У нього "циркуляркою" гарненько обчикрижений плащ подекуди зі слідами чорної крові, а на плечі опік від блискавки, що вдарила по дотичній, у мене ж порізана права рука, з клаптями закривавленої сорочки, та пошматована вся спина, хоча і без сильних порізів. Наш бій, який йшов не на життя, а на смерть, викликав стільки шуму і паніки, що в сусідніх будинках у вікнах де-не-де почало з'являтися світло, а на вулицю почали вибігати перелякані люди, одягнені хто в чому і спросоння не розуміючи, що робити і куди бігти.
Дах будинку і його виткнуті частини виявилися знатно понівечені, дірки в покрівлі з уламками черепиці від моїх блискавок, відбиті краї цегляних димарів, від сталевих пазурів мутанта і від них же глибокі борозни, залишені на залізних пічних трубах, як і рвані дірки на тих і на інших, пророблені кулями сорок четвертого калібру.
Ми з щуром теж вже мало чим відрізнялися від навколишнього оточення, що я, що він, були неабияк пошарпані й втомлені, дія навиків добігала кінця, і ми обоє розуміли, що зараз результат нашого протистояння вирішить лише один вдалий удар, мій або його. Я вже почав підтягувати поранену ногу, біль в якій стала відчуватися все сильніше й сильніше, до того ж чортів щур встиг чиркнути її ж, трохи нижче коліна, розрубавши при цьому штанину, що лопотіла при кожному кроці. Закінчувалися останні секунди "стелса", а ворог все натискав і натискав, моя жаба вже готувалася, важко зітхаючи, задіяти останній заряд амулета, і тут я випадково об щось спотикаюся і падаю спиною на гостру черепицю. Щуряка, зрозумівши, що настав його зоряний час, люто заверещав й вищиривши свою щурячу пику, миттєво стрибнув на мене, замахуючись для вирішального удару. Я встиг лише раз вистрілити і тут закінчилася обойма, всього мить на перезаряджання, але вже розумів, що вона стане моєю останньою, тому вирішив підняти погляд, щоб померти, дивлячись смерті в обличчя і презирливо посміхнутися їй хижому вискалу. Але... зустрів тільки ошелешений погляд дрібних щурячих оченят. Той стояв за метр від мене і з подивом розглядав рвану рану в області свого серця, подивився, покрутив вусатим носом і знову почав шипіти, знову замахуватися для удару, але тут його руку пронизала блискавка, обвугливши кігтясту кисть начисто, одночасно щось вжикнуло над вухом і перерубаний надвоє зі згасаючим поглядом противник, розпався на двоє. Одна половина, навскоси перерубана через всю грудну клітку разом з головою і лівою рукою, з'їхала праворуч від мене, прямо на вулицю, а права рука з ногами впала кудись на задній двір будинку. Ну а далі, як зазвичай – дзинь:
(СИСТЕМА) Ви знищили – інфікований мутант, Щур-шпигун. 51-й рівень. Життя 2500/2500.
Ви досягли 45-го рівня.
Вільних доступних балів: 40
Нагорода за вбивство монстра: 200 золотих (Якраз вистачає на два заряди амулета, щоб відновити).
Нагорода за вбивство монстра: 50-ть балів що не згорають в параметр ЗАХИСТ.
Нагорода за вбивство монстра: Кристал Життя. З даного кристала в певний час з'явиться відданий вам вихованець Щур-шпигун, з навичками проникнення в будь-які приміщення і будівлі. Чим довше кристал буде перебувати біля вас, зігріваючись теплом вашого серця, тим вище буде рівень вихованця і більше набір його умінь, аж до міфічного. І не забувайте: "Ми відповідальні за тих, кого приручили".
УМІННЯ — "Стелс". Рівень — 2-й. При застосуванні приховує вашу присутність від усіх видів спостереження на 20 секунд. Також збільшує вашу швидкість до 20 км/год. Легендарне. Масштабоване. Перезаряджання 90 секунд.
Ось я і дочекався вихованця, правда не бойового, а всього лише дрібного щура — шпигуна, але це теж непогано, а навіть дуже добре, буду запускати його в цікаві для мене місця і нехай слухає, про що там говорять, і доповідає мені.
Чомусь за одного мутанта дали аж цілих п'ять рівнів, що для інфікованого 51-го рівня занадто багато. Але, напевно, все, тому що я виявив новий вид, ось і насипало, добре б і золота трохи більше, але спасибі й за те, що є. І вперше в нагороду мені дали просто додаткові очки в Захист. Напевно, система подивилася на те, як мене пошматував проклятий щур, і зглянулася, намагаючись хоч трохи убезпечити мене, бідолашного. Загалом все стало виглядати так:
Клас: Стрілець – стихійник, Ім'я – Еех. Рівень – 45
АТАКА – 38,4 (+12 зброя)
СИЛА – 41
СПРИТНІСТЬ – 90 (+15 взуття, +11 зброя)
ВИТРИВАЛІСТЬ — 31
ЗАХИСТ – 80 (+17 зброя)
ІНТЕЛЕКТ – 10
ЗДОРОВ'Я (ЖИТТЯ) – 850/1060
Швидкість – 21,4% (+30 зброя)
Дальність – 53,4% (+14 зброя)
Влучність – 6,4%
Вільних доступних балів: 40
УМІННЯ – "Темпус станс (Зупинка часу)" (можливість зупинити час на 5 секунди), міфічний, масштабований, час перезаряджання – 21 година.
НАВИК – ЧУдан (6 рівня) (Удар ногою по корпусу), епічний, масштабований, час перезаряджання – 40 хвилин.
