Літературний рід: Ліро-епос.
Жанр: Байка.
Напрям, течія: Символізм, романтизм.
Рік написання: 1858.
Віршовий розмір: Ямб; закономірність – ненаголошений склад чергується з наголошеним (U_).
Римування: Змішане: Перехресне (АБАБ) – перші чотири рядки; суміжне або парне (АА ББ) – уривки "Піймали Щуку молодці…Була приставлена Лисиця", "Чи справді так було, чи, може, хто збрехав…Як кажуть, буде по заслузі" та "Послухали Лисичку І Щуку кинули — у річку"; зворотне тернарне за схемою АББАВВ ‒ уривки "А чутка у гаю була така…Або линів гарненьких" та "Зійшлися судді, стали розбирать:… І Щуку на вербі повісити звеліли"; римування за схемою АББАВВА – уривок "— Дозвольте і мені, панове, річ держать, —…— Розумна річ! — всі зачали гукать".
Рими точні: подав – мав, виробляла – обідрала, молодці – шаплиці, притаскали – стали, були – Осли, Шкапа – Цапа, такий – плохий, годиться – Лисиця, така – щупачка, частенько – темненько, живеньких – гарненьких, збрехав – мав, катюзі – заслузі, розбирать – поховать, присудити – діти, рішили – звеліли, держать – завдать – гукать, робити – утопити, Лисичку – річку.
Строфа: Байка складається з п'яти чотиривіршів (катренів), двох шестивіршів (секстин), одного семивірша (септими) та двовірша (дистиха).
Провідний мотив, мотиви:
- Несправедливість і залежність суду від панівних класів.
- Критика глухої до правди системи.
- Брак розуму й досвіду державних працівників.
Тема:
Зображення суду над Щукою, яка здійснювала різноманітну шкоду в ставку його жителям та врешті-решт отримала "жахливий" вирок.
Ідея:
- Засудження легковажності, безглуздості й корумпованості судової системи.
- Висміювання некомпетентності людей на важливих для суспільства посадах.
"Як не мудрують, а правди ніде діти…" ‒ судді зобов'язані діяти відповідно до законодавства, а не підтримувати зацікавлену особу (Лисицю).
Композиція і сюжет:
Вступ: за злочинну діяльність Щуку силоміць притаскали до суду; опис суддів; ймовірний зв'язок Лисиці та Щуки.
Основна частина: судовий процес над Щукою, проголошення вироку ("І Щуку на вербі повісити звеліли").
Закінчення: новий вирок суддів за пропозицією Лисички ("У річці ворожу Щуку утопити!"), який і було виконано.
Мораль: там, де у владі й правосудді керують нечесні й нетямущі люди, є хабарництво, там завше існують лицемірство й несправедливість.
Художньо-стильові особливості:
- Твір належить до жанру дидактичної літератури, в якому разом із короткою розповідною частиною, що подібна до казки, сформульовано моральний висновок.
- Написано довільним, байковим віршем з різною кількістю стоп та різноманітністю строф ‒ це створює враження невимушеної жвавої розповіді.
- Легкість стилю. Дотепний сюжет та проста розмовна лексика робить байку зрозумілою.
- Алегорія (перенесення рис характеру людей в образи тварин) як головний принцип творення.
- Використання народного іронічного гумору розширює межі традиційного сюжету, надає байці більш виразної оповідної форми.
Художні засоби, стилістичні фігури:
- Епітети: "добрячий та плохий народ", "нікчемна Шкапа", "старенькі Цапи", "карасики живенькі", "лини гарненькі".
- Метафори: "Що у ставку ніхто життя не мав", "чуби мокренькі стали", "більше жаху їй завдать".
- Уособлення: "Щука…такеє виробляла; шле ‒ то щупачка…", "зійшлися судді,..не довго думали,..рішили…", "обізвалася Лисиця", "всі зачали гукать".
- Персоніфікація: тварини, зображені у байці, отримують людські риси і функції.
- Алегорія: тварини (Щука, Лисиця, Осли, Цапи) виступають у ролі людських персонажів ‒ суддів та інших працівників судової системи; через їхню поведінку автор критикує реальне суспільство.
- Окличні та питальні речення: "Хто ворогів не мав!", "Коли і як воно, і що їй присудити?", "У річці вражу Щуку утопити!", "Розумна річ!".
- Риторичне звертання: "Дозвольте і мені, панове, річ держать".
- Протиставлення: "Чи справді так було, чи, може, хто збрехав", "добрячий та плохий".
- Гіпербола: "життя не мав".
- Іронія: "Розумна річ!" ‒ надмірна серйозність і величезна жорстокість суду, зокрема рішення щодо страти Щуки, посилюють абсурдність ситуації. Український байкар доповнює деталі сюжету влучними епітетами та комічними рядками-коментарями (напр., "Одна нікчемна Шкапа", "Усе народ, як бачите, такий Добрячий та плохий" і т.і.).
- Зменшувально-пестливі слова: мокренькі, частенько, темненько, стареньких, сотеньку, карасиків, живеньких, гарненьких – змушують читача сприймати ситуацію більш легковажно.
- Фразеологізми: "Катюзі… буде по заслузі", "Як не мудруй, а правди ніде діти", "Кінців не можна приховать", "Річ держать".
- Герої байки: Щука, Лисичка, два Осли, Шкапа, два Цапи, автор.
Образи та символічні образи:
- Щука ‒ центральний персонаж твору ‒ хижачка-агресорка.