Літературний рід: Ліро-епос.
Жанр: Казка у віршовій формі.
Напрям, течія: Модернізм.
Віршовий розмір: Хорей; закономірність – наголошений склад чергується ненаголошеним (_U).
Римування: Змішане ‒ здебільшого суміжне (ААББ), однак трапляється ще перехресне (АБАБ), а також внутрішнє римування (напр., "Всіх як вітром підхопило, / Закрутило, завертіло,…").
Провідні мотиви (проблематика):
- Взаємини дітей і батьків.
- Насолода життям і невдоволення ним.
- Утеча від повсякденності.
- Засудження ледарства та розбійництва.
- Прекрасне (квіти) і потворне (Невмивака і його гвардія).
- Добро і зло.
- Охайність і бруд.
- Порядок і хаос.
- Усвідомлення цінності сім'ї та рідного дому після випробувань.
Тема:
Зображення фантастичної подорожі хлопців до країни-перевертня Навпаки.
Ідея:
Заклик до дітей поважати своїх батьків та помагати їм, бути слухняними, культурними й охайними, не скаржитись на життя, а бути вдячними за все, що є.
Основна думка: ти вільний чинити все, що заманеться, але тоді ризикуєш втратити людський вигляд.
Композиція і сюжет:
- Вступ (експозиція): знайомство з хлопцями (Лесик, Толя й два Володі), які незадоволені тим, що батьки контролюють їх і примушують виконувати хатні обов'язки.
- Зав'язка: за допомогою бороданя ці четверо потрапляють до країни Навпаки.
- Розвиток дії: спершу хлопці відчувають захоплення й радість від того, що потрапили до чарівної країни – вони бешкетуть, насолоджуються смаколиками; але далі зазнають знущань і переслідування від царя Невмиваки та його гвардії.
- Розв'язка: діти, переживши страшні пригоди, бажають знову повернутися додому, і добрий чарівник відправляє їх туди.
Художньо-стильові особливості:
- Написано довільним віршом з різною кількістю стоп і динамічним ритмом, що створює враження невимушеної жвавої розповіді.
- Мова жива, дотепна, насичена іронією; багато прямої мови та діалогів.
- Характерні ознаки казки, а саме: невеликий обсяг, традиційна будова (композиція), наявність вигаданих персонажів (Бородань, цар Невмивака), перенесення у країну Навпаки за допомогою чарів, і найголовніше ‒ перемога добра над злом.
- Особливість твору: протиставлення життєвих реалій і фантастичних пригод.
- Побудова сюжету на контрастах (звичне/навпаки, порядок/хаос); завдяки контрасту між бажаним безладом і реальністю діти змінюються, усвідомлюють важливість порядку, домашнього тепла, праці і любові батьків.
- Має риси сюрреалізму: викривлена дійсність, абсурдні образи, напр., "кавуни на дубі", "двері з цукру", "шоколад серед левад" тощо.
Художні засоби, стилістичні фігури:
- Епітети: "бородань малий", "хитруваті очі", "химерний чоловік", "чудна земля", "чудесний край", "густі чагарники", "гвардія чудна", "вояки в штанях синіх", "найстрашніший мацапура", "холодна тиша", "сонні миші", "солоні сльози", "цар страшний", "рум'яні квіти", "лукаві круки", "пишний одяг", "бідні діти", "красивий бублик".
- Метафори: "тяжко жить мені", "вилива жалі свої", "через доли, через гори свою бороду волік", "цей чудесний край для малечі просто рай", "з хлопчаки воювали галушки", "для науки треба викрутити руки", "пряли пряжу павуки", "льох увесь по швах поліз", "дітвора…задала стрімкого дьору", "Квіти з жаху стали сині".
- Уособлення: "Свині й слухать не хотіли…добре чули, та й бровою не моргнули", "Стала їх бороти втома".
- Персоніфікація: Квіти бавляться, грають, танцюють гопака, радіють, "плескають в листочки", бачать і говорять до дітей; Глід (Кущовик Червоний) , Шипшина і Терен дикий "оточили поляну", відлякали голками вояків.
- Гіпербола: "Страх як тяжко жить мені", "Як нам тяжко, Як нам гірко", "Всі замурзані по вуха, Галасують всі щодуху", "цар…сто років не вмивався", "Гаркнув грізний Невмивака", "Пронизав усіх хлоп'ят страх нечуваний до п'ят", "Мчали назирці на свинях І кричали, й докоряли, Й помідорами стріляли" ‒ перебільшення створює комічний ефект; "Впало ранених чимало, кров з них ріками текла", "Нас тепер ніяким дивом — Навіть бубликом красивим! — Не заманите ввіки У країну Навпаки!".
- Градація: "Закрутило, завертіло, заревло і загуло…", "Цілий день брикали, грались, реготали і качались".
- Антитеза: "Там ні дня нема, ні ночі", "Це перевертні, не діти", "Квіти діток гратись кличуть, А вони стоять кигичуть", "Хай чи мертвих, чи живих".
- Оксюморон: "Оком чують, вухом бачать", "Догори ногами скачуть", "Сажотруси хати білять", "Рвали з дуба кавуни", "І з кущів серед левад смакували шоколад", "Дві секунди ще й два дні".
- Перифраза: "власник бороди" ‒ тобто чоловік; "клятий" ‒ Невмивака; "ласуни, небораки, малі, диваки, зухвальці, мандрівники" ‒ хлопці.
- Порівняння: "Лесик, Толя, два Володі, як малі телята в шкоді,…", "Мчали, мов несамовиті".
- Повтори: "поможіть", "розкажить".
- Пародія на авторитаризм (цар Невмивака), армію (свині як транспорт), побутові стереотипи.
- Метонімія: "зітхає вся четвірка", "стріла гвардія чудна".
- Іронія: "Ось-ось-ось були б спіймали, але свині раптом стали".
- Рефрен: "…тяжко жить мені", "Як нам тяжко!", "Як нам гірко!", "Бородань малий з'явивсь. / Хитруватими очима / На четвірку він дививсь", "Закрутило, завертіло, / Заревло і загуло… / Попід небом понесло!".
- Риторичні оклики: "…Як нам гірко!", "Поможіть нам, поможіть!", "Розкажіть нам, розкажіть!", "Тру-лю-лю!", "Аж під небом понесло!", "Що захочу, те й роблю!", "У країну Навпаки!", "Це перевертні, не діти!", "Гей, хапайте їх, в'яжіте!", "Замуруйте в темний склеп!", "ура!", "Вже пора ставать до праці!", "Йдіть до нас!", "Потанцюєм, як ніколи!", "Ой! Ой! Ой!", "Нас також потопчуть свині!", "Хай чи мертвих, чи живих!", "Дітей схопіть І в чорнилі утопіть!", "Навіть бубликом красивим!".
- Риторичні звертання: "Хлоп'ята,…", "…, слуги мої,…", "Любі паці,…".
- Риторичні запитання: "Хто такі?", ""Що це в біса за прояви? В них праворуч руки праві?! Чом вони очима бачать? Що це, слуги мої, значить?", "Де наші мами, Що без них тут буде з нами?".<