НАВИК – Трейсер 2-го рівня. Пасивний.
Зірка стихій (спеціально для каменів стихії, активна) – Камінь вогню 4-го рівня (активний). Камінь повітря 3-го рівня (активний)
НАВИК — "Поклик Тиші", 6-го рівня. При використанні можливо з 60%-ю ймовірністю зняти покрив з противника, що застосовує навички "стелс" і "інвіз". На високих рівнях, може збити каст заклинань. Перезаряджання 4 хвилини.
НАВИК — "Вороток", рівень — 4-й. Пасивний, при використанні з 20% ймовірністю повертає шкоду як фізичну, так і ментальну, у зворотному порядку тому, хто застосував даний вплив. Легендарний. Масштабований. Час дії — необмежений.
ВМІННЯ — "Стелс". Рівень — 2-й. При застосуванні приховує вашу присутність від усіх видів спостереження на 20 секунд. Також збільшує вашу швидкість до 20 км/год. Легендарне. Масштабоване. Перезаряджання 90 секунд.
Ну що сказати, набагато краще, ніж у, перший раз, але все ще не вражаюче, що й показав сьогоднішній бій з противником, який лише на десяток рівнів перевищує мій власний. А що, якби мутант виявився соткою?.. Тут би я і залишився, порізаний на частини. Треба качатися, брати Баффіних дівчат і ходити щось мутити, тому що ніхто не знає, яка чергова нереальна хрінь чекає на мене попереду. Що ж до решти сорока балів, двадцять закину в Влучність, тому що он скільки куль витратив даремно, пошкодивши приватну власність. А двадцять без роздумів кидаю у витривалість, адже бій тривав всього якихось пару хвилин, а я віддихався тільки зараз. Вирішено:
Клас: Стрілець – стихійник, Ім'я – Еех. Рівень – 45
АТАКА – 38,4 (+12 зброя)
СИЛА – 41
СПРИТНІСТЬ – 90 (+15 взуття, +11 зброя)
ВИТРИВАЛІСТЬ — 51
ЗАХИСТ – 80 (+17 зброя)
ІНТЕЛЕКТ – 10
ЗДОРОВ'Я (ЖИТТЯ) – 850/1060
Швидкість – 21,4% (+30 зброя)
Дальність – 53,4% (+14 зброя)
Влучність – 26,4%
Вільних розподільних очок: 40
УМІННЯ – "Темпус станс (Зупинка часу)" (можливість зупинити час на 5 секунди), міфічний, масштабований, час перезаряджання – 21 година.
НАВИК – ЧУдан (6 рівня) (Удар ногою по корпусу), епічний, масштабований, час перезаряджання – 40 хвилин.
НАВИК – Трейсер 2-го рівня. Пасивний.
Зірка стихій (спеціально для каменів стихії, активна) – Камінь вогню 4-го рівня (активний). Камінь повітря 3-го рівня (активний)
НАВИК — "Поклик Тиші", 6-го рівня. При використанні можна з 60%-ю ймовірністю зняти покрив з противника, що застосовує навички "стелс" і "інвіз". На високих рівнях, може збити каст заклинань. Перезаряджання 4 хвилини.
НАВИК — "Вороток", рівень — 4-й. Пасивна, при використанні з 20% ймовірністю повертає шкоду як фізичну, так і ментальну, у зворотному порядку тому, хто застосував даний вплив. Легендарний. Масштабований. Час дії — необмежений.
ВМІННЯ — "Стелс". Рівень — 2-й. При застосуванні приховує вашу присутність від усіх видів спостереження на 20 секунд. Також збільшує вашу швидкість до 20 км/год. Легендарне. Масштабоване. Перезаряджання 90 секунд.
Розподіливши очки, важко підвівся з насидженого місця, причому вже добре налягаючи на поранену ногу і знявши з себе жилет та сорочку, що перетворилися на лахміття, тут же їх і залишив, потім закачав до колін обидві штанини, щоб приховати порваний низ і... знову перетворився на колишнього стрілка, всього подряпаного, босого та в подертих штанях, ну хоч уже 45-го рівня, на якому мені до всього, подарували ще п'ятсот одиниць життя. Як би це не виглядало мало, але все ж удвічі більше, ніж було. Ось так! Покрутившись, оглянув свої рани, принаймні ті, що спереду, так — ніби й нічого, тільки порізи на правій руці все ще кровоточать, не роздумуючи підняв порвану сорочку, та вкрай розірвавши її на клапті, обзавівся перев'язувальним матеріалом, яким і перев'язав постраждалу кінцівку. Після того як більш-менш привів себе до ладу, вирішив підійти до краю, щоб озирнутися, як буде безпечніше спуститися, і тут мою увагу привернуло дивний рух біля одного з димарів. Вдивляючись у сутінки, зрозумів, що це той предмет, який тягнув на собі здохлий щур, треба було б подивитися, чого такого знадобилося інфікованим від нашого міста. Звичайно, якось трохи страшно, через те, що весь час в голові крутилася набридлива думка, що нічого хорошого монстри носити не можуть, і що краще в той згорток не заглядати, тим більше якщо він ворушиться. Але, з іншого боку, щось шепотіло, мовляв, подивися обов'язково, інакше якщо копи дістануться до нього першими, дідька лисого я вже щось дізнаюся. Ну і як тут накажете вчинити?.. Звичайно ж, треба подивитися. Що я й зробив. Обережно підійшовши до нього, про всяк випадок тримаючи руку на руків'ї револьвера, злегка штовхнув згорток ногою, від чого той знову заворушився і зсередини долинуло невиразне мукання, ніби людині чимось заткнули рот.