Літературний рід: інтимна лірика.
Жанр: ліричний вірш (пісня).
Напрям, течія: модернізм, неоромантизм.
Віршовий розмір: ямб із пірихієм.
Римування: перехресне (АБАБ)
Строфа: катрен.
Провідний мотив, мотиви: дорога, як осмислення людської долі, зітканої з контрастів.
Тема: роздуми про долю людини, про те, що для неї найдорожче; це вияв любові до рідної матері, яка своїми руками вишила синові сорочку червоними і чорними нитками: вона стала ліричному герою й оберегом на все життя, і нагадуванням про рідну домівку.
Ідея: заклик не забувати своє коріння, батьків, те, що є основою життя.
Художньо-стильові особливості: вірш "Два кольори" написаний у формі монологу сина, у якому він висловлює свою любов до матері й подяку за її любов і турботу. Головний образ твору — ліричний герой, який за ментальністю, за вихованням українець. Адже, коли "малим збирався навесні піти у шлях незнаними шляхами", у подарунок від матері отримав сорочку, вишиту "червоними і чорними нитками", — традиційний символ побажання доброї долі. Сорочка, щасливі і сумні дороги, мамина любов допомагають повніше розкрити характер ліричного героя.
Художні засоби, стилістичні фігури:
- епітети: "незнані шляхи", "щасливі і сумні дороги", "вишите життя";
- метафори: "водило в безвісти життя", "переплелись... мої... дороги", "війнула в очі сивина";
- символи: "червоне — то любов, чорне — то журба", вишита сорочка — символ материнської любові, дорога — символ життєвого шляху;
- рефрени: "два кольори мої, два кольори", "червоне — то любов, а чорне — то журба" — утверджують читача в думці, що все життя — це поєднання двох його кольорів: червоного (любові) та чорного (журби). Займенником "мої" автор указує, що приймає і розуміє цей закон життя. Про це свідчить третя строфа.
Образи та символічні образи:
Ліричний герой – посивіла уже людина, за ментальністю українець, який повертається до своїх джерел.
Образ вишитої сорочки – оберіг від зла, часточка материнської душі, спогади про рідне, зв'язок людини з батьківщиною є внутрішнім стрижнем твору.
Символічні образи: піти у світ (розлука з рідними), незнаними шляхами (доля), сорочку мати вишила (захистила оберегом), червоними і чорними нитками (радість і печаль), свої пороги (рідний край), переплелись дороги (життєвий шлях), сивина (життєвий досвід), згорточок старого полотна (благословення матері), вишите моє життя на ньому (синівська вдячність), безвістей життя (комуністичне майбутнє).
Архетипна колористика: червоне – кров, чорне – чорнозем, українська земля.
Примітки та корисна інформація:
Поет Дмитро Павличко та композитор Олександр Білаш створили пісню "Два кольори" буквально за півгодини, окрилені вишитими яскраво-червоними трояндами на темному тлі жіночої хустки.
Вишиванка завжди слугувала символом незламності українського народу, була його оберегом від зла та передавалась від покоління до покоління.
В орнаменті вишиванки працьовитого українського народу переважали червоно-чорні кольори, що позначали сонце та землю, духовність та матеріальність. Рядок вірша "червоне — то любов, а чорне — то журба" має глибокий символізм.