А далі все як завжди. Друг був задоволений... друг їв! Вона теж була обережна, і хоча їй було всього три роки, своєю дитячою інтуїцією якось уміла відрізнити, хто з системних сильний і може протистояти її другу, а хто ще слабкий і не зможе дати гідну відсіч. Те, що, привівши сильного системного, вона могла назавжди позбутися свого страшного товариша, їй навіть на думку не спадало, або вона не вірила і ненавиділа їх так сильно, що й не хотіла від них ніякої допомоги. Хоча павук теж навчився добре прочищати дівчинці мізки. Але як би хижак не старався, які б навіювання він не посилав у її змучений, маленький мозок, його час настав.
П'яточка, як завжди, в черговий раз вибирала нову жертву, коли їй на очі потрапив дивний системний. На ньому не було ні зброї, ні дивного одягу, але, тим не менш, він не виглядав слабким, і злим теж. З якоїсь причини той зацікавив її, і залишивши пошуки жертви для павука на потім, вирішила просто поспостерігати за ним. Вона бачила, як він та інші городяни ловили безпритульних хлопчаків, і йому дістався Прудкий Чом, якого ніхто ніколи не міг наздогнати, і який дуже цим чванився і виставлявся, а до того ж, як і всі, любив вщипнути або штурхонути дівчинку, коли проходив повз. На жаль їй не вдалося побачити, як системний спіймав втікача, зате добре розгледіла, як підліток несамовито брикався в його руках, бажаючи звільнитись, але діставши в лоба дзвінкого щигля враз заспокоївся, і більше не рипався. Вона потім довго сміялася і показувала ляльці, як він це робить, намагаючись повторити комбінацію своїми тоненькими й незграбними пальчиками.
Дівчинка вирішила просто з цікавості походити за ним, щоб дізнатися краще, з якою метою – і сама не розуміла. Але він помітив її та почав проганяти, грізно суплячи брови, та все одно не виглядав страшно, навіть коли двічі зненацька налякав, та так, що вона напрудила в колготки. Потім, у темряві, випадково втратила його, і тоді їй раптом стало так страшно і самотньо, ніби втратила свого єдиного й останнього друга. Вона в паніці почала носитися вулицями, намагаючись знайти його або хоча б відчути запах, чи просто мимохідь вловити тінь його образу що зненацька промайнула десь здалеку. Так оббігавши майже половину району, і добряче захекавшись та стомившись, її пошуки таки увінчалися успіхом... Він спокійно спав собі на лавочці в темному парку, не боячись ніяких ні бандитів ані грабіжників, широко розкинувши руки і ні про що не турбуючись. Вона давно вже не могла дозволити собі так безтурботно спати, повсякчас перебуваючи в напівсонному стані через постійну загрозу якоїсь небезпеки. І тут їй раптом дуже-дуже захотілося, щоб він став її другом, і вони могли б собі отак-от безтурботно та спокійно, де завгодно і коли заманеться, ні на кого не звертаючи уваги, безжурно засинати. Бажання виявилося настільки сильним, що ніжки самі понесли малючку в сторону сплячого і вона, довго не замислюючись залізла на лавочку і, зручно влаштувавшись у нього на колінах, вперше тихо і мирно заснула.
Прокидатися було ще приємніше. Побачивши, що вона починає мерзнути, він зняв свій єдиний верхній одяг і накрив її, захищаючи від холоду. Вже дуже давно ніхто так не турбувався про неї, лише мама та Ском. Від емоцій, що переповнювали зсередини, вона кинулася обіймати системного ... ні, не системного – а свого друга, який ще й ніжно погладив її по спинці, і це було так приємно, й так сильно захотілося, щоб цей момент ніколи не закінчувався. Та потім він сказав, що йому потрібно йти вбивати зомбі, і їй там не місце. Але вона вже не хотіла більше його втрачати, тому пішла слідом, плутаючись у його великому одязі, який весь час спадав, та в кишеньці у П'яточки завжди знайдеться потрібна штучка, щоб полагодити дріб'язкові побутові неприємності. На щастя, він не залишив її, а сховавши в якийсь темний куток, обіцяв повернутися і дотримався свого слова, при цьому довіряючи їй і віддаючи на зберігання свій скарб, маленьку гостру річ. Що це — дівчинка не знала, але дала слово зберігати її, що б там не сталося. Потім вона бачила дивні речі... хоч і обіцяла не залишати свій тимчасовий притулок, та їй стало цікаво, що ж це там так гучно бахкає і гримить. І вона побачила, як її друг системний, практично без одягу, на відміну від інших, закутих у громіздкі обладунки, мужньо бореться із зомбі, а також, на відміну від інших, не пустив їх на вулиці рідного міста. Тому що він інший, він той, у кого вірили її батьки.
А далі більше – зі свого місця, малючка угледіла, як на стіну лізе величезне чудовисько, схоже на павука, і почала тремтіти від страху за системного, адже знала, який страшний і сильний її жахливий друг... Ні, не друг – а кат. Але яким же було її здивування, коли вона побачила, що системний зовсім не боїться павука і, вистріливши в нього кілька разів з блискучої, як монетка, подарована доброю тіткою, штучки, перекотився по землі, ухиляючись від плювка, і одним ударом ноги скидує чудовисько зі стіни, де воно впало і голосно бабахнуло. Вона хвилину стояла з відкритим від здивування ротом, а потім побігла в схованку і почала розповідати ляльці про побачене, одночасно показуючи найяскравіші моменти й уявляючи, як вони разом зі своїм новим — добрим другом, стоять поруч один з одним на стіні і луплять ногами злих павуків, скидаючи тих до низу.
