Думаю, це того варте.
— Ну раз пригощаєш від щирого серця, то так і бути, візьму. Ех і покурю сьогодні!
— Звичайно, пригощайтеся! — запевнив я, потім наблизившись майже до самого вуха мудреця, тихо промовив. — До речі, дякую, що допомогли розкусити цього хитруна Васю, який, виявляється, багато речей робить з сенсом. Я тепер його часто за чимось таким буду відсилати, все одно безглуздо крутиться навколо мене. Так що, я вам ще й винен залишився. Ну нічого, якось порахуємося.
— Які рахунки між своїми. Заходь частіше, не забувай старого. Посидимо, про життя поговоримо. І Васю з собою бери, не кидай його одного, важко йому самому, без близьких... Та й не тільки йому.
Для початку ми зайшли в найближчу їдальню, і гарненько наїлися, Василь при цьому мало чим поступався мені, наминаючи все, що перед ним було, як очманілий, на щастя, хоч, не чавкав й акуратно користувався приборами, не забуваючи навіть про серветку. Вийшовши з їдальні і глянувши на сонце, яке ще було досить високо, вирішив господарськими справами зайнятися пізніше, а поки є час навідатися до Аньки, яка з учорашнього дня так і не давала про себе знати. По дорозі забіг у квітковий бутик і вперше купив для неї квіти, троянди, звичайно, правда не сто одну, бо в наявності не було, але півсотні вдалося набрати плюс одну білу в центр. Василь, як завжди, запропонував допомогу, але я не ризикнув йому вручити таку дорогу ношу. Хоч квіти з того часу, як я вперше з'явився у Тайфу, трохи подешевшали, але сорок золотих все ж довелося викласти. Взагалі я помітив, що все, що стосувалося найнеобхіднішого, їжа, одяг, засоби гігієни та будматеріали, коштували досить дешево, і навіть дуже, а ось всілякі предмети або послуги, пов'язані хоча б з наймінімальнішою розкішшю, набагато дорожчі, навіть всупереч здоровому глузду, як той самий чайний сервіз, який я подарував тітоньці Поллі і який коштував мені двадцяти золотих монет. Ось якого біса пара чашок і чайник, в якому неможливо навіть зварити чай, проста імітація для прикраси столу, і за цю нісенітницю просять як за рідну матір. На думку спало тільки два варіанти: або порцеляну виробляти — занадто дороге задоволення чи його завозять здалеку, або муніципалітет спеціально накручує ціни на предмети розкоші, тому що золото в достатній кількості є лише у системних і у кільканадцяти місцевих багатіїв, тільки вони собі можуть дозволити такі покупки, а ось гроші з продажів, що надходять у вигляді податків до міської скарбниці, дозволяли підтримувати досить низьку ціну на предмети першої необхідності, тобто споживчий кошик, для основної маси, на досить низькому рівні, через це у нижчого і середнього міського прошарку суспільства, поки що не виникало ніяких нарікань на владу. Яка до всього всю торгівлю спустила на місцеву профспілку торговців, щоб у разі непередбачених стрибків цін, народ в першу чергу звинувачував проклятих торгашів, обходячи своєю увагою муніципальну раду. З одного боку така політика мене влаштовувала, адже опинившись на мілині, за пару мідяків я в будь-якому випадку зможу пристойно поїсти, купити дешевий, але якісний одяг, і майже безплатно помитися в міській лазні, а з іншого боку... теж правильно, якщо є гроші, не треба ховати їх під матрац, бажаєш усіляких матеріальних благ, виклади монету, а не збирай, тим самим створюючи передумови для інфляції.
Поки роздумував про матеріальне, сам не помітив, як опинився біля департаменту юстиції, ще здивувався, що якось дуже швидко дійшов, озирнувся і побачив десь далеко Василя, який біг за мною. Виявляється, замислившись, я перестав контролювати свій крок і значно пришвидшився, наскільки мені дозволяв піднятий параметр. А це було дуже швидко, якщо судити по спітнілому Василю що ледь плентався позаду. Подумав, а як би я себе почував, з усіма піднятими до таких цифр параметрами, напевно, йдучи, метав би грім і блискавки, при цьому залишаючи вогняні сліди за собою. Посміхнувся таким своїм думкам і присів на лавку, щоб зачекати свого помічника, і тут мені прилетіло "дзинь":
(СИСТЕМА) Ваш параметр Інтелект, підвищено на +10 балів.
А ось і прийшов результат від розмови з мудрецем Соломоном, тільки цього разу з солідною такою цифрою, напевно, тютюн припав до смаку, ось як знав, і не скупився, даючи Васі цілих три золотих. Окупилося з лишком. Тільки ось тепер цікаво, я стану розумнішим чи цей параметр діє на щось інше? Але як казав щойно сам мудрець: "Кричи не кричи, та тільки воно так не діє, у всього є свій час, місце і значення". Тому не буду квапити події, а почекаю, коли все само проявиться. Дзинь:
(СИСТЕМА) Ваш параметр Інтелект, підвищений на +2 очки.
— Соломон! З мене ще одна упаковка твого улюбленого тютюну. — радісно вигукнув я в небо, а потім підхопивши Василя під руку, потягнув його до потрібної нам контори.
Ми зупинилися, не доходячи метрів з десять до вхідних дверей будівлі департаменту, біля яких чергував похмурий коп двометрового зросту, який скоса поглядав на нашу парочку. Я, не звертаючи на нього жодої уваги, почав писати Ані в особисті повідомлення про своє прибуття, на що отримав нуль відповідей. Тому, більше не роздумуючи, почав кричати на всю вулицю:
— Аня, виходь! Я знаю, що ти там! Якщо не вийдеш, я почну співати!
Дивлюся, до похмурого копа підтягнулася ще парочка таких же кабанів, його колег, і тепер уже всі троє почали недоброзичливо витріщатися в мій бік. Вася, побачивши, що на нього звернули увагу його колишні колеги, радісно помахав їм рукою, пропонуючи допомогу. Цікаво, якщо вони попросять його допомогти скрутити мене — допоможе чи ні? Дівчина так і не з'являлася, тому я продовжив кричати, викликаючи її. Знову рух біля дверей, я вже подумав, що вона нарешті зволила спуститися, але знову помилився, на вулицю вийшов Степанов і попрямував до мене.
— Аня? Щось ти якось змінилася! Та нехай, йди-но до мене, я тебе зараз поцілую!
Поліціянти, що стояли біля дверей, опустивши голови, ледве стримуючись, захихикали, раз змінивши свої похмурі маски на привітні та добродушні обличчя.
— Все жартуєш? — поставив риторичне питання майор.
— А що мені, молодому й неодруженому. А ти як, всіх шахраїв переловив, чи тільки рапорти строчиш?
— Всіх, не всіх, а деяку роботу виконав. Завтра до одинадцятої обов'язково зайди до мене, дізнаєшся багато нового, а заодно й даси свідчення.
— Які ще свідчення, невже поки я спав і їв, встиг вже щось накоїти?
— До речі про їжу, ти зранку добре поснідай, бо розмова у нас буде довгою.
— Нічого, я знаю, де ти бутерброди ховаєш, у разі чого підкріплюся.
— Добре, що попередив, я переховаю їх в інше місце. Так що давай, не пропадай, а я, мабуть, піду, у мене справ по горло, і не забудь — завтра рівно в одинадцять нуль — нуль. І до речі, перестань кричати під департаментом, май совість, зовсім хлопців з пантелику збив, і заарештувати не можуть, і на порушення повинні реагувати. Зараз вийде твоя кохана, але судячи з її настрою, ох і дістанеш, не знаю, що ти там накоїв, але я тобі не заздрю...
Сказав і пішов у своїх справах, залишивши мене в замішанні. Я про всяк випадок підтягнув до себе Василя і підняв вгору букет, майже прикрившись ним.
За хвилину, як і обіцяв Степанов, дівчина вийшла з будівлі з таким же похмурим виразом обличчя, як і спочатку, коли я прийшов було у її хлопців. Вона теж попрямувала в мій бік, але проігнорувавши й мене, і букет, гордо пройшла повз. Чорт, квіти не принесли належного ефекту, доведеться далі штурмувати словами. І почнемо ми з нейтральної теми:
— Громадянин капітан, зачекайте, я прийшов зі скаргою до вашого департаменту. Ви тут скинули на мене свого співробітника, який постійно втікає з психлікарні і весь час пхається в мій дім, а я як доброзичливий і гуманний громадянин постійно мушу його годувати й утримувати, он у бідолахи черевики вже продірявилися, скоро треба купувати нові, і все, між іншим, за власний кошт. І от хотілося б дізнатися, коли департамент зволить компенсувати мені витрачені кошти?
— Скажи мені, стрілку, хто я для тебе? — дівчина зупинилася так раптово і повернулася так стрімко, що я ледь не налетів на неї. — Так, я розумію, що у тебе зараз важкий період, ти переживаєш через зникнення дівчинки, ти хочеш допомогти своїй квартирантці, за долю якої взяв на себе відповідальність, у тебе навіть на бідолаху Василя знаходиться час, я розумію, що у кожного з них своя біда, і вони, на відміну від мене, потребують захисту, особливо маленька, яку ми обов'язково знайдемо. Але мені б теж хотілося хоч трішки турботи й уваги для себе, адже я теж іноді втомлююся бути сильною.
— Ось тому я і тут, Ань. Квіти — це тільки перша частина Марлезонського балету. — і вручив їй величезний букет, й поки вона перекладала його з руки в руку та з жаданням вдихала приємний квітковий аромат, я тихенько покликав Васю для інструктажу. — Так, Василю, тримай золотий і біжи купи тітоньці Поллі з Самай' гарний тортик, і попередь, що мене залучили на муніципальному рівні до спеціальної поліцейської операції, так що буду пізно, а ще попередь, щоб не хвилювалися, нічого небезпечного не передбачається, просто посилений поліцейський рейд. Біжи, і щоб слово в слово...
— Стрілку, квіти дуже гарні, дякую, звичайно, але що далі? — заінтриговано запитала дівчина, миттю розгубивши свій войовничий настрій.
— А далі ми їдемо до тебе, де ти переодягнешся.
— А далі?
— А далі...
Далі я викликав повідомлення від Системи, де мені пропонувалася нагорода за вбивство щура у вигляді трьох пунктів, з яких слід було вибрати один, і рішуче натиснув на другу позицію.
(СИСТЕМА) Знищивши невідомий досі вид інфікованого й запобігши викраденню дітей (найважливіший потенціал для продовження людського роду), СИСТЕМА вважає, що ви здійснили Велике діяння на благо міста. Відповідно до цього, вам надається одне з трьох (на вибір) заохочень від міського муніципалітету:
1)Повний комплект, стрілка (варіативно — від синього до легендарного).
2)Романтичний вечір на двох в кращому закладі міста з необмеженим вибором страв і напоїв, а також у супроводі живої музики неперевершеного музичного оркестру.