Взагалі, утримування внутрішньої рівноваги і зосередженості дозволяє такій людині швидко і безпомилково оцінювати ситуацію і приймати відповідні рішення.
Може виникнути законне питання: а навіщо людині потрібно віддавати своє життя служінню іншим людям, "жертвуючи" при цьому власними інтересами. Адже у всякої звичайної людини є свої уподобання, потреби, бажання..
І тут ми підходимо до важливого моменту, — до закону справедливості і відплати чи відповідності. Мається на увазі те, що в природі нічого за просто так не робиться, а всяке дійство породжує наслідки. І це справді так. Продвинута духовно людина, пізнавши Радість і внутрішню свободу, хоче показати іншим людям шлях у вищі виміри. Допомогти подолати людині ті перепони на шляху, що колись стояли і перед нею. Окрім того, хоча людство не є однорідним в плані свого розвитку, в глобальному плані воно рухається по еволюційній спіралі як єдиний організм. І "переднім" потрібно підтягувати "задніх". По закону справедливості, тут існує пряма взаємозалежність.
Що ж може отримувати високоморальна людина за свої добрі діяння? В матеріальному розумінні, можливо нічого. Але їй нічого з цього і не потрібно. ВЖЕ НЕ ПОТРІБНО. Вона може отримати незрівнянно більші щедроти. Розвиваючи духовні сили і намагання пізнати Істину, людині відкриваються незліченні духовні багатства. У неї поступово розкриваються духовні сили і здібності. У неї відкривається здатність бачити, чути і розуміти ті речі, які закриті для звичайної людини. Вона може бачити людину наскрізь і розуміти чого вона варта. Вона починає потроху отримувати ключі до управління силами Природи, розвиваючи свої внутрішні сили.
Зазначу, що всі ці нові знання і сили людині даються виключно за умови, що вона не скористається отриманими можливостями для своїх егоїстичних цілей. Оскільки Природа (під "Природою" можна розуміти і ті духовні розумні сили, що стоять вище нас на еволюційній спіралі розвитку і активно нам допомагають) бачить і знає, що ця конкретна людина досягла такої прозорості і чистоти, що ці сили вона може задіяти тільки на благо і добро, тому Природа і відкрива свої "закрома" такій людині. З іншого боку, якби такі сили і можливості потрапили до рук не те щоб поганої людини, а просто не підготовленої, виникає реальна загроза та імовірність того, що ці сили можуть підти не на добро, і може навіть вчинитися зло.
Нам залишається тільки уявляти яких висот Радості і Любові може досягти розвинутий Дух. Які красоти і щедроти може переживати його Душа.
Ми ж пам'ятаємо як приємно дарувати подарунки і радість нашим ближнім. Як приємно нашому серцю бачити радість в їх очах, чути прискорений стукіт їх сердець…
Людям відомі випадки злету високого Духу. Такі явища, на жаль, не є масовими. Часто звичайній людині хочеться "заблищати" серед навколишніх, показати свою "широку" натуру. Такі вчинки можуть бути зовнішньо показовими, але не мають під собою ніякого твердого підгрунтя. Люди можуть хизуватися своїми нагородами, своїм високим соціальним статусом серед людей, багатством, своїми (часто сумнівними) досягненнями. Вся ця зовнішня мішура не має нічого спільного зі справжніми досягненнями Духу. І чутливе людське серце по достоїнству оцінює справжню красу, що розквітає в доброму і мудрому серці.
Будемо сподіватись, що прийде час, і ми станемо на вузьку круту стежку, яка поведе нас вгору. Поведе нас до нових звершень нашого Духу, до звільнення від наростів самості та егоїзму, до розуміння Вічного, осяяного славою, Життя.