Шукаєш ранішню зорю.
Когось забув, когось ще знаєш,
Про когось кажеш — я люблю.
Хтось міцно зачепивсь за камінь,
Хтось вже на самому краю.
Когось віднесло течією,
А хтось іще стоїть в строю.
Ми всі тут разом, і окремо,
Повинні вистоять й шукать.
Те, що загублене знайдемо,
Нема вже часу довго ждать.
І хай вітри із течіями
Нас пхають далі від гори,
Та ми високими стежками
Підемо далі ніж були.
І вже обвітрений вітрами,
Й дощами вмитий досхочу.
Старими й новими стежками
Нагору камінь свій кочу.
І кожен з нас свій камінь має,
Який вже треба докотить.
А потім з легкими вітрами
У високості полетіть..
22.01.2026