Василь Симоненко — Море радості (аналіз, паспорт твору)

Аналіз твору

Літературний рід: Лірика.

Жанр: Ліричний вірш.

Рік написання: 1961, 3 вересня

Напрям, течія: Модернізм.

Вид лірики: Інтимна (любовна), філософська.

Віршовий розмір: Чотиристопний ямб; в рядку повних чотири стопи, закономірність – ненаголошений склад чергується наголошеним (U_).

 

Я  íз  на дíй  бу дý ю   чó вен,

І  вжé  не мóв би  нá я вý

З   то бó ю,   нíж ний,   срíб но мó вен,

По   мó рю  рá до сті   пли вý.

Дивіться також

 

Римування: Перехресне (АБАБ).

Рими точні: човен – срібномовен, наяву – пливу, хвилі – силі, мох – удвох, прозорий – неозорий, пісні – мені, безкрає – маю, перепливу – наяву.

Строфа: Вірш складається з чотирьох строф по чотири рядки в кожній.

Вид строфи: Чотиривірш (катрен).


Провідний мотив, мотиви:

  •      Кохання як джерело духовної втіхи, надії, натхнення.
  •      Сила мрії, що перетворює дійсність, наповнюючи життя змістом.
  •      Сумнів та невпевненість, які часто супроводжують людину.
  •      Єдність душ.

Тема:

Роздуми ліричного героя про природу радості та її досяжність у реальному житті.


Ідея:

Навіть часточка втіленого бажання здатна зробити людину щасливою.

Основна думка: "Якби того, що в мріях маю, хоч краплю мати наяву".


Художньо-стильові особливості:

  •    Наявні риси сентименталізму: ліричність, суб'єктивність провідна роль належить внутрішньому світу ліричного героя (простої людини), відтворенню його тонких чуттєвих переживань.
  •       Неромантична образність: ідеалізація почуттів, поєднання реального й уявного, прагнення до духовної гармонії, символіка (човен, море, світ).
  •       Мелодійність, плавність ритму.

Художні засоби, стилістичні фігури:

  •       Епітети: "ніжний", "срібномовен", "ти ясна, і я прозорий", "світ великий, неозорий", "море радості безкрає".
  •       Метафори: "Я із надій будую човен", "по морю радості пливу", "світ … належить нам – тобі й мені".
  •       Уособлення: "гомонять навколо хвилі, з бортів човна змивають мох".
  •       Порівняння: "І вже немовби наяву…", "душі наші мов пісні".
  •      Паралелізм: "І гомонять навколо хвилі, … / І ми з тобою вже не в силі…"; "І ти ясна, і я прозорий, / І душі наші мов пісні" ‒ зображення щирості, духовної чистоти.
  •       Літота: "Якби того, що в мріях маю, / Хоч краплю мати наяву".
  •       Антитеза: "І ми з тобою вже не в силі / Буть нещасливими удвох".
  •       Риторичне звертання: "О море радості безкрає, …".
  •      Риторичне запитання: "Чи я тебе перепливу?" ‒ сумнів героя, чи стане мрія про щастя дійсністю, чи залишиться лише у його фантазіях.
  •       Анафора: повтор "І" на початку кількох рядків надає ритмічності та емоційної єдності.
  •       Авторський новотвір (неологізм): срібномовен.
  •       Інверсія: "гомонять хвилі".
  •       Асонанс [і], [o], [е] та алітерація [н], [м], [р], [с], [л].

Образи та символічні образи:

  •       Ліричний герой ‒ закоханий мрійник, відкритий до світлого, дещо романтизованого почуття.
  •       Море радості ‒ символ безкрайніх можливостей щастя, але також і його недосяжності.
  •       Човен із надій ‒ символ віри в кохання, прагнення до щастя.
  •     Морські хвилі, що омивають човен, символізують життєві труднощі та випробування, які можуть змивати ілюзії, проте не здатні зруйнувати внутрішню гармонію закоханих.
  •      Мох на бортах човна ‒ натяк на тривале очікування, час, можливо, на застарілі ідеї, які "змиваються" з початком нової любові.

Примітки та корисна інформація:

Твір увійшов до поетичної збірки "Тиша і грім" 1962 р.



Дивіться також: