Він хороший пройдисвіт, от і все, що є в нього з хорошого.
Дівчина одразу так нічого і не відповіла, зате почервоніла і йшла поруч з опущеною головою, пройшовши кілька метрів вона, так і не підіймаючи голови, тихо заговорила:
— Ти маєш рацію, я справді тебе обманула, наша зустріч з Ілієм не була спланованим актом для того, щоб ти заревнував. Я це сказала на емоціях, не думаючи, що ти все запам'ятовуєш і так швидко аналізуєш.
— Так, я малий не дурень, але й дурень не малий...
— Пробач, ми справді гуляли з Ілією заздалегідь домовившись про зустріч, але це було не побачення...
— Всі так кажуть.
— Ну навіщо ти знущаєшся, ми з ним гуляли як із другом, тому що, крім тебе, у мене абсолютно немає ані друзів, ані подруг. Так повелося змалечку, коли в мене виявився цей безглуздий дар. Ніхто не бажав зі мною не те що дружити, а й просто поспілкуватися, якщо це не стосувалося якоїсь справи. Знаєш, як важко дівчині без батька і матері жити в цілковитій самотності, коли навіть рідний дід відрікся. Так, є ще тітка з дядьком, і вони добре до мене ставляться, але в них, окрім мене, є і свої діти, які, до речі, теж не дуже радіють моєму товариству, більше терплять. Знаєш, яка я була щаслива, коли в нас відбулося наше перше побачення, та ще й таке чудове, я була на сьомому небі, мої всі чорною заздрістю зійшли, коли я притягла додому твій букет, він досі зберігається в мене в кімнаті, щоправда, кілька квіток мої родичі розтягли незрозуміло для чого... я думала, що моє життя нарешті зміниться, ми будемо зустрічатися, розмовляти, і я нарешті забуду про самотність... І тут ти пропав, ані звісточки, ані новин, навіть у загальному чаті після пам'ятного польоту на тарантасі про тебе перестали говорити. Після цього стало тільки гірше, навіть мої підколювати почали, мовляв, поматросив і кинув, мені навіть додому не хотілося приходити, так і блукала до півночі на самоті районом. Потім якось випадково зустріла Ілія, який йшов додому, він упізнав мене й одразу заговорив, просто так, без жодної задньої думки, ні про що, а я так давно ні з ким просто так не розмовляла, от ми і почали спілкуватися. Насправді він не такий вже й недотепа, яким ти його описуєш, з ним можна розмовляти на будь-які теми. А потім він познайомив мене зі своїми, висловлюючись його словами, "адептами", які обожнюють твій образ, але з ними ми не знайшли спільної мови, якісь вони злегка божевільні, Ілій, буваючи на цих зустрічах, теж на такого перетворювався, мені навіть іноді страшно ставало від його змін, але потім він знову ставав колишнім, який не цурається мене, боячись жахливого дару. Ось так, я сказала тобі всю правду, тепер сам вирішуй, потрібна я тобі, чи кидай мене прямо зараз, і нехай самотність навіки стане моїм прокляттям.
— Чорт, я й забув, що ти теж системна, то якого ж ти... не хочу матюкатися, не зв'язалася зі мною по внутрішньому чату. Навіть якщо не було чат-адреси, хоча ми по-моєму обмінювалися, могла просто оголошення кидати, мовляв, розшукую такого-то і такого, зниклого після першого побачення, але перед цим подарував букет із сотні троянд. Цей спам постійно сам собою спливає у віконці першої сторінки, хочеш не хочеш, деякі оголошення прочитуєш.
— Тут теж не все слава Богу. Я одного разу пішла в данж з одними хлопцями, але перебуваючи не в загоні, а так – паровозом, причому негласним...
— Ясно, вирішила помародерствувати на залишках.
— А як мені ще прокачуватися, якщо ніхто нікуди не бере, так і живу, там монетка, там хтось викине непотрібний дешевий шмот, хоча іноді й на фіолетовий потрапляла. Але це неважливо, повернімося до того випадку. Крадуся я, значить, за ними, намагаючись не потрапляти на очі, і тут на хлопців вискакує якесь чудовисько і давай множити загін на нуль, от я з переляку і шарахнула по тварюці одним зі своїх заклинань контролю, яке змушує завмерти повністю без будь-яких контрзаходів, на цілих десять секунд, ну як водиться, пішла обратка і практично весь загін завмер...
— Багато загинули?
— На щастя, ні, але поламало багатьох, деякі досі не оговталися. Їхні співкланівці потім мене мало не вбили, зглянулися через вік та кволу статуру, але попередили, що якщо ще раз щось подібне утну — ніхто шкодувати не стане. А до всього цього ще й "Бан" від Системи прилетів на заборону будь-яких видів спілкування, плюс неможливість вступити в який-небудь загін. Ось ще пів року залишилося.
— Так, веселе в тебе життя, хоч у труну лягай. Але тепер вважай, що в тебе є друг — це я. Постараюся більше надовго не пропадати та більше проводити часу з тобою, але ось тільки наступного разу буду без костюма, набрид він мені.
— Шкода, ти в ньому такий гарний і незвичайний, ніби з іншого світу, у мене аж метелики в животі від твого вигляду.
— Хм, ну звичайно приємно, та однак не зручно і жарко. Але все ж, зрідка, буду його одягати, щоб подражнити твоїх сусідів.
— Правда! Ти це зробиш для мене?
