Причому намертво вхопившись за штанину.
— Ні! Тепер немає вже потреби, а ні в словах любові, а ні в гарячих обіймах. Відчепись. — сказав я, трясучи ногою, намагаючись струсити з себе чіпку малявку. — Бо я не маю часу. На вулиці мене чекає купа дівчат — чистеньких і слухняних, а може навіть сто дівчат або тисяча, або й і мільйон.
— І-і-а-а-а-а!
— Ну все, припини, не доводь крихітку до істерики. — до нас підійшла Самая'. — Бачиш, задихатися вже почала від плачу. Ну, все маленька, перестань плакати, цей поганий Еешик, жартує. Де він ще знайшов би іншу таку милюсіньку дівчинку? Ніде, навіть якщо обійде все місто, по сто разів. І навіть серед мільйона мільйонів такої не знайде. Правда?
Сказавши це, вона відчепила малу від моїх штанів і взяла її на руки. Та навіть не пручалася, а при останніх словах взагалі почала кивати головою на знак згоди з надією, дивлячись дівчині прямо в очі, і навіть про те, що плаче — забула.
— П'ятюнька... солоденька... а може, давай трішки покупаємося, зовсім трішечки, щоб наш Еешик перестав дути щічки, як хом'ячок, інакше вони лопнуть, а без щічок він стане зовсім не красивим, і буде голосно плакати. А за те, що ти трошки викупаєшся, то ми його потім спіймаємо, і будемо довго-довго мити з милом і терти мочалкою.
Після цих слів мала майже повністю перестав плакати. Тільки опухлий і сопливий ніс нагадували про недавню істерику. Та про що я кажу... настрій у неї змінився настільки кардинально, що вона миттєво зблизившись з Самай' почала котити бочку в мою сторону, вказуючи то на мене, то на голову і роблячи кругові рухи.
— Так — так! — дівчина зрозуміла її з напівжесту. — І голову йому ми теж намилимо шампунем, густо, густо, замість волосся йому буде піна.
П'яточка кинула переможну посмішку в мій бік, оголивши порожні ясна з двома-трьома зубчиками. Як виявляється, для щастя жінці мало що потрібно — тільки намилити чоловікові голову. Ну, нічого, жабеня, ще розберемося с тобою, пізніше.
Загалом, на моє полегшення, дівчина і малючка прийшли до взаєморозуміння. Самая' почала швиденько роздягати малу, кидаючи її речі прямо на підлогу, адже назвати це ганчір'я одягом, було важко. Я ж, все це зібрав і запхав в сумку. Коли з П'яточки зняли останню одежину, дівчина ахнула і мимоволі відступила назад, впершись у мене. Чесно кажучи, я теж був трохи шокований, але не дуже сильно, тому що вже бачив дітей у подібному стані. На фото в Освенцимі.
— О, боги! Вона ж практично просвічується. — ахнула Самая'.
— Цікаво, а як же вона в такому стані ще й бліх на голові носила і не падала... Дивно.
— От дурник, нічого смішного в цьому немає, бідолашна дівчинка.
— Ну, не я ж її до такого стану довів...
— Але й глузувати не треба!
Посперечавшись, взялися до миття, яке під чуйним керівництвом Самай' пройшло на ура. Вона кілька разів добре вимила голову шампунем. А потім за допомогою мочалки з милом ретельно очистила все тіло. Я також брав активну участь — де підтримати, де не заважати, в загалом — при ділі. Після закінчення банних процедур мала, змучена минулими пригодами, заснула прямо у ванній, знову мало не вдарившись лобом об борт, від чого я порснув від сміху за що знову отримав від господині будинку, гострим ліктем під ребра.
— Це просто жахливо, яка вона худюща, тільки шкіра і кістки. — бідкалась дівчина, загортаючи малючку немов немовля у великий махровий рушник. — Де ти її знайшов?
— Худе, але дряпається, як шарпана кішка. — першу пожалівся я на свої рани, потім пояснив. — У східному кварталі ловили безпритульних дітей, а вона за мною ув'язалася. От і няньчусь...
— Ну нянька з тебе, так собі… все йди мийся. Твоя черга, маю надію, що ти, митися любиш, і капризувати не станеш. – прошепотіла вона.
— Ха-ха! Дуже смішно. – передражнив я, й взявся знов набирати ванну, але вже для себе.
Та якщо чесно, то я купатися люблю. Невимовне блаженство, занурити втомлене тіло в теплу воду й повністю розслабитися під тихе плескання.
Полежавши так пару хвилин, почав люто відмивати спітніле, пропахле порохом і П'яточкою — тіло. Вхід пішло все — шампунь, мило, мочалка, і хоч напередодні я відвідував громадську лазню, вода все одно виявилась доволі брудною. Довелося зливати, й заново набирати чисту.
Тільки після цього, чистенький як скельце, я вирішив розслабитися і зазирнути в характеристики, що там і як?
(СИСТЕМА)
Клас: Стрілок – стихійник, Ім'я – Еех. Рівень – 9.
АТАКА – 10,4
СИЛА – 11
СПРИТНІСТЬ – 0
ВИТРИВАЛІСТЬ — 11
ЗАХИСТ – 0
ІНТЕЛЕКТ – 0
ЗДОРОВ'Я (ЖИТТЯ) – 120/120
Швидкість – 0,4%
Дальність – 1,4%
Влучність – 0,4%
Вільних доступних балів – 40
УМІННЯ – "Tempus Stans (Time Stop)" (можливість зупинки часу на 3 секунди), міфічний, масштабований, час перезавантаження – 23 години.
НАВИК – Чудан (рівень 5), (удар ногою, в середню та верхню чистини тіла) епічний, масштабований, 50 хвилин перезаряджання.
