Тому спокійно дістав Магнум і, схопивши за дуло, простягнув красуні.
— Тримайте, мадам лейтенант, він не заряджений, тільки дивіться мені... кольт легендарний, масштабований... Якщо що — спитаю сповна!
— Якщо по правильному, то я мадемуазель. І підніміть руки, будь ласка!
Дивлюся на задньому плані, за зачиненою поліцейською каретою з заґратованими вікнами, почав товпитися народ, галасувати, щось переказувати і тикати пальцями в наш бік. А за спиною раптом з'явилися ще двоє поліцаїв, які невідомо де ховалися. Отакої, знатно обклали! Цілих десять людей, проти двадцятки. Значить, бояться або поважають. У будь-якому випадку — приємно! Я, вирішивши не бешкетувати, підняв ліву руку — правою тримав за голову малючку, яка лівою рукою схопила мене за ногу, а правою, не припиняючи "ифкати", відстрілювала копів, заслинившись до неможливості. Ну, я не я — якщо без понтів!
Дом казённый предо мной, да тюрьма центральная
Ни копейки за душой, да дорога дальняя
Над обрывом пал туман, кони ход прибавили
Я б махнул сейчас стакан, е-если б мне поставили
Голос у мене хороший, поставлений. Не один рік у шкільному хорі відпрацьовував, щоб за поведінку не отримати "незадовільно". Та й грудна клітка, завдяки спорту — добре розвинена. От і гримів мій баритон, луною розносячись над будинками.
Ночью в церкви ни души, волки в поле воют
А под расстрельную статью ямы быстро роют
Что же не хватало мне всё теперь на месте
Был туз бубновый на спине, а стал в ногах туз крести
Золотые купола-а… душу мою радуют…
Загорлав я приспів особливо голосно... чую, як хтось закричав з натовпу: "Менти-и!.. Вовки позорні!". А один з копів, той, що системний — опустивши зброю, почав мені підспівувати. Та лейтенантка, скорчивши злу гримасу, тут же зашикала на нього. Той відразу ж схаменувся і знову направив на мене зброю. Загалом, завантажили нас з малою в ту саму закриту карету, а лейтенантша з тіткою в чорному, на диво, теж полізли за нами й сіли навпроти. Ну, я й почав виконувати їм всю дорогу. Спочатку закінчив співати "Купола", потім був — "Володимирський централ", а насамкінець затягнув "Кольщика". На останніх словах, в "зверненні до матері", лейтенантка раптом повернулася до вікна і змахнула рукою щось з очей. А тоді суворим голосом повідомила — що якщо я не перестану ламати комедію, то вона, після прибуття, без вагань посадить мене до в'язниці на п'ятнадцять діб, за неповагу до представників закону.
Я замовк, але тільки тому, що ми приїхали. А ось хто не тільки не проявив поваги до представників закону, а й плювати хотів на них — це П'яточка. Вона вклала голову мені на коліна, ніжки по блатному закинула одну на другу і всю дорогу видавала якісь звуки (напевно, підспівуючи мені), до всього ще й розмахуючи ручками, ніби диригуючи.
Привели нас до невеличкого кабінету, з одного боку, полиці на всю стіну, забиті теками, як в архіві, навпроти заґратоване вікно з квітучими вазонами, під вікном — стіл, три стільці та маленький сейф зліва, на якому також стояв горщик з величезним метровим кактусом. На столі лежить всього пара папірців і все, от за нього і всілися обидві жінки. Я ж сів в крісло навпроти, а малеча чомусь залишилася стояти, спершись на моє коліно і підпираючи руками підборіддя.
— А куди це нас привезли? — спитав я, озираючи непоказний інтер'єр.
— Департамент юстиції. — суворо відповіла лейтенантша дзвінким дівочим голосом.
— А що, і такий вже є?
— У зв'язку зі зростанням злочинності місцева служба поліції перестала справлятися, і муніципальною радою було прийнято рішення про створення даного відомства для посилення правоохоронної служби. Ми маємо справу з більш серйозними правопорушеннями, а поліція в основному патрулює і підтримує правопорядок. — пояснила дівчина, дивлячись на папери.
— Чого ж тоді до мене причепилися, та ще й облаву організували. З якого часу базарні розбірки кваліфікують як тяжкий злочин?
— Збройний напад та заподіяння цивільним тяжких тілесних та моральних ушкоджень – вважається серйозним злочином. До речі, ознайомтесь з заявою від потерпілої та свідченнями численних очевидців.
Я глянув на каракулі одним оком і недбало віддав знудженій П'яточці, яка, зрадівши бодай якомусь різноманіттю, тут же схопила папір і почала складати оригамі. Лейтенантша миттю підірвавшись зі стільця, наче підстрелена, кинулася забирати в дівчинки папір. Якийсь час ми з жінкою в чорному спостерігали, як обоє тужаться і пихкають, намагаючись вирвати листок одна від одної, вважаючи його своїм, допоки у брюнетки не урвався терпець і вона голосно тріснула долонею об стіл. Обидві підскочили й завмерли, папір плавно впав на підлогу. Я ліниво нахилився і недбало кинув його на стіл. І взяв другий папірець.
— Це важливий офіційний документ, а не дитяча іграшка... — почала було розчервоніла лейтенантка.
— До речі, а чому показання свідків неповні!
— Як це — не повні? — дівчина вихопила у мене з рук папір і почала перечитувати. — Ну от, описуються всі ваші дії...
— Що означає — мої дії! Я що, схожий на сільського дурника, який вперше потрапив на ярмарок і в якого від великої кількості людей, зірвало дах? Повинно ж воно було з чогось початися...
