Сергій Жадан — І жінка з чорним, як земля, волоссям... (аналіз, паспорт твору)

Літературний рід: Лірика.

Жанр: Ліричний вірш.

Напрям, течія: Постмодернізм, експресіонізм.

Вид лірики: Інтимна (любовна).

Віршовий розмір: Змішаний, використано ямб (ненаголошений склад чергується наголошеним, U_), амфібрахій (ненаголошений склад чергується наголошеним і ненаголошеним, U_U), хорей (наголошений склад чергується ненаголошеним, _U) та дактиль (наголошений склад чергується двома ненаголошеними).

І  жíн ка  з  чóр ним,  як  зем ля́,  во лóс сям,

я кý  я  знá ю  вже  стíль ки  рó ків,

жи вé  со бí,  не  пе рей мá ю чись  зóв сім,

пó між   ран кó во го  свí тла   й   ве чíр ніх   мó ро ків.

Римування: Перехресне (АБАБ); інколи трапляється приблизне римування, так звана асонансна рима, коли співзвучними є склади, як-от "листя – переплелися".

Рими точні: волоссям – зовсім, років – мороків, листя – переплелися, криків – фриків, ринки – будинки, флягу – увагу, керування – існування, воду – погоду, страйки – байки, люті – любить, знаки – знаки, пишуть – тишу, зелене – мене, невичерпну – чергу.

Строфа: Вірш складається з семі строф по чотири рядки в кожній. *Особлива побудова останньої строфи – смислові розділи сприяють ритмічності та фонетичної чіткості, "твердості" поетичної мови.

Вид строфи: Чотиривірш (катрен).

Провідний мотив, мотиви:

•      Нерозділене кохання та ревнощі.
•      Одержимість жінкою, намагання привернути її увагу будь-якою ціною.
•      Любов, яка стає нав'язливою, руйнівною силою.
•      Сильні почуття можуть стати тягарем.
•      Пам'ять і забуття.

Тема:

Зображення почуттів ліричного героя до жінки, надто вільної, аби належати комусь.

Ідея: 

Уславлення справжніх, щирих почуттів чоловіка до жінки, який ладен іти на будь-що заради своєї коханої.

Основна думка: нехай вона забуде все, навіть його, та його ‒ останнього.

Художньо-стильові особливості:

•       Монологічна побудова тексту. Плинна синтаксична структура, наближена до потоку свідомості, де акцент зроблено саме на зміст, а не форму.
•       У вірші переплітаються опис жінки та розповідь про її життя, про почуття героя, його жертовність.
•       У творі також є риси неоромантизму ‒ культ жінки, страждання заради кохання ‒, але переважає постмодерна відвертість (іронічне ставлення до романтичного почуття, поєднання високого стилю з розмовним, використання урбаністичних і побутових реалій, руйнування традиційної естетики в коханні).
•       Вживання великої літери заради інтонаційного виділення певних слів, як-от І (повторення певних явищ, дій, подій), Я (автор наголошує, що саме він готовий на все заради коханої), Вона (унікальність жінки).
•       В рядках "і на портвейн перетворювати озерну воду" використано алюзію на біблійний епізод, коли Ісус на весіллі в Кані Галілейський перетворив воду на вино.

Художні засоби, стилістичні фігури:

•      Епітети: "ранкове світло" "вечірні мороки", "гаряче листя", "постійні байки", "старі поети", "холодне зелене небо", "невичерпна пам'ять".
•     Метафори: "Поміж заліза й гарячого листя, поміж стін і пташиних криків, поміж підземних русел, що переплелися, поміж усіх своїх снів і фріків", "на портвейн перетворювати озерну воду" ‒ робити дива для задоволення коханої; "Я вигадаю нові літери та розділові знаки", "щоби вона дивилася в темряву й слухала тишу", "Небо за її вікнами буде холодне й зелене", "Дощ буде заливати пам'ять її невичерпну."
•      Порівняння: "жінка з чорним, як земля, волоссям".
•      Градація: "Хай забуває про все. Хай забуває навіть про мене…".
•     Гіпербола: "я готовий палити сусідські будинки", "Я готовий позбавити міста керування", "Я готовий влаштовувати на її вулиці страйки", "я вб'ю всіх старих поетів, які ще щось пишуть".
•      Літота: "лише б вона, згадуючи про моє існування, писала мені листи про життя і погоду", "Лише про мене хай забуває в останню чергу".
•       Іронія: "слухати її постійні байки про те, з ким вона спить і кого вона любить"
•       Антитеза: "поміж ранкового світла й вечірніх мороків", "бути ближче до її ніжності й люті".
•    Анафора: "І…", "Я готовий…", "поміж…", "щоби…", "Хай забуває…", "лише б…"; анафора як своєрідне обрамлення вірша.
•       Алітерація звуків [р], [б], [п], [с] + асонанс [і], [а] та [и].

Образи та символічні образи:

•       Ліричний герой ‒ трагічна постать романтика й божевільного.