Та, що підчиняє собак

Михайло Попович

Сторінка 17 з 17

"тихим голосом промовила жіночка, адже саме вона чи не єдина в селещі наважилась вказати маршрут до хижини мисливця, полісменам.

 Знаходячись на садньому сидінні Челсі не одразу побачила силует якоїсь особи на передньому кріслі, нахилившись до переду вона з радістю впізнала у ній свою найкращу подругу Іванку, яка як і минулого разу у лікарняній палаті була вся в сльозах від хвилювання.

 Челсі з легким відчуттям провини трішки відвела очі на бік, її щоки вкрились рум'янцем, знову вона була на волоску від смерті, ослухавшись настанов Іванки, знову вона опинилась в епіцентрів пригод зі трагічною кінцівкою, Іванка мовчи запропонувала їй такій бажаний стакан гарячої кави, простягнувши напій їй під ніс.

 Чорт забирай їм буде про що потеревенити!

… 11 12 13 14 15 16 17