— Ні, на дурника ти не схожий, але в нашій недовгій історії вже були випадки, коли від надмірної сили та можливостей багато персонажів починали здійснювати ще більш жахливі злочини. – тихим, але чітким голосом, нарешті заговорила дама в чорному.
— А ви хто будете... тітонько? — спитав я.
— Громадянський суддя — якщо можна, будь ласка.
— А за дверима, як я розумію, вже тусуються присяжні з прокурором і адвокатом...
— Ще раз попереджаю, не припините свої жарти… — почала лейтенантка, та я раптом підхопився і поцілував її в губи, при цьому впившись в уста з такою силою, щоб не могла й поворухнутись. Хвилина мовчання, тільки дівчина намагається видати якісь звуки через свій зайнятий ротик і марно намагаючись відштовхнути мене, хоча треба надати їй належне, штовхає сильно — міцненька. Нарешті я відпустив її і, плюхнувшись на своє місце, повернувся до судді.
— Розкішна дівчина, ще як тільки її побачив, хотів це зробити, та соромився, і от... не втримався.
Червона, як гранат, дівчина нарешті прийшовши до тями, видихнула і жваво замахнулася, намагаючись вдарити мене по обличчю. Я зіщулився, прикрився руками й ногами й заголосив:
— Побиття підозрюваного зовсім не прикрашає методи впливу, які використовуються у вашому відомстві.
А П'яточка, побачивши загрозу для мене, тут же стала перед дівчиною і, розчепіривши ручки, почала захищати мою персону, намагаючись стусонути ворога ніжкою.
— Анно, припиніть! І нарешті сядьте, та почніть поводитися як належить офіцеру. А ви, громадянин Еех, дійсно — перестаньте жартувати і, якщо вам є що сказати на свій захист — викладайте! — миттєво навела порядок громадянка суддя.
— Ну, якщо досить, то досить. – покірно згодився я.
Та раптом переді мною постало обличчя малої з витягнутими губками. Вона, побачивши сцену з капітаншею, захотіла і собі романтики. Я відразу відвернув голову: "Ні, П'яточко, тебе я цілувати не буду. Ти слинява... фу!
Але малючка не збиралася так просто здаватися, вона тут же нейтралізувала причину мого невдоволення — просто витерши рот рукавом, і схопившись за мої штани, спритно залізла на коліна, та вхопившись ручками за мою голову, знову витягнула губки, вимагаючи свого.
— Згинь, погана ... — ухилявся я, злегка відштовхуючи долонею настирну мордочку малявки. — Нам зараз через тебе ще статтю впаяють, і взагалі у мене вже є дівчина, оно сидить навпроти – ревнує, поруч з тіткою суддею.
— Ні! Це якийсь фарс, а не Міністерство юстиції... — сплеснула руками суддя, і відкинувшись на спинку стільця, театрально закотила очі.
Нарешті П'яточка таки домоглася свого, я легенько чмокнув її в губи, щоб нарешті відстала, а та, задовольнившись, розсілась у мене на колінах і, схрестивши ручки на грудях, зухвало з викликом втупилась на молоду дівчину. Та миттєво нахилила голову, але мені вдалося розгледіти на її обличчі посмішку, яку вона вирішила приховати від усіх.
— Гаразд, жарти жартами, а на свій захист... ловіть відео з ринку, я вів запис. І ще одне, з лазарету, де дівчинці надали першу допомогу, а лікар озвучив висновок. Що стосується постраждалих... Я просто показав їм різницю між законом і справедливістю...
— А в чому різниця, якщо не секрет? – хмикнула суддя.
— Закон можна трактувати по-різному, адже він в основному служить можновладцям, а справедливість одна, і рано чи пізно вона наздожене всіх, і кожному дасть те, на що він заслуговує. А ще, перше правило системи говорить: що ми зобов'язані захищати мирних жителів від будь-яких небезпек, і якщо хтось скаже, що малючка — там на ринку, не потребувала захисту — нехай першим кине в мене камінь.
Обидві на деякий час замовкли, замкнувшись у собі, а насправді передивляючись запис. Для більшої переконливості я зробив акцент на заплаканій дівчинці, що клубочком зіщулилося біля прилавка, перелякано дивлячись на свого кривдника. А потім зблизька — огляд лікаря, де він звільнив її від одягу і показав світові нещасний скелетик з розпухлими і синіми сідничками, більше схожими на дві дольки часничку.
— А ще, тітонька суддя і мадемуазель лейтенант, які так героїчно організували облаву з десятка копів на добросердного персонажа, лишень двадцятого рівня. Ловіть відео, куди я ходив, і що потім робив, поки не натрапив на мирну законослухняну тітку і її виродка синочка. А коли додивитесь, то подумайте, чи не виконую я вашу роботу, чи не при вашому потуранні це сталося в житлових районах міста! І чи не туди треба було відправити той десяток здоровенних, озброєних людей, а не гнобити мене — бідного, нещасного.
І я кинув їм частину відео з павуком. Ті ж, подивившись відео з П'яточкою, і по ходу перебуваючи під враженням, відразу ж почали дивитися про павука, і по тому, як у них розширилися очі, я зрозумів, що сьогодні мені не загрожує ніч за ґратами.
Додивившись, лейтенант Анна відразу ж знову підхопилася і накинулася на мене з питаннями:
— Звідки ви про нього дізналися?
— Не ваша справа, звідки… взнав то й взнав. Це мій калим.
— Чому пішов сам, без підтримки.
— Я не йшов полювати на нього, я йшов в розвідку, глянути що і як, аби потім, зібравши групу, впевнено вести на монстра, а не просто поводити хлопців по старих занедбаних приміщеннях завалених сміттям, бо було ліньки провести попередню розвідку.