Головне зі зручностями та двокімнатна. Чула П'яточко! Нарешті у мене буде окрема кімната, і я перестану слухати ночами твоє хропіння...
— Тоді ловіть адресу. Подружку звуть Баффі...
— Переможниця вампірів?
— І їх в тому числі. Я зв'яжуся з нею і повідомлю, що ти приїдеш. Все біжіть... Стій!
Від її крику я ледь не впав, різко "загальмувавши". Дівчина чинно підвелася з-за столу і повільно попрямувала в мій бік. Цокаючи каблучками, вона підійшла майже впритул і простягнула мені револьвер.
— Твоя зброя. — мовила вона, а потім раптом схопила мене за голову правою рукою, притягла до себе, злегка нахиливши її, і вп'ялася в мої губи пристрасним поцілунком, те не яким-небудь, а проникнувши до мене своїм гострим шустрим язичком.
Ми постояли якийсь час, шалено цілуючись, не бажаючи припиняти. Поцілунок виявився настільки жаданим — як ніби в літню спеку холодного морозива поїв – їв би і їв, без зупину. Але як все почалося, так і закінчилося. Ми одночасно відсахнулися і зніяковіло покрутили головами.
— Це як? — ляпнув я, щоб хоч щось сказати.
— А отак! — дівчина легенько стукнула мене пальцем по лобі. — Якщо раптом, зовсім випадково, все ж таки вирішиш мене поцілувати, то зроби це — так ! А не притиснувшись до мене губами, заблокувавши подих, настільки, що я мало не задихнулася.
— Там головним фактором була несподіванка, не було часу думати над технічними деталями. — почав я виправдовуватися.
— До побачення, громадянине Ех. До зустрічі.
Я хотів було попрощатися, але подивившись вниз, побачив, як малючка витягнувшись навшпиньки та, надувши губки, вимагає і свого поцілунку, відразу ж розчинив двері й метнувся в коридор.
— Ніяких більше поцілунків, П'яточко, у нас з тобою суто ділові відносини. Ти жереш я купую, і так до тих пір, поки не почнеш заробляти сама або не вийдеш заміж. І перестаньте вишкірятись, а то нас знову заарештують.
Розділ сьомий
А далі в мене почалася гонитва по місту. Малеча в цей день так втомилася, що спала на ходу, та ледве рухалась. Мені ж не вистачало часу, щоб тягнути її пішки. Тому, не вагаючись, підхопив на руки та побіг в продуктову крамницю за їдлом. Там поспіхом почав тикати пальцем на все підряд, в результаті чого вийшов величезний паперовий пакет, наповнений їжею на цілих чотири срібні монети. Підібравши пакунок, я відразу кинуся шукати вулицю і будинок, адресу якого, так своєчасно нам підігнала Аня. П'яточка під дією тряски миттєво заснула, лише зрідка раптово підкидуючи голову з широко розплющеними сонними очима та розтягуючи рота в дурнуватій посмішці, слинячись при цьому, потім знову засинала.
Потрібного адресата я знайшов досить швидко. Та і як не знайти, коли перед очима висить віртуальна стрілка і вказує шлях, повертаючи туди, куди потрібно. Якоїсь миті ми опинилися на тихій, малолюдній вулиці, з двома рядами дво-триповерхових будинків. Проїзна частина, як і все в місті — мощена бруківкою з жолобом по боках та стічними отворами з дрібною металевою решіткою, вузькими тротуарчиками, що потопають в тіні дерев з густою кроною, акуратно висадженими вздовж дороги. Перед будинками зеленіють невеличкі галявини, засіяні декоративною травою та обгороджені невисокими білими парканчиками. А навколо – мир і благодать. Я завжди мріяв жити на такій вулиці.
