Але зрозумій, що так справи не робляться, у нас не ти один, кому треба надати посильну допомогу. Ти бачив той натовп народу внизу? У всіх у них якісь свої біди та турботи, і багато хто з тих бідолах уже багато днів терпляче чекає своєї черги, щоб отримати те, що належить їм по праву і навіть більше, тому що ми співпереживаємо кожному громадянину нашого міста як своєму близькому родичеві. Ти вважаєш, що чимось вищий за тих людей, або твої турботи головніші за їхні біди? Якщо так, то ти глибоко помиляєшся, для нас – усі рівні. Тож якщо не важко, зроби ласку, подай заявку з описом твоєї ситуації письмово, і віддай черговому внизу, тоді тобі нададуть порядковий номер, і ми найближчим часом дотримуючись черги розглянемо твоє питання. А тепер будь ласкавий, дай нам можливість зайнятися своїми прямими обов'язками, тобто посильним розв'язанням проблем нашого міста, яких накопичилося вдосталь.
(СИСТЕМА) Увага, оскільки громадянин Еех на постійній основі вчиняє на благо міста різнопланові діяння, багато з яких прирівнюються до пункту – Великі, то Система зобов'язує міську муніципальну раду міста Тайфу надавати цьому громадянину всіляку посильну допомогу у розв'язанні його питань. Якщо члени ради не послухаються цих приписів або почнуть діяти проти інтересів озвученого громадянина, то на порушника чекатиме відповідне покарання.
Шах і мат. За мене заступилася сама Система. Радники знову застигли на своїх місцях із відкритими ротами. І тільки Менсон схопився зі свого місця, люто заволавши:
— Та що за хня така! — сказав, і несподівано зачепившись черевиком за невідомо що, незграбно розтягнувся на підлозі, при цьому добряче притулившись лобом об мармурове покриття.
— Ось і ти звалився зі своєї хвилі, Снуппі, як тобі падіння, напевно, болюче? — поцікавився я в того, хто впав, і не чекаючи відповіді, звернувся до решти радників. — Ну що ж, громадяни члени ради, сподіваюся, всі все почули та взяли до уваги. Так що коли я наступного разу прийду сюди, то хочу почути зовсім інші відповіді.
— Але ми діяли згідно із законом! Ти всупереч попередженням не побажав оформити опікунство над дівчинкою, як того вимагає закон, — істерично заголосила мадам Суддя, враз втративши свою незворушність і витримку. — А твоя гувернантка взагалі виявилася злодійкою, як ти накажеш виправдати її дії, тоді давай узагалі відчинимо всі тюремні ґрати і випустимо на вулиці міста злодіїв, убивць і ґвалтівників.
— Є закон, а є справедливість, я вже казав тобі про це, вельмишановна тітонько. Я все сказав.
Сказав, і випрямивши спину, неквапно пошкутильгав до виходу. Вийшовши у вестибюль, кивнув охоронцям, підморгнув секретарці, що розгублено дивилася на мене, та поплентався на вихід.
— Стрілку! Коли підеш у свій останній похід, згадай про мене! — крикнув мені навздогін старшина. Я призупинився, знущається чи що, так я можу й повернутися і незважаючи на кульгавість наваляти всім чотирьом, щоб не кортіло.
Але озирнувшись, побачив лише серйозні очі дорослого чоловіка з тривожним очікуванням, що дивилися на мене. Еге ж, ще один Вася вимальовується, або послідовник Ілія, але я про всяк випадок кивнув й поспішив на вихід, раптом зараз і решта, чудити почнуть. І тут дзень:
УМІННЯ – "Темпус станс" (Зупинка часу) (можливість зупинити час на 5 секунд), міфічна, масштабована, час перезаряджання – 21 година.
І одразу за ним:
Навик – "Вороток" – Підвищено. Рівень – 3-й. Пасивний, при застосуванні з 15% — ою ймовірністю повертає шкоду як фізичну, так і ментальну, назад тому, хто застосував даний вплив. Легендарний. Масштабований. Час дії – необмежений.
Ну по "Темпу" зрозуміло, після скількох там разів використання він автоматом дає наступний рівень. Але ось яку шкоду повертає "Вороток", хоч убий, не розумію. Та за весь час, поки я тут перебуваю, ніхто на мене навіть не замахнувся, хіба що квітчастий Менсон схопився після повідомлення Системи, з таким виглядом ніби вбити мене хотів, але то були всього лише наміри... чи може навик сприймає їх за дію і реагує відповідно, звідси й незрозуміле зростання рівня. Тоді де ж повернення шкоди? Чи те, що клоун, який схопився, так раптово розтягнувся на підлозі, це не випадковість, це і є обратка, але тільки на ментальний посил.
Коротше, чого гадати, треба просто простежити за тенденцією і зібрати докупи всі моменти та вже з них робити висновки. Але поки думав, припекло в туалет, тому як міг, швиденько спустився сходами вниз і підійшовши до крайнього копа з оточення, поцікавився, де знаходиться те місце. Той здивовано обернувся на мене, ну а як же, спустився ж я зверху куди всім зась, постояв подивився, та й махнув рукою кудись убік. Я ввічливо подякував службовому і переступивши через червоний канат, пішов у тому напрямку.
Спорожнившись, задоволений вийшов у коридор і, глянувши в дзеркало, що висіло навпроти, почав поправляти випнуті деталі одягу, при цьому обдумуючи свої подальші дії. В іншому кінці коридору з'явився ще один чоловік, якому, як і мені, мабуть, теж припекло, він швидким кроком пройшов повз, лише на секунду затримавши на мені свій погляд, але за інерцією пройшовши ще трохи, раптом зупинився як укопаний, постояв, щось швидко дістав із нагрудної кишені і зробив різкий рух головою, ніби вливши щось собі в рот, а потім повільно повернувся в мій бік.
