Побачення хотіла призначити вже на наступний день, але я не підтримав її ентузіазму, і збрехав що на завтра у мене призначений рейд, тому ніяк. Вона дещо засмутилася, але зажадала обмінятися системними адресами, щоб по ній домовиться про наступну зустріч. Довелося поступитися. На тому і розійшлися. Дівчина, схопивши букет похитуючись зникла за дверима свого дому, я ж поспішив на свою знімну квартиру.
На годиннику ратуші, відбило дванадцяту годину.
Поки доплівся до дому, по системному часу було вже пів на першу. Візники в такий час не "бомбили" через можливий наліт монстрів з повітря, так званих "літунів". Так що вночі, по вулицях ходили або лише патрулі поліції, разом з тими системними, що здавали якісь соціальні квести, або кримінал, що тишком перебігали з тіні до тіні. Ну і я відповідно, зі своїм "солов'єм, якому все по…" У квартиру вирішив проникнути через бічну хвіртку, щоб нікого не розбудити, але несподівано зупинився.
В такий пізній час, мені здавалося, що в будинку вже повинні спати. Але на моє невимовне здивування, практично у всіх вікнах горіло яскраве світло та було чути біганину з голосними криками.
Невже грабіжники напали! Я стрімко кинувся до вхідних дверей, на ходу виймаючи з-за пояса револьвер. Вони виявилися відчиненими, і я відразу ж ввірвався в передпокій, на секунду зупинившись, дивлячись на переляканих Баффі й тітку Поллі, які безцільно бігали по будинку і голосно кричали. Тітка, до всього іншого, була ще й замащена сажею, а голова перев'язана мокрим рушником.
— Нарешті ви прийшли! — ляснула вона руками, побачивши мене. — Це якесь божевілля! Парадокс!..
Не даючи їй договорити, до мене, вся в сльозах, підскочила Баффі і ридаючи кинулася на шию, приємно притиснувшись своїми величезними грудьми. А я що… притиснув її міцніше до себе і погладжуючи по спині, почав заспокоювати. Мені ж – не важко!
— П'яточка пропала! — тремтячим голосом, повідомила мене.
Моя рука застигла в неї на сідниці ... цього ще не вистачало!
— Це не дитина, це якийсь нонсенс, конфуз! — тим часом голосила тітка Поллі. – Так знущатися з старої, самотньої та хворої жінки – це немислимо! Адже в мене тиск і подагра.
– Так! А тепер давайте по черзі! – голосно скомандував я, відсуваючи від себе заплакану дівчину.
І тут мій погляд зупинився на сходовому майданчику. Там, як ні в чому небувало, стояла П'яточка. Щоправда, у вимазаній сукні, ще й порваній на правому боці. Руки, ноги та мордаха все в сажі, а нечесане і сплутане волосся стирчить на всі боки. Вона спочатку, тримаючись лівою рукою за поруччя і витягнувши худеньку шию намагалася роздивитись, а що там такого цікавого твориться внизу, але побачивши мене радісно завищала, і витягнувши ручки в мій бік стрімголов кинулась обійматися, при цьому на всю шкірячись щербатим ротом, та геть забувши, що попереду сходи що ведуть до низу. Ледве встиг підхопити на руки, заодно пристойно забруднивши свою нову футболку об нечупару.
— А ну нагадай, я тобі казав, щоб ти не посміхалася. Он, від твоєї гримаси у тітоньки навіть тиск піднявся. А від твого вигляду ще й подагра трапилася.
А П'яточці по-барабану, головне, що я вдома. Щенячі ніжності. Обнімашки. Поцілуночки в оченятко, носик, щічки – і ось я вже теж весь у сажі, та ще й мокрий. Сукня чомусь виявилася теж мокрою – хоч викручуй.
Поки я разом з Баффі роздягали малу перед наповненою ванною, а наша бідна господиня, тримаючись однією рукою за голову, а іншою за поперек, шаркаючи та стогнучи, пішла до своєї кімнати, дівчина коротко переказала мені про те, що сталося.
Спочатку вона очманіла від такого несподіваного "щастя" у вигляді малючки. Потім вирішила, що я так домовився з Анічкою, яка просто – на просто, з огляду на зайнятість, забула повідомити їй про таку деталь. Хм. Свята простота.
Далі все ж вирішила зайнятися дитиною. Поцікавившись, чи не голодна та, і отримавши негативну відповідь, почала знімати з неї хустку. Ця процедура ще пройшла спокійно, це їй ще було дозволено. Але коли вона взялася мити жирне від мазі волосся П'яточки, і вже наповнивши ванну, почала роздягати ту... ось тоді все і почалося. Ну точнісінько як у мене!
Крики, верески, біганина і тупіт, а в кінці ще й гуркіт від випадково зачепленої і перекинутої на підлогу шафки з милом і шампунями. На шум прибігла тітка Поллі і крізь верески і рев, вислухавши ситуацію, почала допомагати ловити дівчинку. І це їй вдалося. Майже. Вона схопила хвицяючи тільце і притиснувши до грудей хотіла було почати щось робити. Але тут її нога випадково наступила на обмилок і злетіла вгору, закинувши величезне тіло тітоньки, разом з дівчинкою, прямо в наповнену водою ванну. Вимокли обидві. А малючка, яка, на її щастя, перебувала зверху, спритно зістрибнувши й проскочивши між ніг у Баффі, вискочило з квартири.