А от і наш будинок, під номером 21-Б. Фасад нічим не відрізняється від інших будинків – близнюків. Збоку дерев'яна калитка, за нею доріжка, що проходить повз будинок та веде кудись вглиб. Напевно, в будинку є в наявності окремий вхід вихід, що навіть дуже чудово, при моєму-то ненормованому графіку, — не доведеться будити хазяйку в позаурочний час, якщо що.
Відкрила нам, статечна і вельми огрядна дама, з приємним і веселим обличчям. Наша господиня. Вона відрекомендувалася Поліною і ще якось там по батькові, але попросила в майбутньому називати її тітонькою Поллі. Характер повністю відповідав виразу її обличчя — веселий і завзятий, а коли ще й побачила П'яточку, то взагалі почала захоплено кудахкати та тішитись, милуючись дитятком.
Хоча чому б їй і не бути, веселою та завзятою. З мене зростом, в півтори рази важча — та вона з одного удару не те, що в нокаут – відразу в гріб загнати може. Величезна, але не рихла, а як борці сумо — під шарами жиру відчувається — міць. Така мадам, при бажанні, може змусити всіх сусідів зустрічати Різдво, посеред літа.
Я ж іще більше порадував її, заплативши за місяць наперед, легко відрахувавши тридцять золотих. Тітонька, швиденько сховавши золото в просторах свого плаття, відразу ж піднялася скрипучими сходами, попрямувавши на другий поверх, щоб показати нам нашу квартиру. Я знову підхопив малючку, що вже прокинулася, і вирішила самостійно подолати два сходові прольоти, вже задерши тоненьку ніжку в лакованому сандалику високо вверх, і, закинув на плече, де вона відразу почала грайливо брикатися.
Кімнати виявились невеликими, але затишними та з усіма необхідними меблями. Простора кухня — з умивальником, газовою плитою та столом на чотирьох осіб. Збоку є суміщений санвузол з ванною. Холодильника не було, оскільки їх не існувало взагалі. Дивно – газова плита є, а холодильника немає. Можливо на Террі, в природі не існувало фреону, а заміни йому поки не знайшли. Та, хоч би що там було, а частину продуктів типу закруток, та деяких видів овочів, доводилося зберігати в підвальному приміщенні, де навіть у спекотні дні, панувала відносна прохолода. А от за рештою доводилось кожен день ходити на базар або в продовольчу крамницю, котрі на щастя – знаходились майже поруч.
Біля вхідних дверей — зовні, стояла коробка незрозумілого призначення, та як потім пояснила господиня, в неї складали брудні речі мешканців, тому що прання входило в оплату. На жаль, прибирати та готувати доводилося самому. Ні, якби домовилися, то, можливо, за помірну плату, господиня взяла б на себе ці обов'язки. І мені в будь-якому випадку доведеться йти на додаткові витрати, адже комусь потрібно буде годувати малючку, якщо я раптом десь на тривалий час затримаюся. Але на обговорення всіх нюансів потрібен був час, а мені його катастрофічно не вистачало. Тому я вирішив відкласти всі ці дрібниці на завтра. Господиня, кивнувши та віддаючи ключі від квартири, гучно тупцюючи, пішла додому, залишивши нас одних. П'яточка, яка вже намилилася йти оглянути своє нове місце проживання, знову була схоплена мною, з радісним вереском запхана під пахву, і таким "макаром" ми знову покинули приміщення.
Грюкнувши дверима, я за два кроки опинився поруч із сусідським, і тут же забарабанив по них кулаком. Після кількох ударів мені відразу відкрила перелякана дівчина... та яка! Ні, на вигляд це була звичайнісінька, "системна" мала, років двадцяти, з миловидним круглим обличчям чомусь в окулярах, на тонкій золотій оправі, і русявим каштановим волоссям трохи довше плеча. Фігура як фігура, ні товста, ні худа, видно, що зловживає тортиками, але все ще по-дівочому вигнута. Але ось груди!.. Це було щось. Я ніколи ще не бачив вживу, дівчат з таким розміром. Навіть трохи завис, розглядаючи неймовірне творіння природи, що добре виднілося з-під тоненької футболки. Дівчина, простеживши мій погляд, вирішила перервати довгу паузу.
