Залишалося зовсім небагато до того моменту, коли ми перейдемо до повноцінного близькості, і робити це на напівзгнилій лавочці мені абсолютно не хотілося. Тому рішуче відсторонившись від ніжних принад я притиснув дівчину до себе і ласкаво зашепотів на рожеве вушко:
— Якщо ми зараз не зупинимося, то свій перший раз потім будемо згадувати як такий, що стався в лісі на дровах. Якось не дуже романтично.
Івілі важко дихаючи, ткнулася в моє плече, кілька хвилин приходила до тями, потім трохи прийшовши до тями, почала палко обсипати моє обличчя поцілунками, ще й примовляючи:
— Як же мені дивно добре з тобою, ти буквально зводиш мене з розуму. Звичайно, наш перший раз буде не тут, і станеться він дуже скоро, тому що я тепер ні за що не дозволю тобі знову зникнути, якщо треба буде, сама знайду, хоч з-під землі дістану. Ми тепер назавжди разом.
Ну коротше і далі в тому ж дусі. Після того як ми покинули насиджене місце, Ів буквально двома руками вчепившись в мене, ніби я тільки й думаю, як втекти, захотіла ще трохи погуляти по парку, щоб наговоритися досхочу, компенсуючи довгі тижні розлуки.
Потім вона раптом заявила, що я негайно повинен пройтись з нею під руку по її вулиці, тому що приблизно в цей час багато знайомих і сусідів повертаються додому після першого робочого дня, і вона повинна всім показати, який у неї гарний і представницький хлопець, особливо в такому розкішному костюмі. Я відразу почав скаржитися на біль у нозі і що кульгаючи я буду виглядати не таким вже й представницьким.
— А що з ногою, я одразу помітила, що ти злегка накульгуєш, але не надала цьому особливого значення, тому що таке часто трапляється із системними після деяких не особливо приємних походів у данж?
— От і я потрапив у такий не особливо приємний, довелося навіть, кістку по новій зрощувати.
— Бідненький, чому ж ти одразу не сказав, тобі ж, напевно, дуже боляче. Але ми це виправимо, у мене якраз при собі є знеболювальне зілля саме для твого випадку, дивно, чому це твій цілитель одразу не порадив його тобі.
— Може, воно на наркоті, от і не порадив, щоб не підсів часом.
— Дурниці кажеш, навіщо системним наркота для знеболювання, якщо існує маса магічних засобів, і абсолютно без побічних ефектів, починаючи від алхімічного зілля до повноцінних заклинань, що повністю блокують больові імпульси. Напевно, його тобі не призначили, тому що вирішили, що ти будеш хоча б пару днів дотримуватися постільного режиму, а там біль сам собою мине.
— Знаєш, можливо ти й маєш рацію, добре, давай своє зілля, але дивись якщо після його вживання я раптом накинуся на тебе…
— Ну, для цього тобі воно точно не потрібне, ти й так такий пристрасний, що я прямо таю у твоїх руках, при цьому втрачаючи свідомість. — прошепотіла вона мені на вухо, а потім витягла невелику колбочку, яку я вже раніше бачив і вилучив в одного місцевого, але тільки тут плескалася помаранчева рідина. — Ось, випий, можеш тільки половину, думаю, має вистачити, хоча ти такий великий… напевно, таки пий усю, щоб уже напевно.
— А де ти їх береш?
— А ти що, ще ні разу ніякими зіллями не користувався? Ну ти даєш, як же так, та кожен системний забитий ними під зав'язку, тому що не раз і не два майже кожному рятували життя або допомагали добити сильного монстра. Будеш у діда, обов'язково прикупи різних та побільше, тому що хоч ти й Великий Стрілок, але вони тобі ніяк не завадять, а в деякі моменти ще й допоможуть. Якщо при грошах, бери дорогі і на скільки вистачить, а якщо бідуєш, хоча по тобі не скажеш, то купуй багато дрібних і теж трохи більше, вони багато місця не займають.
— Добре, добре, завтра ж цим займуся, дякую, що просвітила!
— Ні, ну це ж треба… я думала, він так завзято б'ється і практично невразливий, тому що графинами ковтає дорогущі зілля, а виявляється… — Іві, ніби доросла жінка з величезним життєвим досвідом за плечима, нерозуміюче похитала головою і додала. — Ти або справді Великий, або зовсім відбитий.
— Ну все, Ів, досить, а то я і так відчуваю себе як школяр, що нашкодив перед суворою матусею.
— Все, більше не буду. Як нога, ще болить?
— Ти знаєш, вже практично не відчуваю. Блін, і чому мені раніше ніхто не сказав, що подібна хрінь є у вільному доступі і без обмежень.
— А ти що, так і не знайшов часу повністю прочитати перелік правил, інструкцій і законів, призначених конкретно для системних, які спеціально надає Система для кожного, хто вперше потрапив сюди?
— Ну-у так, поверхнево.
— Напевно дуже і дуже поверхнево, хіба що один лише заголовок. — підколола мене мала негідниця.
— Смійся, смійся, ти мене знаєш, я в боргу не залишуся. — схопив я її за плече і притиснув до себе, та так сильно, що кісточки затріщали.
— Ай-я-я-й! Вибач, вибач, я більше ніколи не буду над тобою потішатися, даю слово, хіба що...
— Ага, ось значить, як ти зі мною. Ну що ж, подивимося, як ти будеш глузувати, коли я розповім дядечку Ау, що бачив тебе в парку в напівпрозорій хламиді, підперезаній ослячим хвостом, де ти хтиво витанцьовувала з іншими такими ж диваками, при цьому вклоняючись стопам Великого Стрілка, що попирає тварюк з безодні. І що забажала взяти собі за чоловіка їхнього божевільного пророка, старого вчителя музики, пучеокого й хитрозадого, який кричав на весь білий світ, що жити ви будете на доходи від крамнички твого діда, а коли пустите його по світу, то з крамнички зробите кубло для ваших послідовників, щоб ті мали де влаштовувати свої безсоромні оргії.
