівню з хорошою кухнею. А там може погуляємо з Самай', з якою домовилися по можливості зустрітися на торговій площі. Як я вже згадував – запланував спати до обіду, та куди там… крізь сон відчув, що біля моєї голови знаходиться щось стороннє.
Я відкрив очі... ну а як же! Мадам П'ятка – власною персоною! З піднятим і сплутаним волоссям, опухлими від сну очима, сидить і дивиться на мене, а побачивши, що я прокинувся, починає посміхатися за своєю звичкою – на весь рот, світячи самотнім верхнім зубчиком.
На ратуші пробило шість разів.
На вулиці ледь-ледь почало сіріти.
— Тобі чого? Спи давай!
Негативне хитання головою. От нахабна жаба. Я закрив очі і спробував знову заснути... відкрив! Сидить, дивиться – зараза! Та ще й майже впритул.
— Ну чого не спиш? В туалет хочеш? Їсти хочеш?
Не хоче! Тільки пальчиком починає показувати на своє розпатлане і нерозчесане волосся.
— З глузду з'їхала! Яке волосся о шостій ранку... так ходи, а краще спи. Бо всі навколо ще сплять, одній тобі не йметься.
Не йде і не лягає.
— Ні, чувіха! Ти зовсім знахабніла! А досі тобі хто волосся чесав — миші чи привиди, а може павук? Ось і вали, шукай мишей, а я спати хочу, та й гребінця у нас немає... нічим чесати. — сказав і повернувся на бік.
Заворушилася... перелізла через мене, причому не дбаючи про мій комфорт, ступаючи по чому попало. Тупіт босих ніжок у бік дверей, недовга метушня в сусідній кімнаті, знову тупіт, але вже наближається, голосно грюкають двері, а потім хтось смикає ковдру, вимагаючи уваги. Повертаюся. Стоїть опудало – з жіночим плоским гребінцем (і де тільки роздобула), і простягає мені. Як сказано в одній книжці: "Ти назавжди у відповіді за тих, кого приручив". Тому нічого не залишалося, як вставати й, позіхаючи на весь рот, братися до справи.
Сівши на ліжку, посадив П'яточку собі на коліна і почав процес розчісування. Спочатку справа йшла важко, бо сплутані волосинки так легко не піддавалися гребінцю, і в деякі моменти мала ойкала і обурено задирала на мене мордочку, але я з байдужим виразом обличчя продовжував екзекуцію. Потім справа пішла швидше і м'якше. Волосся випрямилося і гребінець ковзав по ньому рівно з приємним потріскуванням. Малючка від задоволення навіть рот роззявило і примружила очі, а з горла почали доноситися звуки, як від сплячої кішки. Мені тричі довелося провести процедуру, оскільки малечі вона сподобалася настільки, що у неї навіть права ніжка імпульсивно почала сіпатися, а "прядіння" досягло апогею і почало витікати слиною з рота, текти по підборідді і капати на запалі груденята. Потім довелося рушником витирати обслинену, але донезмоги задоволену П'яточку, яка до кінця зажадала заплестися в кісочки, крутячи пальчиком розчесане волосся. Може, постригти її наголо і справа з кінцем. Скільки проблем і турбот одним махом – треба подумати. А поки – як умів, почав викручувати волосся, перетворюючи його на подобу кісок.
Після трудів праведних я вирішив знову завалитися спати – але не тут-то було!.. Спочатку довелося подивитися, голосно захоплюючись, як П'яточка вміє стрибати на пружинному ліжку, як перекидається і як стоїть на голові – насправді уперши голову в ліжко і задерши худу дупу вгору, по якій тут же й отримала. Радісно скрикнувши, миттю зарилася під ковдру і визираючи з різних боків почала натякати шукати її. Деякий час, неохоче, шарив під ковдрою, несподівано хапаючи малу за руки і ноги, доводячи до радісної істерики, супроводжуваної все тим же захопленим верещанням. Задовбався.
Встав і пішов вмиватися. Деякий час тиша, потім ділове тупотіння за спиною. Вмився під прохолодною водою, проганяючи залишки сну. Потім зненацька схопив малючку що ніяк не очікувала якоїсь капості й під гучне верещання пройшовся по задоволеній мордасі крижаною водою. Коли відпустив, радість і веселощі зникли з її обличчя, як корова язиком злизала. Її високість образилася, і схрестивши ручки на грудях, насупившись і надувши губки, повернулася до мене спиною. Так і стояла, поки я на швидку руку, з вчорашніх продуктів споруджував салат і робив бутерброди. Потім сердитися їй набридло, і вона підстрибуючи побігла до столу подивитися, а що я там таке роблю.