Літературний рід: Лірика.
Жанр: Вірш.
Напрям, течія: Модернізм, гуманізм.
Вид лірики: Громадянська, філософська.
Рік написання: 1962.
Віршовий розмір: Змішаний, за основним чергуванням ‒ анапест; закономірність – два ненаголошених склади чергуються з наголошеним (UU_).
Він ди вúв ся на мé не тý по
О чú ця ми, пóв ни ми бле ко тú:
— Да рмá ти се бé у яв ля́ єш пý пом,
На свí ті бéз ліч та кúх, як тú.
Римування: Перехресне (АБАБ).
Рими точні: тупо – пупом, блекоти – ти, люто – розіпнути, рябе – себе, моя – я, хвилин – один, ім'я – "я", грізно – різних, лоно – мільйони, сім'я – "я".
Строфа: Вірш складається з п'яти строф по чотири рядки в кожній.
Вид строфи: Чотиривірш (катрен).
Провідний мотив, мотиви:
- Неповторність кожної людини.
- Повага до особистості і самоповага.
- Право на індивідуальність.
- Самоствердження людини в сучасному світі.
- Конфлікт між особистою гордістю та соціальними впливами.
- Засудження радянської диктатури, де людина – це просто гвинтик, функціональна одиниця.
Тема:
Розповідь ліричного героя про своє власне "Я", його заклик до сприйняття людської гідності.
Ідея:
Уславлення неповторності кожної людської особистості.
Головна думка:
"Ми ‒ не безліч стандартних "я", А безліч всесвітів різних".
Художньо-стильові особливості:
- Емоційна насиченість та особистісний характер твору: ліричний герой ‒ сам автор; його горде "Я" ‒ безкомпромісне, гідне звання людини.
- Індивідуалізм. Вірш концентрується на самоцінності кожної особистості; прагнення ліричного героя до самовираження ‒ як один з аспектів модерністського мислення.
- Присутні риси екзистенціалізму: тема особистої свободи, пошуку сенсу місця в світі, заперечення загальних стандартів.
- Філософський підтекст: міркування про сутність людської індивідуальності.
- У творі є християнські мотиви – ліричного героя прагнуть "розіпнути" або зламати й перетворити на ще один фрагмент "сірої маси".
- Простота і чіткість мови.
- Наявність авторських поетичних афоризмів ‒ "у кожного Я є своє ім'я", "ми – це безліч всесвітів різних", "тільки тих поважають мільйони, хто поважає мільйони "я".
Художні засоби, стилістичні фігури:
- Епітети: "очиці, повні блекоти", "дивився тупо", "лице рябе", "всесвіти рвзні", "одвічне лоно", "ліниво тяглася", "стандартні "я"", "вселюдська сім'я".
- Метафори: "уявляєш пупом* ‒ вислів на основі фразеологізму", "кривилося гнівом лице", "ліниво тяглася отара хвилин", "ми ‒ безліч всесвітів…", "ми ‒ народу одвічне лоно, ми ‒ океанна вселюдська сім'я".
- Персоніфікація: "не стала навколішки гордість моя".
- Порівняння: "безліч таких, як ти", "безліч таких, як я".
- Протиставлення (антитеза): "На світі безліч таких, як я, Та я, їй-Богу, один", "Ми ‒ не безліч стандартних "я", А безліч всесвітів різних".
- Гіпербола: "він гримів одержимо і люто", "ладен був розіпнути" ‒ змусити страждати через власні переконання; "безліч таких, як ти".
- Інверсія: "кривилося гнівом лице рябе", "не стала навколішки* гордість моя ‒ фразеологізм"
- Іронія: "У кожного "Я" є своє ім'я, На всіх не нагримаєш грізно".
- Рефрен: "На світі безліч таких, як…".
- Анафора: "Ми…".
- Повтори (тавтологія): "тих поважають.., хто поважає…".
- Метонімія: "у кожного "Я" (людини) є своє ім'я".
Образи та символічні образи:
- "Я" ‒ особистість як центр Всесвіту.
- Очі – дзеркало душі; відповідно, зрозуміло, що то за душа, яка має "очиці".
- Блекота – отруйна ненависть.
- Пуп (землі) – зарозумілість і самовпевненість; егоїзм.
- "Безліч всесвітів" ‒ багатий внутрішній світ кожної людини.
- "Лоно народу" ‒ національна свідомість.
Примітки та корисна інформація:
Василь Симоненко виступав проти формалізму в літературі, цінуючи щирість і правду. Основні теми його творчості – любов до України, критика радянського тоталітаризму, пошук ідентичності, віра в людську гідність. Його поезія відображає ставлення покоління шістдесятників, яке шукало нові шляхи розвитку української культури. Вірш "Я…" є автобіографічним, адже автор знав, як радянська влада зламувала митців, і сам пережив труднощі з публікацією своїх творів в останні роки життя.