Ну, що тут скажеш... помаленьку, потроху, капає. Так дивишся до глибокої старості, можливо, я й доберуся до вершини. На п'ятому призовому рівні в гілці розвитку "майстерність володіння вогнепальною зброєю ближнього бою" вони дали цілих один бал, на дальність. Більше мене порадувала зайва секунда до "Зупинки часу". Я використав його двічі, і двічі це уміння врятувало мені життя. Плюс до всього, перезарядка зменшилася на годину. А одна година іноді може зіграти важливу роль, аж до порятунку життя.
Що стосується балів: спочатку підемо за старою схемою, 10 балів в силу, 10 в витривалості. Так що за цими двома параметрами я "розрахуюся" з Системою і поступово почну рости. Далі, в будь-якому випадку, необхідно збільшувати дальність, яку, поки що не вийде "витягнути" з кредиту. Але нічого, наступного разу. Кидаю в дальність 10 очок. Ну, і по "п'ятірці" я додав до "спритності" й "захисту", настав час і ці компоненти підтягнути. Можна було б і в атаку, але при такій короткій дистанції урону все одно вистачало. Після розподілу вийшло так:
Клас: Стрілець – стихійний, Ім'я – Ех. Рівень – 9
АТАКА – 10.4
МІЦНІСТЬ – 21
СПРИТНІСТЬ – 5
ВИТРИВАЛІСТЬ — 21
ОБОРОНА – 5
IНТЕЛЕКТ – 4
ЗДОРОВ'Я (ЖИТТЯ) – 120/120
Швидкість – 0,4%
Дальність – 11,4%
Влучність – 0,4%
От оборону треба обов'язково потроху підіймати, як і спритність. Зустріч зі стрибуном гостро вказала на недоліки в моєму прокачуванні, і на те, як незграбно я падав, уникаючи отруйного плювка, і як обпекло руку, знісши відразу двадцять пунктів життя, лише однією маленькою краплею. Загалом, як то кажуть: є куди працювати!
При всіх розподілах і переоцінках я не помітив, як заснув прямо у ванні – а ще з П'яточки ржав. Вирубився, в момент, і без жодних снів.
І знову, як і минулого разу, в парку на лавочці, крізь сон відчув якийсь дискомфорт у правій руці. Неохоче, розплющив повіки і ліниво глянув у бік своєї бідної правої руки, що мирно впиралася в край ванни і нікого не чіпала. Як то кажуть: перший раз — це збіг обставин, а другий раз — звичка. На моїй кінцівці, мирно сопучи, підклавши для зручності обидві ручки під щоку, спала П'яточка, голова якої, була смішно замотана в білу хустинку, як у старих кінохроніках, з бабусями на колгоспному полі, з вузликом за шиєю. Скручене тілечко в дитячій нічній сорочечці, котра була як мінімум на два розміри більше чим потрібно, мирно лежало на стільці що стояв поруч. Частина завеликої нічнички зіслизнула з неї, оголивши спинку з випнутим гострим хребтом і "крильцями" спинних лопаточок, через що вона почала тремтіти від холоду. Незрозуміло, в яких умовах мала перебувала досі і чому, але спіймані нами вуличні дітлахи і близько не виглядали такими нещасними й кволими. Я обережно прикрив її спинку рушником, що висів на стільці, який, мабуть, призначався для того, щоб витерти мене, улюбленого. Губи дівчини, крізь сон, розтягнулися в посмішці, вона трохи покрутилася ще зручніше, влаштовуючись на моїй руці, продовжуючи солодко спати. А так і не скажеш, що всього годину тому це було верескливо-репетуюче чудовисько.
І саме в цей момент, коли я перебував в мирній нірвані, Самая' з розбігу влетіла в кімнату, мало не винісши двері. Судячи з усього, перед цим вона зайшла в спальню, де спала дівчинка, і не знайшовши тої в ліжку, злякалася і кинулася оглядати будинок.
— Тсс — прошипів я, приклавши палець до губ. – Не буди лихо, до поки спить тихо.
— Сам ти лихо. — так само прошепотіла дівчина. – Ти дивись, вона навіть спати без тебе не може. Хіба це не любов...
-Так, так! Любить, як душу, а трясе, як грушу.
— Любов любов'ю, але так спати — не діло. Давай-но я обережно віднесу її назад у ліжко, нехай ще трішки відпочине. А ти давай вилазь, витирайся, а я принесу трохи одягу і нагодую вас. Скоро чоловік має повернутися, а мені ще йти до школи за донькою.
Я кивнув, але як тільки но вона вийшла зі сплячою дівчинкою на руках, я знову залив повну ванну гарячої води. Вилазити ой як не хотілося. Розімлів і знову розслабившись, я почав було дрімати, як раптом мене вирвав зі сну напівкрик:
— Ти вирішив на ді мною познущатися! Ану вилазь, швидко! — кипіла Самая' з купою одягу в руках. — Я ж тобі казала, що мій чоловік має скоро повернутися, до того ж у мене і своїх справ вистачає...
— І тобі ніколи возитися з двома неадекватними обірванцями. — продовжив я її промову, але у своїй інтерпретації, злегка примруживши очі.
— Я цього не говорила, не перекручуй. — відповіла вона, трохи заспокоївшись, і почала складати одяг на стілець, де ще недавно спала П'яточка.
Потім вона присіла навпочіпки біля ванни та почала гладити мої груди рукою, злегка поливаючи їх водою.
— Що ви з малючкою будете робити далі? — запитала вона, поклавши голову на мою руку, копіюючи когось, хто ще мить назад лежав на тій самій руці, в тій самій позі.