Поки дівчина витягала господиню (і як їй це тільки вдалося?), П'яточка встигла сховатися в нутрощах кухонної печі (а ось тепер ясно, де вона так в сажі вивалялася), протиснувшись в невеличкі дверцята, куди закидали вугілля. Знайшли її досить швидко – через деревний пил, що потрапив малій в ніс, від чого вона почала голосно чхати. Діставати її знову взялася тітонька Полі, у якої руки були довші. Але була вкушена за палець, і знову перекинулася на спину, вистрибнувшим з печі замурзаним чортеням з подальшим викидом хмари сажі, яка з ніг до голови покрила лежаче тіло жінки.
А за той час, поки бідна Баффі вдруге – надриваючись, підіймала сто п'ятдесяти кілограмову тітоньку, дівчинка знову зникла.
Вистежили зниклу, по слідах сажі, що обсипалася то там, то сям, або по тій що відбилася від взуття. Відбитки привели до вузьких сходів, які вели на горище.
От якого дідька, тітонька Поллі, зважилася знову лізти за дівчинкою у вузький отвір горища – я відмовлявся розуміти. Вже потім – оглянувши його, я прийшов до висновку, що навіть мені довелося б викручуватися, вужиком, щоб туди протиснутися. Про що думала жінка, яка була вдвічі ширша за мене, коли влізала туди – загадка. Напевно, перебувала на емоціях. Але, як і очікувалося, а точніше – не очікувалося, огрядна пані успішно застрягла в горищному отворі. І ні вгору, ні вниз.
П'яточка ж – спочатку злякано глипаючи на величезного "бегемота", який намагався протиснутися за нею, ховалася за якоюсь старовинною скринею. Але побачивши, що грізна тітонька капітально застрягла та лише безпорадно завиває і смикається, зважилася вийти. Спочатку боязко, а потім все сміливіше, вона підійшла до жертви мучного та солодощів і, бачачи, як бідна тітка мало не плаче, почала її втішати, гладячи по голові та співчутливо заглядаючи в очі. А потім – мабуть, щоб хоч якось заспокоїти останню, почала з нею гратися. Відкрила ящик скрині й, витягнувши звідти різний старовинний мотлох, почала наряджати і себе, і перелякану тітоньку що сіпалася наче оговтіла. На себе приміряла широкополий капелюх, який відразу ж звалилися на очі, красиві бірюзові намистини, ногами залізла в туфлі не її розміру, та ще й на високих підборах, голосно гупаючи взуттям і час від часу падаючи, модниця взялася за зовнішній вигляд тітоньки.
Господині дісталася – фата, можливо навіть та що колись їй і належала, кілька пар намиста, старі окуляри без скелець, а шию обвило довге, поїдене міллю – пишне боа. Образ доповнив макіяж, нанесений сажею, пальчиком малої, якої в достатній кількості, набилося в кишені з печі. Туш для очей, губну помаду і рум'яна – все, замінила сажа, і нанесена була на заплакане обличчя жінки "професійним візажистом" – П'яточкою. Після чого (це вже зі слів тітоньки Поллі, які вона вимовляла, схлипуючи та тримаючись за серце), мала почала радісно плескати в долоні, милуючись своєю "творчістю", а потім, бачачи, що тітонька ніяк не заспокоїться, знову почала втішати її, цілуючи та витираючи знайденою хустинкою сльози, що текли, та ще й намагаючись видути соплі, затискаючи і давлячи бідоласі носа.
Муки тривали добру годину, поки Баффі – яка весь цей час застосовувала різні комбінації, заради порятунку господині, в якийсь момент – це вдалося. Тітонька, відчувши, що з'явилася можливість поворухнутися, рвонула вниз з такою силою, що з'їхала по сходах майже не торкнувшись їх руками, впала на коліна, відразу ж підхопилася і голосно завиваючи кинулася вниз по сходах. Дівчина, стиснувши на хвилину кулаки й згадавши всі молитви, видихнула і сама полізла на горище. Потрапивши туди, вона почала перевертати все догори дном, у пошуках дівчинки, але так і не знайшовши, впала в істерику і кинулася шукати її по всьому будинку. Тітонька, трохи оговтавшись, теж вийшла зі своїх апартаментів, почавши порадами допомагати в пошуках, хоча сама вже не ризикувала нікуди лізти і навіть заглядати. А потім з'явився я і всіх врятував. Принаймні – від нервового зриву.
Поки Баффі описувала сьогоднішні пригоди, з ще не висохлими слідами від сліз на щоках, П'яточка звідкись дістала чоловічу шкарпетку, в кінці зав'язану вузликом, і почала грати з нею як з лялькою, щось дзвінко "и-каючи", "а-каючи" і "пі-каючи", а іноді ще й наспівуючи. Треба їй ляльку купити – нормальну. Дівчинка настільки адаптувалася до нового середовища та частій появі незнайомих людей, що навіть не показала, що незадоволена, коли з неї зняли пошарпану сукню, яка полетіла у сміття. Потім акуратно зняли "памперс" – цю процедуру я довірив дівчині – цілительці, яка досить професійно впоралася з делікатним завданням, і до мого величезного полегшення я побачив, що набряки практично зійшли, залишивши ледь помітну синяву. Непогані у них тут препарати, якщо з такою ефективністю і за такий короткий час зцілюють травми. Памперс, на моє незадоволення, теж довелося викинути, тому що мала сцикуха встигла його обмочити, після чого рідина, вступивши в контакт із цілющою маззю, почала видавати ну зовсім неприємний запах. Але ось біда – памперс залишався єдиним одягом малявки, після його утилізації вона залишилася зовсім голою.
Тому я вирішив піти поритися по дому, та пошукати хоч щось схоже на дитячий одяг, а купання дівчинки звалити на Баффі. Але тільки я попрямував до виходу, як почув знайоме: "і-і-і-е-е!". Довелося повертатися і займатися купанням "недоторканної" самому.