Там і перетнувся з Аелітою, яка безпардонно виходила з кабінету мадам, а її секретарка і розповіла, хто вона така й чому має несанкціонований доступ до високих кабінетів. Ось і склав два на два.
— І що мадам так і не вийшла до тебе, чи секретарка навіть не зволила їй повідомити, боячись гніву радників.
— Ні, я сам зайшов до них і висловив все, що думав.
— Брешеш? Тебе б не пустили.
— Якщо я захочу, то навіть ти добровільно пустиш мене на ваше сімейне ложе.
— Так, громадянин Еех, давайте по суті.
— А що ще? Начебто все сказав.
— Ну а як почали поводитися радники, коли ти зажадав свого?
— А це що, має відношення до нашої справи?
— Досить важливе.
— Мадам почала відмовлятися, ваш безпосередній начальник, кричати, що всіх розстріляє, до речі, він не здався мені людиною, гідною очолювати такий департамент, та ще й до ради міста входити. Що ще... а, мадам Жозефіна загравала, а ось якийсь Менсон, ще той утирок, почав відразу погрожувати, нічого й нікого не соромлячись, прямим текстом, наплювавши, що він як би радник і зараз знаходиться при виконанні… коротше, гнав на мене, поки при всіх не розтягнувся на підлозі. Але так-то, чувак, судячи з усього, прокачаний, мені б, напевно, наваляв.
— Він входить в топ десять найсильніших гравців континенту. А його гільдія "Первісні" в сотню кращих. Він би тобі не те що наваляв, він би тебе по паркету розмазав...
— Ну взагалі-то там мармурова підлога. Може й розмазав, але втрутився головний радник і втихомирив його.
— У головного радника язик підвішений не гірше за твій, а то й краще, кому хочеш голову задурить.
— Та я зрозумів, тому що він і мені почав їздити по вухах, мовляв, так не можна, треба все за законом, в нашому місті всі рівні і не тільки мені потрібна допомога, загалом все звелося до того, що зайди якось на тижні, допоможемо чим зможемо.
— Ну а ти?
— Не я... втрутилася Система і видала чіткі інструкції, всім радникам у всьому максимально мені сприяти і, якщо спробують ухилятися, або не дай Боже, вставляти палиці в колеса, їм загрожує нехиле стягнення.
— Охрініти! Чому ти раніше мені цього не сказав? — підскочив зі свого стільця Степанов і забігав по кімнаті як неосудний. — Це докорінно все змінює і дає нам у руки величезний карт-бланш. Ну а що радники, хоч чимось допомогли відтоді?
— А ти хіба бачиш їх навколо мене спітнілих він непосильних трудів, або хоча б їх помічників, надісланих для всебічного сприяння. Тільки мадам Суддя позавчора завітала в гості, сповнена каяття. Заявила, що написала прохання про відставку, допомогла визволити Самай' з в'язниці, замінивши реальний термін на умовний з величезним штрафом, який, щоправда, мені ж і довелося оплачувати, добре, що на той момент такі гроші були в наявності. А тепер вона займається пошуками моєї малої, пообіцявши залучити всі свої зв'язки й навіть під'єднати до пошуку медіума.
— До речі, хороша ідея, треба було раніше вдатися до неї.
— Так я оговтався тільки минулої неділі, поки розворушив усіх, поки туди, поки сюди...
— Поки невідому досі мутовану особину, що викрадала наших дітей, не прибив, поки одним пострілом шість мисливців на шматки не розніс... Коротше, сідай і пиши, все те, що мені щойно розповів. Тільки в деталях і бажано з датою і часом подій, що відбулися, а я поки за чаєм збігаю.
— І бутерброд візьми... три!
Поки я писав, Степанов притягнув два чаї та гору бутербродів на таці. Взявши одну склянку із чаєм, він відійшов до вікна і поволі відсьорбуючи гарячий напій та потроху відкушуючи бутер задумливо дивився вдалину про щось розмірковуючи. Ну а поки він думав, я, повністю виклавши на папері все що його цікавило, почав налягати на їжу роблячи великі ковтки зі склянки. І поки майор, дожувавши свою пайку поплентався за наступною його очікувала порожня таця і мої великі невинні очі.
— А де?..
— Мої письмові свідчення? Ось вони, все чин по чину описав, і місце і час і навіть яка погода тоді була.
— Бутери кажу де?
— Та скільки там тих бутерів було. На один зуб.
— Який зуб! Там добрий десяток бутербродів було, я спеціально замовив стільки, тому що чув про твій апетит, тому і брав із запасом, щоб ти нажерся, думав мені хоча б три залишиться, а тут виходить ще пощастило хоча б один схопити.
— Якийсь ти сьогодні занадто смиканий Степанов, напевно, від того що погано харчуєшся. Ти головне не нервуй так, а то нерви красі шкодять… хоча, тобі вже нема чого боятися. Я ось на сто відсотків упевнений, що у тебе в заначці по-любому ще є щось їстівне.
— Є, та не про твою честь. — буркнув слідчий, допиваючи свій чай.
— Ну ні, так ні, ти мені краще ось що скажи: невже через такий дріб'язок Атом пішов на таке… щоб помститися мені, через свою тещу посадив до в'язниці невинну дівчину та посприяв пропажі, а може, і смерті маленької дівчинки? Що ж він за людина така?
— А я тобі казав, що в цьому місті і не за таке можуть на той світ відправити. Ти говориш за дівчинку та свою співмешканку, але ще багато чого не знаєш, чого він провернув, щоб позбутися тебе.
