Сергій Жадан — Тепер я буду твоїми очима (аналіз, паспорт твору)

Літературний рід: Лірика.

Жанр: Ліричний вірш.

Напрям, течія: Постмодернізм, експресіонізм.

Вид лірики: Філософська та громадянська лірика з елементами інтимної.

Тематика: Поезія російсько-української війни.

Віршовий розмір: Змішаний; анапест (два ненаголошені склади чергуються наголошеним, UU_), ямб (ненаголошений склад чергується наголошеним, U_) та хорей (наголошений склад чергується ненаголошеним, _U):

З  вú па ле ни ми  о чú ма  й  за лí зом  в  клю чú ці

жи ти  дá лі  по трíб на  ва гó ма  при чú на.

І  во нá  го вó рить  йо мý,  дúв ля чись  в  за стúг лі  о чнú ці:

не  хви лю́й ся  –  те пéр  я  бý ду  тво ї́ ми  о чú ма.

Римування: Перехресне (АБАБ).

Рими точні: ключиці – очниці, причина – очима, пораду – неправду, погода – погорда, металу – вокзалу, віку – повіку, не бачу – незрячу, нами – снами, удачі – бачив, трамваї – немає, видих – загиблих, кривди – прийде, роками – руками, вдихом – сміхом, не бачить – неначе, любить – люди, пальців – вранці, речень – заперечень.

Строфа: Вірш складається з семи строф по чотири рядки в кожній.

Вид строфи: Чотиривірш (катрен).

Провідний мотив, мотиви:

•      Війна й каліцтва (сліпота).
•      Пам'ять про загиблих.
•      Любов як відповідальність.

 Ідея:

•      Уславлення відданості в коханні.
•      Слід продовжувати жити й бути вдячний навіть попри травматичний досвід.

Основна думка: "не хвилюйся – тепер я буду твоїми очима".

Художньо-стильові особливості:

•     Діалогічність, плинна синтаксична структура, наближена до потоку свідомості, де акцент зроблено саме на зміст, а не форму.
•   Проста та виразна мова без складних образів, що викликає відчуття щирості та інтимності.
•     Присутні риси екзистенціалізму (втрата сенсу, непримиренна напруга між внутрішнім світом людини й зовнішньою реальністю).
•      Ліризм, емоційна напруга.

Художні засоби, стилістичні фігури:

•      Епітети: "застиглі очниці", "мертва повіка", "незряча душа".
•    Метафори: "залізо в ключиці", "я буду твоїми очима", "в тілі його забагато металу", "чорно буде йому до кінця його віку", "він знаходить сльозу, торкнувши мертву повіку", "з чого зараз складається небо", "будь його диханням і руками, будь голосом його, будь його сміхом … будь продовженням його збитих пальців,  будь закінченням його довгих речень"; "зимове небо складається з доказів і заперечень" ― апелює до сумніву, пошуку нового сенсу буття й відповідного вибору персонажів.
•    Уособлення: "вперто протоптують стежку ранкові трамваї", "світ болітиме кожним вдихом", "дерева втомилися".
•      Порівняння: "бути легкою, як видих", "бути як звір, що нікому не вчинить кривди", "дерева стоять, неначе вони теж втомилися, вони теж, як люди".
•       Повтори: "не бачиш …", "бути …", "будь …".
•      Риторичні запитання: "І каже: тоді розкажи мені, чого я не бачу?", "З чого зараз складається небо над нами?", "Скажи, як ти переконуватимеш мою душу незрячу?", "Скажи, як домовлятимешся з моїми снами?".
•       Гіпербола: "якщо ця зима буде тривати роками".
•       Антитеза: бачити / не бачити, жити / не хотіти жити.
•       Анафора: "Я …", "А він …", "Скажи …", "Будь …".
•   Інверсія: "складається небо", "говорить вона", "протоптують стежку трамваї".
•       Асонанс [а], [и], [і] та алітерація [в], [н], [р], [д].

Образи та символічні образи:

•    Він (ліричний герой) — поранений воїн, недовірливий; поступово звикає до нового себе, до нового життя, сповненого викликів і гірких невитравних спогадів; символ людини, травмованої війною.
•    Вона — кохана жінка, що є безпосереднім втіленням любові, втіхи, надії, в дечому навіть сумління ліричного героя.
•      Сліпота — фізична й духовна вада; символ втрата колишнього світу, спокою.
•      Зима є символом війни, застою, довготривалого страждання.
•      Метал у тілі як уламок війни, що став частиною людини.