Літературний рід: Лірика.
Жанр: Ліричний вірш.
Вид лірики: Інтимна (любовна).
Напрям, течія: Постмодернізм, експресіонізм.
Віршовий розмір: Змішаний; наявні дактиль (наголошений склад чергується двома ненаголошеними, _UU), ямб (ненаголошений склад чергується наголошеним, U_) та анапест (два ненаголошені склади чергуються наголошеним, UU_).
Дé ко му крá ще вда ю́ть ся прú го лос ні, дé ко му го лос нí.
На нé ї не мóж на бу лó не звер нý ти у вá гу – во нá смі я́ ла ся ув í снí.
- Декому краще вдаються приголосні, декому голосні... (повний текст) ▲ читається за одну хвилину
Я по дý мав: во нá так лéг ко вгри зá єть ся в шкí ру, не знá ю чи, що ця́ шкí ра мо я́.
Як щó во нá ко лú-нé будь про кú неть ся – дó бре бу лó б ді знá тись ї ї́ ім ' я́.
Римування: Паралельне (ААББ).
Рими точні: голосні – (уві) сні, моя – ім'я, вночі – ключі, знання – звання, ран – коран, вину – війну, причин – нічим, своє – (що) є, тоді – суді, гербах – зубах, легке – піке, пальне – мене.
Строфа: Вірш складається з шести строф по чотири рядки в кожній.
Вид строфи: Чотиривірш (катрен).
Провідний мотив, мотиви:
- Жіноча сила та непокора.
- Захоплення, яке неможливо забути.
- Винуватість і відповідальність.
- Роль жінки в історії, суспільстві й особистому житті.
- Критика чоловічого світосприйняття, їхньої споживацької логіки та байдужості до наслідків.
- Пам'ять і забуття.
Тема:
Розповідь ліричного героя про особливу незабутню жінку.
Ідея:
Возвеличення внутрішньої сили невідомої жінки, яка, попри особисті трагедії в житті, протистоїть системі, зберігаючи гідність та індивідуальність.
Художньо-стильові особливості:
- Вірш написано у формі монологу ліричного героя з елементами філософської медитації.
- Проста та виразна мова, задля створення відчуття емоційної залученості та безпосередності.
- Присутні риси екзистенціалізму (самотність, абсурд, втрата сенсу, свобода дії, а також непримиренна напруга між внутрішнім світом людини і зовнішньою реальністю).
- Глибока метафоричність; поєднання високого (алюзії на сакральні тексти) з побутовим (кишені, рукописи, пальне).
- Поступове розкриття образу через зміну інтонації: від інтимної цікавості до відчуження й прохання.
Художні засоби, стилістичні фігури:
- Епітети: "дивна книга", "крило легке".
- Метафори: "Декому краще вдаються приголосні, декому голосні", "так легко вгризається в шкіру", "за тими дверима, до яких підходять її ключі", "Якби наряд перевірив її кишені – хтось би точно отримав нове звання", "чоловіки читали б цю дивну книгу, відчуваючи власну вину", "все наповнюють нічим", "Стережіть її, янголи, беріть під крило легке", "коли входить в чергове піке".
- Порівняння: "як тора або коран".
- Гіпербола: "Якби вона почала писати спогади про кожну з отриманих ран, її книга мала б такий самий успіх, як тора або коран", "палили б її (книгу) на площах столиці, перш ніж почати війну", "Коли вона вимовляла слово любов, я бачив кров на її зубах".
- Градація: "Вона добре трималась на сповідях, на допитах і на суді".
- Риторичне звертання: "Стережіть її, янголи,…".
- Іронія: "хтось би точно отримав нове звання", "Чоловікам не варто знати про наслідки, їм достатньо причин", "Коли їм, зрештою, дається все, вони наповнюють його нічим", "краще не говорити про те, що буде, щоби не втратити те, що є", "чи вона взагалі пам'ятає мене".
- Антитеза: "чому вона нічого не може згадати й звідки в неї всі ці знання", "Коли вони говорять про спільне, вони мають на увазі своє", "краще зброя в руках, аніж хрести на гербах", "слово любов – кров на зубах".
- Анафора: "Якби…", "Вона…", "Коли…".
- Асонанс звуків [е], [а], [о], [и], [у] та [і].
- Алітерація: "Прокидалась і все починалося саме тоді", "Вона добре трималась на сповідях, на допитах і на суді", "стережіть, беріть, крило".
Образи та символічні образи:
- Ліричний герой ‒ спостерігач, романтична натура, скоріш за все розповідає про колишню кохану, яку, нажаль, більше не може назвати "своєю"; втім, ніжні почуття про неї досі живі.
- Жінка ‒ символ глибокої, іноді небезпечної істини, що лякає, яку хочуть контролювати, але вона незнищенна, мов пам'ять.