Літературний рід: Лірика.
Жанр: Ліричний вірш.
Напрям, течія: Модернізм, імпресіонізм.
Вид лірики: Інтимна (любовна) з елементами пейзажної та громадянської (соціальної).
Віршовий розмір: Чотиристопний ямб з пірихієм (UU): в рядку повних 4 стопи, закономірність – ненаголошений склад чергується з наголошеним (U_):
Ко лú ми йшлú у двóх з то бó ю
Вузь кó ю стéж ко ю по пó лю,
Римування: Паралельне (ААББ).
Рими точні: тобою – полю, колосся – волосся, наречена – мене, згубо – грубо, пшениці – землиці, дику – крику, оглядки – згадки, колосочки – сорочки, сказати – вусате, мозільний – весільний, булка – гуцулка, піднімати – цілувати, покірно – надмірно, здалося – колосся, безмежну – необережно.
Строфа: Вірш складається з 31 рядка; не поділено на строфи.
Провідний мотив, мотиви:
- Більше поваги буде заслуговувати той, хто цінує чужий труд.
- Сакральне значення хліба.
- Пам'ять дитинства.
- Моральна відповідальність людини.
Тема: Зображення прогулянки по пшеничному полю закоханих хлопця та дівчини, яка показує, наскільки різними людьми вони є.
Ідея: Байдужість і грубість можуть зруйнувати навіть найчистіше почуття.
Основна думка: "Що то не золоте колосся, що то любов мою безмежну стоптали так необережно".
Художньо-стильові особливості:
- Автор використав чимало народних образів і художніх засобів, які допомогли зробити текст щирим та емоційним.
- Характерне поєднання особистого переживання з національною, моральною проблематикою.
- Сповідальний тон та простота мови, що приховує глибоку філософію.
Художні засоби, стилістичні фігури:
- Епітети: "золоте колосся", "ніжна наречена", "струнка, солодка згуба", "безплідна, дика трава", "колоссячко вусате", "невсипущий труд мозільний", "калач весільний", "пахуча булка", "матінка-гуцулка", "любов безмежна.
- Метафора: "Що то любов мою безмежну / Стоптали так необережно".
- Уособлення: "колоски пшениці нахилились до землиці", "не чула крику тих колосочків".
- Риторичне звертання: "Моя струнка, солодка згубо, …".
- Вигук: "О, я хотів тобі сказати, …".
- Порівняння: "як гладить милому волосся щаслива, ніжна наречена", "топтала…, немов траву", "Що те колоссячко вусате — То невсипущий труд мозільний, …молодим калач весільний, …для дітей пахуча булка, …хліб…", "як батька в руку, цілувати".
- Гіпербола: "То невсипущий труд мозільний", "я любив тебе надмірно".
- Інверсія: "гладить наречена", "збирав я нишком колосочки".
- Зменшено-пестливі слова: колосочки, колоссячко.
- Асонанс [о], [а], [и] та алітерація [л], [т], [к].
Образи та символічні образи:
- Ліричний герой — чутливий, уважний, чемний. Він з дитинства зрозумів, що людську працю потрібно шанувати. Тому, коли він йде по полю з колосками, він їх не топче, а ніжно гладить. Однак не сварить кохану за її необережність, хоч і усвідомлює, що в якийсь момент їхні життєві шляхи розійдуться.
- Кохана — красива, але холодна, байдужа до цінностей, Вона навіть не помічає, що навколо неї справжнє багатство, йде далі й що топче колоски.
- Мати — уособлення любові, народної мудрості.
- Золоте колосся — людська праця, життя, дар.
- Поле — простір життя, доля.
- Хліб — народна святиня, духовна основа буття, адже саме він вважається головним на будь-якому столі.