— Дак ти просвіти, чи це таємниця слідства?
— Ну взагалі-то таємниця, але після твоєї звістки про втручання самої Системи, справа набуває іншого характеру, я тепер без стуку можу входити в ті двері, які донині були для мене закриті. А що до тебе, ти пам'ятаєш той день, коли вперше здійснив свій героїчний вчинок?
— Звісно, мені ще тоді здалося дивним що його помічник Анк, поставив бійця підтримки, та ще майже нулівку, одного на цілу ділянку стіни, де потім ще і прорив мало не стався, мотивуючи нестачею людей.
— Так ось, там все заздалегідь було сплановано. Підкуплений медіум який оголосив, що в ту ніч прорив буде незначним, отримав чіткі вказівки перший помічник Анк розосередити весь склад по периметру незважаючи на рівні та причетність до клану. Але в результаті всі старання пішли нанівець, ти не тільки вижив, але ще і прославився, при цьому прославивши "Спарту" так, як донині не зміг сам її голова, що дуже боляче вдарило по його самолюбству. Другий раз не обійшлося без помічників, тому що разом із тобою вирішили прибрати і непотрібного свідка. За допомогою своєї родички, тобто мадам Судді, яка заради щастя дочки пішла на посадовий злочин, пред'явивши тобі звинувачення за невелику провину, але вирок при цьому призначивши як за серйозне правопорушення.
— А що мені насправді тоді загрожувало, адже йдеться про ту пізню вилазку в міську каналізацію в складі групи супроводу?
— Саме про неї, заздалегідь сплановану із залученням безлічі сторонніх осіб із вищих ешелонів влади, продуману багатоходовку. А тобі за такий проступок загрожував усього-на-всього лише невеликий штраф, та ти не міг не послухатися, адже більшість вироків підтримується Системою, якщо суддя виносить обвинувачення достатньо аргументовано.
— І кого він залучив?
— Він залучив лише мадам Суддю, і свого найкращого друга ще з того життя, радника Менсона, якого боїться добра половина ради, а решта нишком ненавидить, але відкрито виступити боїться. А ось ті вже вплинули на голову департаменту очищення, щоб той направив свою людину вниз та наказав пошкодити якомога більше ланцюгів механізму очищення, щоб група ремонтників затрималася внизу якомога довше. Потім був залучений ще один голова, який куратором групи призначив недосвідченого співробітника, що досі не мав жодного досвіду в подібних завданнях.
— Аню.
— Саме так. Тямуща, старанна співробітниця, в міру амбітна, виконавча й така, що суворо дотримується букви закону. Але практично зі студентської лави, жодного разу не брала участі і, тим більше, не керувала подібного роду операціями. Адже навіть ти залишив би на горі зв'язкового для коригування дій групи з наземним куратором, і заздалегідь поставив відповідального на чолі загону для загальної координації всередині групи та прийняття одноосібних рішень, щоб уникнути розбрату та неузгодженості, що з вами врешті й сталося. А ще цей дехто, зметикував, якраз у цей час провести позаплановий техогляд засобів зовнішнього зв'язку, тим самим залишивши вашу групу повністю відрізаною від зовнішнього світу.
— Виходить і чорного Женця, вони теж туди заманили.
— А як же. Я дізнався, мисливці з клану "Первісних" спеціально виходили в зовнішні рейди, щоб знайти когось такого, з ким не по зубах буде впоратися системним сорок плюс. До речі, їхня гільдія відповідає за один із зовнішніх входів до системи колекторів міської каналізації, і за добу до подій, що сталися, була допущена позаштатна зупинка турбіни аж на пів хвилини, чого цілком достатньо для проникнення інфікованої особини з такими параметрами.
— Виходить, щоб позбутися мене одного, вони затіяли таку хрінь, при цьому вбивши купу невинних. Ці люди що, зовсім відморожені, чи з глузду з'їхали!
— Ну, по-перше, вони хотіли позбутися не тільки тебе, а й того медіума, який дав невірний прогноз, — того, що є непотрібним свідком. Ну а що стосується решти жертв, то все так і було заздалегідь задумано, щоб подати під соусом випадкового зіткнення ремонтної групи та її супроводу з монстром, який непередбачувано випадково потрапив до мережі міської каналізації. Як кажуть: "Ліс рубають — тріски летять".
— Медіумом, як я зрозумів, був Гунявий, але якою ж це треба бути гнидою, щоб заздалегідь планувати вбивство стількох невинних людей. Твою ж матір, і ці покидьки керують нашим містом. Треба щось робити, Степанов.
— Зробимо, Саньок, тепер обов'язково зробимо. Усі рано чи пізно постануть перед судом, а потім і перед невідворотним покаранням. Перший уже пішов, вірніше перша — мадам Суддя, і нехай вона не сподівається, що обійдеться одним лише звільненням. Ну а далі й інших підтягнемо, шкода тільки до Атома і Менсона буде важко підібратися, Система проти них не допоможе, якщо не буде прямих доказів.
— З ними я сам розберуся, ти головне інших притисни до нігтя, а ці нікуди від нас не втечуть.
— Ти впевнений, що впораєшся?
— Я тепер набагато сильніший, ніж був раніше, і до того ж не втратив своєї особливості дивувати.
— Ну будемо сподіватися. До речі, напад щурів був теж ними спланований, вірніше, їхніми гільдійськими алхіміками, які розсипали по тунелях якусь гидоту, що викликає у цих гризунів приступи безпричинної люті та абсолютне ігнорування смерті.
— Твою мать, та вони ж нам практично смертний вирок винесли.
— По суті, так.