Літературний рід: Лірика.
Рік написання: 1961, 24 грудня.
Жанр: Ліричний монолог / інвектива.
Напрям, течія: Шістдесятництво, неоромантизм.
Вид лірики: Громадянська (патріотична).
Віршовий розмір: П'ятистопний ямб; в рядку повних 5 стоп, закономірність – ненаголошений склад чергується наголошеним (U_):
Де зá раз вú, ка тú мо гó на рó ду?
Де вé лич вá ша, сú ла вá ша дé?
На я́ сні зó рі í на тú хі вó ди
Вже чó рна вá ша злó ба нé впа дé.
Римування: Перехресне (АБАБ).
Рими точні: народу – води, де – впаде, діє – молодіє, палаша – душа, буде – приблуди, народ – заброд, осатанілих – жилах, ніде – гуде.
Строфа: Вірш складається з чотирьох строф по чотири рядки в кожній.
Вид строфи: Чотиривірш (катрен).
Провідний мотив, мотиви:
- Осуд гнобителів і зрадників.
- Історична пам'ять та спадковість поколінь.
- Перемога справедливості: всі вороги приречені на зникнення.
- Національна гідність.
Тема: Звернення ліричного героя до катів минулого ― він питає, де ж поділися їхня велич і сила.
Ідея: Утвердження незламності й вічности українського народу.
Основна думка: "Народ мій є! Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ!".
Художньо-стильові особливості:
- Автор використовує широкий спектр образливої лексики (перевертні, приблуди, байстрюки, виродки). Для того, щоб підкреслити ставлення до загарбників, автор використовує і кольорову експансію — "чорна злоба".
- Короткі речення роблять текст більш динамічним, надають різкості та сили. А завдяки чіткій римі вірш легко запам'ятовується.
- Піднесений ораторський тон, риторичність та анафоричні повтори посилюють емоційний ефект.
Художні засоби, стилістичні фігури:
- Епітети: "ясні зорі", "тихі води", "чорна злоба", "жорстока / лагідна душа", "завойовників-заброд", "катів осатаніліх", "гарячі жили", "козацька кров".
- Метафори: "…вже чорна ваша злоба не впаде", "під сонцем вічності …", "не перекреслить мій народ", "Пощезнуть всі перевертні й приблуди".
- Уособлення: "древніє й молодіє його жорстока й лагідна душа", "в його гарячих жилах козацька кров пульсує і гуде".
- Риторичні запитання: "Де зараз ви, кати мого народу?", "Де велич ваша, сила ваша де?".
- Риторичні оклики: "Народ мій є! Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ!", "І орди завойовників-заброд!".
- Риторичне звертання: "Не забувайте, виродки, ніде".
- Повтори: "ваша", "народ".
- Метонімія: нагаї та палаш уособлюють загарбницькі війська.
- Градація: "Народ росте, і множиться, і діє", "Народ мій є. Народ мій завжди буде!" – часова градація, показаний розвиток ситуації в часі.
- Антитеза: "древніє й молодіє" – показує вічність народу; "жорстока й лагідна".
- Анафора: "Де …", "Народ мій є!".
- Інверсія: "древніє й молодіє душа", "пощезнуть перевертні й приблуди".
- Асонанс [а], [і], [о] та алітерація [р], [д], [в], [н].
Образи та символічні образи:
- Ліричний герой (власне поет) — голос народу, його сумління й історична пам'ять.