А потім була зустріч із Самай', і цей час, проведений у неї вдома, став найкращим спогадом у її житті. Спочатку системний налякав її знову, коли почав пхати в воду, тому що, він дурненький не розумів, наскільки страшною й огидною може бути вода, але потім увійшла вона — найкрасивіша жінка на світі і все стало настільки чудовим, що дівчинці раптом здалося, що вона знову потрапила в той щасливий час, коли у неї була сім'я, і що сильний і відважний системний – це її тато, а красива і ласкава Самая' — мама. І від цих думок їй стало так добре, що запаморочилося в голові.
Але потім знову "прийшов" ненависний поклик павука – він жадав їжі, причому негайно. І тут у маленьку голівку прийшло прозріння. Вона згадала бійку на стіні, і як системний майже беззбройний переміг страшного монстра. Можливо, він так же легко впорається і з павуком, потрібно лише показати йому лігво монстра. Все вийшло за її бажанням. З якоїсь причини вони покинули гостинний будинок Самай', і системний, не знайшовши місця для обіду, запитав у неї. І малючка вирішила відвезти його на занедбану фабрику, де може нарешті позбудеться своїх страхів і попереду на неї буде чекати нове життя під захистом доброго і сильного друга.
Але коли вони опинилися на місці, і відчула присутність павука, то раптом так злякалася, що, не пам'ятаючись, в паніці кинулася, тікати куди очі дивляться допоки кінець кінцем не забилася в якусь брудну і тісну яму, де було тихо і темно... і дуже страшно. Страшно і соромно... Як же вона могла так вчинити, і залишити системного, коли він дотримався свого слова і повернувся за нею. Потрібно вибиратися і бігти, щоб допомогти йому, але чим вона могла допомогти йому, великому і сильному... може бути, йому потрібна ще одна маленька гостра річ, можливо, вона йому якось допоможе. І маленька, не вагаючись, кинулася шукати свого друга.
Коли вона опинилася у величезному порожньому приміщенні з різними великими штуками, то почула багато різних звуків — і вереск павука, і гучний глузливий голос системного... він не боявся павука, він був сміливим. І він боровся за неї, він тримав слово. Як же вона могла його зрадити!
Маленька дівчинка за купою сміття, склавши долоньки, без слів... молилася невідомому Богу, щоб Він допоміг її другові, і якщо це станеться, вона більше ніколи його не покине і не зрадить!
Потім пролунав сильний гуркіт... і запала гнітюча тиша. Вона не могла більше терпіти і визирнула зі своєї схованки. Він дивився прямо на неї... маленька знову шмигнула вниз, бо не могла дивитися йому в очі... Він впорався з чудовиськом самостійно, без її допомоги, і тепер думає, що вона боягузливою втекла, зрадивши його, або ще гірше, що саме вона привела його на поїдання павуку, як інших. Як же їй... безсловесній, пояснити, що все зовсім не так...
Потім він наказав їй вийти, і вона не змогла опиратися... її маленьке серденько гучно билося і мало не вистрибувало з грудей, а ніжки тремтіли й підгиналися і вона навіть впала, але знову встала і, подумавши, витягла з кишеньки маленький гострий предмет, і простягла його системному, даючи зрозуміти, що хотіла допомогти, але вона всього лише маленька, беззахисна, самотня дівчинка, і іноді їй стає дуже страшно. Нехай він побачить це в її очах і тоді, можливо, зрозуміє і не кине.
Він не хотів брати "штуку", а підійшов до вбитого і скаліченого ним павука і безтурботно копнув його ногою... найневгамовніший жах і страхіття, які вона коли-небудь відчувала, системний просто штурхав ногою. І маленька дівчинка знову пішла за ним, простягаючи кулю як символ надії та прощення, адже якщо він залишить її одну та беззахисну, у неї більше не буде сенсу жити, вона просто ляже на землю, обійме свою пошарпану ляльку та помре. Саме тому в очах німої крихітки так яскраво горіли вогники останньої надії, а сльози душили і заливали її замурзане личко! Нехай він простить її і полюбить! Її визволитель! Її захисник! Її спокій...
Розділ шостий
Оце прихід! В голові закрутилося та так, що довелося присісти. Добре, хоч під задом був шматок бетонної плити, інакше б простягнувся по підлозі. Відчув, як з носа щось капає і тече по губах. Доторкнувся рукою... кров.
П'яточка, що стояла поруч, діловито занишпорила в кишеньці і, витягши звідти маленьку біло-рожеву хустинку, злякано підійшовши ближче, почала незграбно витирати мені під носом.
Перед очима замиготіло червоним.
(СИСТЕМА) Увага! Системний збій! Непередбачена загроза життю даного індивідуума!
Неврахований посмертний викид ментальної енергії даного виду мутагенної особини.
Вносяться корективи...
Ваша додаткова нагорода: Артефакт – Останній шанс. Одноразовий. Один раз може повернути власника до життя. Метод активації — переламати!
У мене в руці з'явилася зубочистка.