Василь Симоненко — Гей, нові Колумби й Магеллани (аналіз, паспорт твору)

Аналіз твору

Літературний рід: Лірика.

Жанр: Ліричний вірш.

Вид лірики: Громадянська (патріотична) з елементами філософської.

Дата написання: 15.10.1962.

Напрям, течія: Модернізм, символізм.

Віршовий розмір: П'ятистопний хорей з пірихієм (UU); в рядку повних п'ять стоп, закономірність – наголошений склад чергується ненаголошеним (_U):

 

Гéй,  но вí  Ко лýм би  й  Ма ге ллá ни,

Нá пне мó  ві трú ла   нá ших   мрíй!

Клú чуть   нáс  у  мáн дри  о ке á ни,

Бý хту   спó ко ю  о блú зу є  при бíй.

 

Римування: Перехресне (АБАБ).

Рими точні: Магеллани – океани, мрій – прибій, відкрито – корито, тоді – молоді, походу – народу, живи – острови, іржаві – тужаві, душа – вируша, остудить – буду, розгребе – тебе, жити – відкрите, вогні – мені.

Строфа: Вірш складається з шести строф по чотири рядки в кожній.

Вид строфи: Чотиривірш (катрен).


Провідний мотив, мотиви:

  •     Пробудження національної свідомості, потенціалу молоді, відповідальності за майбутнє.
  •      Мрія як рушій сили.
  •      Енергія юності.
  •      Боротьба з інертністю та посередністю.
  •      Самопізнання та духовне зростання.
  •      Віра в невичерпність можливостей.

Тема: Звернення поета до молодих мрійників із закликом вирушати у духовні подорожі, відкривати для себе нове й захопливе.

Ідея: Переконання, що кожна людина повинна мати активну життєву позицію.

Основна думка: "Україно! Доки жити буду, доти відкриватиму тебе" ‒ жага пізнавати рідну землю, жити на її благо.


Художньо-стильові особливості:

  •    Вірш побудований на протиставленнях "байдужість – мрія", "пасивна життєва позиція – активна позиція", "спокій – пошуки".
  •     Твір сповнений романтичних рвучких настроїв, насичений риторичними фігурами та символічними образами; динамічності йому надає вживання дієслів наказового способу.
  •    Належить до шістдесятництва — культурного руху 1960-х років в Україні, який характеризується відродженням національної свідомості, протестом проти духовного застою та тоталітаризму.
  •     Експресивна лексика підкреслює палкість і щирість.

Художні засоби, стилістичні фігури:

  •     Епітети: "молоді сподівання" — підкреслює чистоту й амбіції юності; "рідний народ", "духовні острови", "якорі іржаві", "вітри тужаві".
  •      Метафори: "Напнемо вітрила наших мрій", "сподівання помістити у корито", "В океані рідного народу відкривай духовні острови", "Геть із мулу якорі іржаві", "Б'ються груди об вітри", "Жоден вітер сонця не остудить", "Шкварити байдужість на вогні", "відкриватиму тебе (Україну)".
  •     Уособлення: "Кличуть нас у мандри океани", "Бухту спокою облизує прибій", "Нидіє на якорі душа", "Каравела в мандри вируша", "Півень землю всю не розгребе".
  •    Риторичні запитання: "Хто сказав, що все уже відкрито?", "Нащо ж ми народжені тоді?", "Як нам помістити у корито / Наші сподівання молоді?" ― створюють відчуття дискусії, яку ліричний герой веде з читачами
  •     Риторичні звертання: "Гей, нові Колумби й Магеллани!" — додає енергії та надихає до дії; "Кораблі!..", "Мрійництво! Жаго моя! Живи!", "Україно!..", "Друзі!..".
  •       Риторичні оклики: "Напнемо вітрила наших мрій!", "Шикуйтесь до походу!" — готує читача до активних дій; "Відкривай духовні острови!", "Нидіє на якорі душа!", "Півень землю всю не розгребе!", "Шкварити байдужість на вогні!".
  •       Повтори (тавтологія): "відкрию вже відкрите".
  •     Інверсія: "кличуть океани", "бухту облизує прибій", "нидіє душа", "б'ються груди".
  •       Асонанс [и], [і], [у], [о] та алітерація [к], [н], [м], [б], [п], [ш], [т].

Образи та символічні образи:

  •   Колумби й Магеллани ‒ символи новаторства, сміливості; прогресивні особистості.
  •       Кораблі, каравела ‒ люди, які шукають нові ідеї, смсли, істину.
  •   Океани символізують життя, його безмежні можливості. Океан народу ‒ багатство національної культури.
  •    Іржаві якорі й мул ‒ символи застою, страху перед невідомим.
  •    Корито – обмеженість, буденність.
  •   Бухта спокою — пасивне приземлене життя.
  •    Духовні острови ‒ внутрішній світ людини.
  •    Вітри ‒ труднощі та випробування, що трапляються на шляху.

1 2