— Привіт! А ти хто? А куди ти дивишся?
— Я, е-е…
— А-а! Ти, напевно, той самий Еех, знайомий Ані! А ще той, хто нещодавно вибив ногою стрибуна на стіні. Ой як круто! У мене буде в сусідах, сам Стрілок зі "Спарти"! А що це за дівчинка? І чому вона замотана у хустку?.. Так зазвичай робиться, якщо наносити на волосся косметичну або лікувальну маску.
— Точно!.. Тобто, привіт! А ти молодець...
— Чому? А-а, через це. — вона опустила очі, вказуючи на груди, потім від душі засміялася і простягла мені руку. — Це у нас сімейне. Такі є у всіх жінок по материнській лінії. А мене звуть Баффі.
— Хм, хороша у вас сім'я. Тільки я говорю про хустинку... про те як ти відразу доперла, що вона саме для медичної маски ...
— Ой, вибач… я просто подумала… — дівчина почервоніла наче помідор, тому я відразу ж почав виправляти ситуацію.
— Ні, тут ти теж права, вони дійсно в тебе такі... тобто я маю на увазі, що ти дуже гарна. Я таких дівчат, з такими... ще не зустрічав. Ти вибач, що я так прямо...
— Все добре. Дуже навіть приємно почути комплімент від такого хлопця, як ти. А про маску... так я ж цілитель, повинна знати все про хвороби та методи їх лікування. Цілитель, це не просто махнув рукою і все пройшло. Ні — якщо цілитель дійсно прокачаний, то так і відбувається, але ми повинні достеменно знати, що і як лікуємо, інакше ефекту не буде. Тому я намагаюся знати все і про все, хоча мені в цьому трохи легше ніж іншим, адже в минулому житті закінчила медичний інститут, а тут, намагаюся максимально вдосконалювати свої знання і навички, адже моя кінцева мета — потрапити в топ гільдії і як мінімум в сотню кращих цілителів.
— Похвально! А ти можеш оглянути дівчинку, і по можливість, допомогти, я був в лікарні, там сказали, що у неї запалення сечостатевої системи, а ще, вона не може говорити, хоча все чує. І зуби не ростуть... Звуть П'яточка, вона моя е-е... просто моя. Ти оглянь поки, а я скоро повернуся. А ти, П'яточка, слухай Баффі та не бешкетуй, а я за це принесу тобі щось смачненьке... а може, й ні! Як вийде. Все! Я побіг! Скоро буду...
І, вручивши ошелешеній дівчині ошелешену малючку, грюкнув перед ними двері. Тоді кинувся до ванної кімнати, при цьому почавши роздягатися ще в передпокої. Швиденько сполоснувся, як не будь почистив єдині кеди та штани, заскочив в них і вилетів з квартири, забувши замкнути двері.
Не минуло й десяти хвилин, як я влетів в крамницю дядечка Ау з гучними вигуками "Все пропало!", "Спізнююся!", "Рятуйте – допоможіть!". У глибині приміщення щось загуркотіло, впало, розбилося... до прилавка, з купи мотлоху вискочив переляканий господар з розпатланим волоссям і великими круглими очиськами. Але побачивши мене, спересердя сплюнув, і знову зник у надрах своєї лавки, щоб за хвилину з'явитися з величезним букетом червоних троянд. Я тут же розрахувався з ним, відрахувавши 85 золотих монет. Для більш пристойного вигляду також прикупив новеньку футболку з фіолетового шмоту, на 300 міцності, і з трьома оцінками: +15 і +11 до захисту, а також +18 до життя. Потім вислухав двохвилинну нотацію за "непись", і тільки після цього дядько недбало поділився секретом, що на будь-який предмет або зброю можна відкрити додаткову оцінку, якщо знати чим, і якщо я хочу, то за відповідну плату...