— Навряд чи він повірить у таку єресь. – невпевнено промовила Ів.
— Чому ж, я сьогодні зустрів одну таку, практично твою ровесницю, яка тусується з такими ж недоумками, цитуючи різні дурниці замість того, щоб допомагати хворій матері, яка працює на двох роботах, щоб прогодувати її і ще двох малолітніх сестер. Я не полінуюся і знайду цю жінку й дізнаюся, як її звати, щоб переказати твоєму дідові, він же всіх місцевих, думаю, майже всіх знає, і перейметься проблемою. А я ще від себе додам, що і його онука пішла по тій же слизькій доріжці, потрапивши під вплив старого ловеласа. Ох і посміюся тоді, коли він з'явиться до тебе додому зі своєю рушницею й одним пострілом висадить вхідні двері, щоб з тобою розібратися, і як ти від страху рибкою пірнеш під ліжко, щоб сховатися від його гніву. Ну як, тобі все ще смішно?
— Ти не посмів би такого йому наговорити. Він би зрозумів, що це неправда.
— Чому ж неправда, про дівчину сказав, як є, її Плотвичка, звуть, а її компаньйони всі до одного знають, що у вас з Ілієм було побачення, адже як ти думаєш, я вас знайшов, а яких ще доказів твоєму дідові треба.
— Який ти страшний чоловік, я вже починаю тебе боятися.
— Ха-ха-ха!
— Ой, не смійся більше так, мене аж в дрижаки кинуло. Все обіцяю більше над тобою не жартувати, бо ти жартів не розумієш.
– Чому ж, розумію, жартуй скільки душі завгодно, але тільки пам'ятай, що одного разу…
– Ну все, годі мене лякати. І взагалі перестань бути таким, стань як раніше, і обійми мене, бо мені все ще страшно.
– Серйозно? Хто ж тебе так налякав?
– Один страшний ти.
– Добре, я поговорю з собою, і більше так не буду, можливо… а зараз ходімо лякати твоїх сусідів.
– Ой, їх теж не треба лякати, просто проведи мене до будинку попід руку, побачиш — вони гронами на парканах висітимуть, а дівчата з району так взагалі обзаздряться, потім на місяць розмов буде.
Ось люблять дівчата показуху і нічого з цим не поробиш. Хоч новий прикид, зміна інтер'єру в домі чи як у випадку з Івілі — новий хлопець, тобто я. І що найцікавіше — навіть на шкоду чомусь. Адже запропонував підкотити до дому на шикарній кареті, чай не збіднію, зате ефекту вдвічі більше якщо не втричі, але мала почала крутити носом мовляв це побачать тільки парочка найближчих сусідів, та й то не всі, а так ми пройдемо практично всю вулицю за максимальної кількості свідків.
Ну треба так треба. Довелося топати на своїх двох, благо зілля практично повністю зняло больовий ефект, я навіть майже перестав кульгати. А щодо своїх сусідів, що дальніх, що ближніх, дівчина виявилася абсолютно правою, їм як медом по паркану намазали, майже у всіх одночасно з'явилися якісь свої справи в районі паркану, хто траву общипував, роззявивши рота дивлячись на нас, хто щось полов, стукаючи сапою по одному і тому ж місцю, а хто і не ховаючись сперся на паркан і з неприхованим інтересом витріщався в нашу сторону. І головне, що заполонили всю вулицю вздовж практично одночасно, наче у них теж є внутрішньосистемний зв'язок або якийсь аналог мобільного з'єднання. Хоча чого їх засуджувати, відразу видно люд робочий, з ранку до ночі впахують, не бачачи світу білого, по суті, без будь-яких розваг і свят. Ось для них і кожен найменший випадок, що не вписується в повсякденні сірі будні, стає грандіозною подією.
— Слухай, Ів, я тут подумав і вирішив, що затаю на тебе величезну образу.
— З чого б це раптом? — дівчина мало не підстрибнула. — Ти що, подумав, мовляв, я захотіла покрасуватися з тобою на районі, ніби новою іграшкою? Дурненький, просто в мене ніколи ще не було хлопця, а мої сусідки, тільки-но вечоріє, одразу натовпами починають проходжуватися тут зі своїми кавалерами та чоловіками, задерши носи догори, ніби принців нахапали. Знаєш, як прикро, особливо коли тобі в спину починають хихикати, мовляв, "бракована", ніхто на таку й не зазіхне ніколи.
— Ну тут ти їм по любому втреш носа, тому що я хлопець хоч куди. Джигіт! Тільки я не про це.
— Та кажи вже, не тягни, що я знову зробила не так?
— Якщо ти раптом захотіла, щоб я почав ревнувати, то могла б знайти когось і красивішого за Ілія, а то якось навіть прикро, що такий чмошник у мене дівчину відбив. Але це таке, образа в іншому...
— Ну в чому ж, та скажи вже, а то я зараз розревуся.
— У тому, що ти мене насправді обманула. Як я міг тебе ревнувати, якщо я знати не знав, що в тебе побачення з іншим, та й хто б мені про це розповів, у нас же немає спільних друзів. Не думаю, що ти спеціально для цього діла найняла всевидющого і він тобі передбачив, що я такого-то дня, в такий-то час буду тинятися без діла біля колеса огляду. Кажи вже краще, як є, що мутиш з Ілієм, от і вся розповідь. Заодно й поясни, що ти в ньому знайшла, тільки не треба заливати, що в душі він людина хороша.