Літературний рід: Лірика.
Жанр: Ліричний вірш.
Вид лірики: Громадянська (патріотична) з елементами філософської.
Дата написання: 15.10.1962.
Напрям, течія: Модернізм, символізм.
Віршовий розмір: П'ятистопний хорей з пірихієм (UU); в рядку повних п'ять стоп, закономірність – наголошений склад чергується ненаголошеним (_U):
Гéй, но вí Ко лýм би й Ма ге ллá ни,
Нá пне мó ві трú ла нá ших мрíй!
Клú чуть нáс у мáн дри о ке á ни,
- Гей, нові Колумби й Магеллани (повний текст) ▲ читається менше, ніж за хвилину
- Гей, нові Колумби й Магеллани (скорочено)
- Яку роль у вірші "Гей, нові Колумби й Магеллани" відіграють окличні речення? (та інші запитання)
- Біографія Василя Симоненка
Бý хту спó ко ю о блú зу є при бíй.
Римування: Перехресне (АБАБ).
Рими точні: Магеллани – океани, мрій – прибій, відкрито – корито, тоді – молоді, походу – народу, живи – острови, іржаві – тужаві, душа – вируша, остудить – буду, розгребе – тебе, жити – відкрите, вогні – мені.
Строфа: Вірш складається з шести строф по чотири рядки в кожній.
Вид строфи: Чотиривірш (катрен).
Провідний мотив, мотиви:
- Пробудження національної свідомості, потенціалу молоді, відповідальності за майбутнє.
- Мрія як рушій сили.
- Енергія юності.
- Боротьба з інертністю та посередністю.
- Самопізнання та духовне зростання.
- Віра в невичерпність можливостей.
Тема: Звернення поета до молодих мрійників із закликом вирушати у духовні подорожі, відкривати для себе нове й захопливе.
Ідея: Переконання, що кожна людина повинна мати активну життєву позицію.
Основна думка: "Україно! Доки жити буду, доти відкриватиму тебе" ‒ жага пізнавати рідну землю, жити на її благо.
Художньо-стильові особливості:
- Вірш побудований на протиставленнях "байдужість – мрія", "пасивна життєва позиція – активна позиція", "спокій – пошуки".
- Твір сповнений романтичних рвучких настроїв, насичений риторичними фігурами та символічними образами; динамічності йому надає вживання дієслів наказового способу.
- Належить до шістдесятництва — культурного руху 1960-х років в Україні, який характеризується відродженням національної свідомості, протестом проти духовного застою та тоталітаризму.
- Експресивна лексика підкреслює палкість і щирість.
Художні засоби, стилістичні фігури:
- Епітети: "молоді сподівання" — підкреслює чистоту й амбіції юності; "рідний народ", "духовні острови", "якорі іржаві", "вітри тужаві".
- Метафори: "Напнемо вітрила наших мрій", "сподівання помістити у корито", "В океані рідного народу відкривай духовні острови", "Геть із мулу якорі іржаві", "Б'ються груди об вітри", "Жоден вітер сонця не остудить", "Шкварити байдужість на вогні", "відкриватиму тебе (Україну)".
- Уособлення: "Кличуть нас у мандри океани", "Бухту спокою облизує прибій", "Нидіє на якорі душа", "Каравела в мандри вируша", "Півень землю всю не розгребе".
- Риторичні запитання: "Хто сказав, що все уже відкрито?", "Нащо ж ми народжені тоді?", "Як нам помістити у корито / Наші сподівання молоді?" ― створюють відчуття дискусії, яку ліричний герой веде з читачами
- Риторичні звертання: "Гей, нові Колумби й Магеллани!" — додає енергії та надихає до дії; "Кораблі!..", "Мрійництво! Жаго моя! Живи!", "Україно!..", "Друзі!..".
- Риторичні оклики: "Напнемо вітрила наших мрій!", "Шикуйтесь до походу!" — готує читача до активних дій; "Відкривай духовні острови!", "Нидіє на якорі душа!", "Півень землю всю не розгребе!", "Шкварити байдужість на вогні!".
- Повтори (тавтологія): "відкрию вже відкрите".
- Інверсія: "кличуть океани", "бухту облизує прибій", "нидіє душа", "б'ються груди".
- Асонанс [и], [і], [у], [о] та алітерація [к], [н], [м], [б], [п], [ш], [т].
Образи та символічні образи:
- Колумби й Магеллани ‒ символи новаторства, сміливості; прогресивні особистості.
- Кораблі, каравела ‒ люди, які шукають нові ідеї, смсли, істину.
- Океани символізують життя, його безмежні можливості. Океан народу ‒ багатство національної культури.
- Іржаві якорі й мул ‒ символи застою, страху перед невідомим.
- Корито – обмеженість, буденність.
- Бухта спокою — пасивне приземлене життя.
- Духовні острови ‒ внутрішній світ людини.
- Вітри ‒ труднощі та випробування, що трапляються на шляху.