— Звичайно. Але за умови, що з Ілієм ти припиниш будь-які контакти. Може він і хороша людина, але є релігійним фанатиком, як би це пафосно не звучало, а від таких хлопців треба триматися якомога далі. Ти не думай, я ні в чому тебе не обмежую, і навіть якщо ти познайомишся з іншим хлопцем і почнеш з ним дружити, і це буде дійсно "нормальний хлопець", не маніяк, не вбивця, і тим більше не фанатик, я слова не скажу. О, здається, ми прийшли, наскільки я пам'ятаю, це і є твій будинок.
— У тебе хороша пам'ять, може зайдеш, посидимо на терасі, поки моїх немає вдома, я ще трошки до тебе попристаю?
Я був зовсім не проти, але нам не пощастило, бо там уже сиділи її два зведені дванадцятирічні брати та сестра на два роки старша, останні уроки у них чомусь скасували, от і з'явилися ні пізно, ні рано. Побачивши мене, всі троє застигли з відкритими ротами, а Іві тільки сумно зітхнула. Так ні з чим, ми і попрощалися, ніжно поцілувавшись в губи. Але я не я, якщо чогось не утну, тому, коли біля обличчя загуділа муха, спритно зловив її двома пальцями і так само спритно закинув в досі відкритий рот одного з підлітків, той від несподіванки затулив рота, гикнув, закашлявся і нарешті, ледь не подавившись, виплюнув комаху на підлогу. Брат з сестрою, та й Івілі на додачу ледь не сіли на підлогу зі сміху, але найприкольніше, що сам, так би мовити, "потерпілий" почав реготати голосніше за всіх. Весела, однак, сімейка, і чого Іві на них гонить. Я на прощання помахав усім рукою і визначивши маршрут по віртуальній карті рушив додому. Правда довелося ще раз обернутися і по-новому помахати дівчині та її дітлахам, які вискочили слідом за мною і радісно підстрибуючи продовжували безперервно розмахувати руками.
Не встиг далеко відійти, як на зв'язок вийшла Аня і повідомила, що щойно закінчила по-новому трясти притулок №2, знайшли купу порушень і нестатутних відносин. Господиня буде звільнена за статтею без права обіймати посади, пов'язані з вихованням і доглядом за дітьми. Звільнено також бухгалтера, зав. відділу кадрів, а також ту руду виховательку, яка насправді прилаштувала двох своїх дітей на дармовий сирітський харч, бувши їх найближчим родичем і офіційним опікуном. Решта порушників відбулися суворим доганою з грошовим стягненням. А ось що стосується малечі, то ніяких її слідів не було виявлено. Дівчина особисто допитувала в лазареті рудого хулігана, від якого нічого так і не дізналася, і з яким знову стався прикрий інцидент. Після випадкової згадки мого імені, він, незважаючи на сильний перелом ноги, спробував підскочити, погрожуючи стиснутою в кулак рукою вбити проклятого кульгавого, голосно при цьому лаючись, як раптово втративши рівновагу на хиткому пружинистому ліжку, впав на підлогу, та так невдало, що знову заробив перелом, тільки цього разу руки, і знову найважчий – відкритий. Розмови з персоналом теж нічого не дали, хтось згадав, що нібито після лазарету дівчинку знову відправили в групу, де з нею і дітьми знову стався конфлікт, після якого її мали по новій відправити в лазарет пересидіти там, поки господиня не вирішить, як з нею вчинити далі, але до лазарету вона так і не дійшла і куди поділася, так ніхто й не зміг дати чіткої відповіді.
"До речі, я сьогодні не зможу до тебе приїхати, залишаюся на нічне чергування. Вчора ввечері в одному з районів міста було викрадено двох дітей, яких так і не знайшли, а сьогодні вдень, в одній зі шкіл теж не дорахувалися однієї дівчинки, тому сьогодні організовуємо посилене патрулювання. Так, забула сказати, твою гувернантку, Самай', сьогодні на закритому засіданні суду засудили до трьох з половиною років тюремного ув'язнення, та ще й повністю позбавили материнських прав. Ти питаєш, чому так багато? Просто місто знаходиться в напівоблоговому стані, і будь-яка спроба крадіжки прирівнюється до мародерства, що значно збільшує термін, правда незрозуміло, чому суд не врахував її бездоганне минуле і що крадіжка була внутрішньо сімейною, але тут ми можемо тільки гадати... або суддя і присяжні з самого початку були налаштовані проти підсудної, або, що малоймовірно, втрутилася якась третя сторона і натиснула на суд".
Я, звичайно, засмутився через такий несправедливий вирок, але у мене ще залишалася нерозіграна карта у вигляді Іллі та його "адептів", які, як мені здається, змусять змінити вердикт аж до повного виправдання. Потім трохи поскаржився Ані, мовляв, ніхто мене не любить, всі покинули, навіть казку на ніч почитати нікому. Дівчина посміялася і пообіцяла перед сном зв'язатися зі мною та обов'язково прочитати якусь цікаву історію про короля і королеву і як у них з'явився спадкоємець, і все це буде викладено в найдрібніших подробицях. На цій оптимістичній ноті наша розмова закінчилася, і дівчина покинула чат.
Не знаючи, що далі робити, постояв на одному місці, прислухаючись до себе, ногу практично не відчував, вірніше не відчував болю в ній, зате дав про себе знати довгим бурчанням шлунок, який не їв з самого ранку. Тому вирішив заскочити в найближчу харчівню і гарненько поїсти, бо вдома їжі майже не залишилося, та й приготувати нікому, а самому лінь возитися, поки є гроші, можна трохи побалувати себе ресторанними або як мінімум столовими стравами. Надумавши і глянувши по карті, де знаходиться найближча ресторація, неспішно відправився на черговий акт ненажерства.
Як зазвичай, в таких закладах я звик ні в чому собі не відмовляти.