Невисокий, лисий товстун із відстовбурченими вухами й бородавкою на носі являв собою абсолютно неприємне видовище, так ще і якийсь мерзенний погляд водянистих очей робив його фізіономію зовсім відразливою. Цікаво, він одружений, хотілося б поглянути на ту жінку, яка зважилася вийти за такого "красеня". У голові спочатку промайнула думка: зате може людина хороша, але знову глянувши в його очі, зрозумів, що з таким я точно водитися б не став — із гниллю чоловічок. А той, безперервно дивлячись на мене, раптом запитав:
— То ти і є той самий, СТРІЛОК?
— Ну, так-то по життю, я стрілок, але не знаю чи "той самий", який тобі потрібен.
— Ось ти мені гнида і потрібен! — сказав, і як врізав мені кулаком прямо в щелепу, я аж у стінку "влип", не будь її, сидів би зараз на п'ятій точці.
Я, звісно, бачив його замах і навіть міг зреагувати, але те, що ніяк не очікував від місцевого, та ще й такого миршавого товстунчика середнього віку, такої реакції та сили удару, змусило мене пропустити настільки потужний стусан, який, на щастя, не завдав особливої шкоди, навіть кров не пішла. А той, вдаривши й побачивши, що я все ще на ногах і навіть без наслідків, дещо здивовано глянув на свій кулак і замахнувся знову, примовляючи:
— Це тобі за мою дружину, а ось це…
Та договорити не встиг, я ж не хлопчик для биття. Прокрутившись у повітрі не гірше за Джекі Чана, але не заради зовнішнього ефекту, а через те, що коридорчик, у якому ми знаходилися, був занадто вузьким, і для прямого удару ногою мені через високий зріст не вистачало місця, я з нальоту всадив йому в груди верхньою частиною стопи, від чого той "гикнув" і знепритомнів від нестерпного болю, а його тушку відкинуло на двері туалету, які не витримавши ваги та швидкості польоту тіла, з тріском обірваних петель разом із громадянином рухнули всередину, проїхавши за інерцією та слизькою плитковою підлогою пару метрів і врізавшись кантом об керамічну трубу пісуара, від чого та не витримавши зіткнення тріснула і на мужика вихлюпнулася вся рідина, що там знаходилася.
Щоправда, від цього він так і не опритомнів, тому я, намагаючись не вступити в брудну калюжу, підійшов до тіла і приклав два пальці до його товстої шиї, намагаючись намацати пульс. Намацав, ледве-ледве, але б'ється, значить живий. І тут мій погляд "зачепився" за якусь дрібничку, що трохи вилізла з його нагрудної кишені. Я обережно потягнувся до неї і схопивши двома пальцями, дістав назовні. То виявилася невелика пробірочка, закрита пробкою й з залишками якоїсь синьої рідини, мабуть, із неї він і випив перед тим, як вплутатися зі мною в бійку. Так що ж за гидоту він влив у себе, це алкоголь чи наркота? Напевно, все ж таки наркота або стероїди швидкої дії, адже тільки після прийняття цієї рідини мужик із місцевих наважився напасти на системного. Хоча якщо згадати його слова, то який це мужик – це ж той самий чоловік Самай', про якого вона згадувала в одній із наших розмов, ще й детально описавши його зовнішність, яка наживо виявилася набагато огиднішою. Залізні нерви в цієї жінки, раз могла, пересиливши себе, лягати під такого. Он навіть Саті в сто разів краща за цього пухирчастого, і то я не міг подолати своє неприйняття її зовнішністю.
Ну та гаразд, треба швиденько драпати звідси, а то ще за хуліганку почнуть тягати по курних кабінетах департаменту юстиції, хоч свідків бійки і не було, а до камер спостереження тут ще хвала небесам не додумалися, але як тому, кого застали на місці бійки, почнуть ставити непотрібні питання і марно витрачати мій час. Ну їх, краще піду я, а ось дивну пробірочку все ж таки прихоплю із собою, потім віддам Ані на експертизу.
Покинувши будівлю ратуші, яка принесла мені багато нових вражень та інформації для роздумів, я неквапом поплентався в бік центрального парку. Як же вчасно система підсобила, інакше я погано уявляю собі подальші дії. Мені здається, зарано я сунувся з'ясовувати стосунки з можновладцями, що стоять на самій верхівці ієрархії, і, якби не моє завждишнє везіння, я б зараз обзавівся купою неприємностей.
Хоча я й так упевнений на сто відсотків, що як тільки вирішаться мої проблеми і попередження від системи втратить свою актуальність, деякі радники обов'язково пригадають мені сьогоднішній день. Але то буде потім, а зараз вони в міру своїх сил зобов'язані мені допомагати, хоча гадаю, особливої запопадливості я від них навряд чи дочекаюся, значить, треба шановних радників трохи підштовхнути, і в цьому мені повинен допомогти мій старий знайомий, пошуками якого я і маю намір зараз зайнятися.
Для початку я вирішив пошукати його в центральному парку, а де ще в повноцінний робочий день можуть скупчуватися різного роду нероби та пройдисвіти. І як у воду дивився, тому що біля однієї з лавок натрапив на групу людей, що складалася з доброї дюжини різновікових суб'єктів, які голосно обговорювали всілякі діяння Великого Стрілка і шукали в кожному слові легенди якийсь прихований зміст, а в кожному новому діянні таємний посил його вірним послідовникам.