Леонід Глібов — Жаба й Віл (аналіз, паспорт твору)

Літературний рід: Ліро-епос.

Жанр: Байка.

Напрям, течія: Символізм, романтизм.

Рік написання: 1853.

Вид лірики: Філософська.

Віршовий розмір: Ямб з пірихієм; закономірність – ненаголошений склад чергується наголошеним (U_).

Римування: Змішане, здебільшого паралельне / суміжне (ААББ), але трапляється ще перехресне (АБАБ) в уривку "Побачила Вола… Який здоровий, моя ненько!" та кільцеве (АББА) ‒ уривки "Казать їй друга почала;… Побільшала хоч трохи я?" та "Такі і в світі жаби є,… Як милосердний Бог дає.".

Рими точні: подивиться – погріться, Вола – була, тихенько – (моя) ненько, надмусь – зроблюсь, дивуваться – рівняться, почала – (трохи) я – моя, дметься – здається, дивися – схаменися, гірш – більш, зробила – одубіла, є – дає, діти – жити.

Строфа: Твір написано довільним байковим віршом, що містить різну кількість стоп і строф; складається з шести двовіршів та трьох катренів (чотиривіршів).

Провідний мотив, мотиви:

•    Самознищення через гординю і марнославство, адже бажання виглядати більшим чи кращим без внутрішнього змісту призводить до загибелі.
•    Сліпе наслідування.
•    Прийняття себе ‒ кожен повинен залишатися собою.

Тема:

Зображення жаби, яка намагалася позмагатися з волом стосов­но розміру, але в результаті не витримала ‒ "з натуги луснула — та й одубіла".

Ідея:

•     Засудження на прикладі жаби заздрості, пихатості та хвалькуватості.
•    Даремно намагатися стати тим, ким ти не є; завжди знайдеться хтось більший, і якщо бездумно за цим гнатися, то можна і "луснути".

Композиція і сюжет:

Розповідь:

Вступ: Жаба вилізла "на берег подивитися і трохи погрітися", бачить Вола й вирішує стати такою ж здоровенною.

Основна частина: намагання Жаби збільшитися, роздутися, попри поради подруги-сестри Жаби.

Закінчення: Жаба луснула.

Мораль: мудре застереження від надмірної пихи ‒ треба жити відповідно до своїх можливостей та здібностей.

Художньо-стильові особливості:

•   Байка побудована у формі динамічного діалогу, з емоційне забарвленою лексикою (голубонька, одубіла та ін.).
•  Твір належить до жанру дидактичної літератури, в якому разом із короткою розповідною частиною, що подібна до казки, сформульовано моральний висновок.
•      Глібов використовує просту мову та яскраві метафори, щоб зробити ситуацію ще кумеднішою.
•      Динамічність діалогу між персонажами.
•   Алегорія (перенесення рис характеру людей в образи тварин) як головний інструмент художньої виразності.

Художні засоби, стилістичні фігури:

•      Епітети: "вигадлива, дурна Жаба", "здоровий Віл", "милосердний Бог".
•      Метафори: "луснула — та й одубіла", "найлучче жити, Як милосердний Бог дає".
•      Уособлення: "Жаба вилізла на берег подивиться, трошечки на сонечку погріться; побачила Вола; каже подрузі тихенько; не слуха... дметься; думає, що стане більш", "казать їй друга почала", "будуть жаби дивуваться".
•      Персоніфікація: тварини (Жаби), зображені у байці, отримують людські риси і функції.
•       Алегорія: "Такі і в світі жаби є".
•       Іронія: "І де вже, сестро, нам рівняться..."; відчайдушні спроби Жаби побільшати; "Та й що, дурна, собі зробила? З натуги луснула — та й одубіла!".
•      Градація: "А та не слуха... дметься... дметься... / …дметься гірш, / Все думає, що стане більш" ‒ нагнітання напруги.
•     Риторичні оклики: "(Вигадлива була!)", "Який здоровий, моя ненько!", "От будуть жаби дивуваться!", "Та ні, голубонько моя!", "Дивися!", "Та годі, сестро, схаменися!", "З натуги луснула — та й одубіла!" ‒ емоційність розмови.
•     Риторичні запитання: "То й я така зроблюсь?", "Побільшала хоч трохи я?", "Ну, а теперечки?", "Та й що, дурна, собі зробила?".
•    Риторичні звертання: "Ну що, сестрице, як надмусь,…", "І де вже, сестро, нам рівняться...", "Що, сестро, як тобі здається…", "Та ні, голубонько моя!", "Та годі, сестро, схаменися".
•       Фразеологізм: "Прощайте, ніде правди діти" ‒ байкар каже відверто, як є.
•       Інверсія: "казать її друга почала", "побільшала хоч я", "не слуха Жаба".
•      Асонанс звуків [а], [о], [у].

Образи та символічні образи:

•       Жаба ‒ символ зарозумілої людини, що прагне перевершити інших, досягти неможливого без розуміння своїх меж. Вона доста самовпевнена, бо нехтуючи розумними застереженнями, все хоче видатися більшою, ніж є насправді. І, як показує фінал, це – шлях у нікуди.
•       Віл ‒ уособлює справжню велич, природну силу та гідність. Він не намагається когось перевершити — він просто є собою.
•       Подруга Жаби ‒ голос розуму, розсудливості, який намагається застерегти нерозважливу героїню від згубних дій.

У байці "Жаба й Віл" Глібов майстерно показує, що найкраще бути собою, позаяк намагання перевершити всіх може дуже болісно завершитися.