Сергій Стеценко. Від його імені ведеться розповідь. Сергій більш стриманий і розсудливий на відміну від його друга та однокласника Митька. Сергій з Митьком потрапили в табір з волі батьків, спершу не хотіли, але згодом згадували, як гарно було. В усьому Сергій прислухався Митька, ніколи не заперечував, хоч інколи бачив, що затія друга закінчиться погано. Сергій жалів і поважав Славка.
Митько Омельчук. Друг Сергія, всюди прагне бути головним, завжди щось вигадує, не може всидіти на місці. Митько любив хвалитися, завжди виступав ініціатором усіх пригод. Коли довелося розвантажувати дошки з машини, Митько вирішив разочок диркнути стартером і мало не наїхав на Сергія Анатолійовича. Якось у таборі Митько вкинув у вогнище шматок автомобільної покришки, наробив такого диму, що всі змушені були розійтися. Під час конкурсу пісень хлопець вистрілив ракетою, яку дістав десь у хлопців. Почалася пожежа за кухнею табору. Митько був винахідливим: придумав збудувати пліт, на якому відправився з хлопцями у глиб ворожої території під час військових змагань. Якось у таборі Митькові і Сергію одночасно оголосили і догану, і подяку. До Славка Митько відносився недружелюбно, вважав тюхтієм, маминим синочком, який весь час жаліється.
Славко Денисюк. Вчився у музичній школі, грав на акордеоні, який привіз у табір. Хлопець був на вигляд білявий, йому майже все не подобалося, але згодом він став справжнім другом для головних героїв. Прибувши у табір, Сергій перший звернув увагу на цього білявого хлопчика, який на колінах тримав чемодан з акордеоном. На початку твору Славко тихо бідкався про те, куди він потрапив, хвилювався за своє життя. Митько нагримав на Славка, щоб не нив. У наметі Славко розповідав друзям про скрипала Паганіні, який зумів зіграти на одній струні. Коли у табір вночі пробирався Генка, Славко не побоявся і кинувся на нього з дрючком. Славко на перший погляд був боягузом і тюхтієм, але насправді у важливі моменти поводився відважно і мудро. Якось Славко мало не втопився, коли плавав з хлопцями на плоті. Після цього він більше не ходив кататися.
- Найкращий намет (повний текст) ▲ читається майже за 2 години
- Найкращий намет (аналіз, паспорт твору)
- Найкращий намет (скорочено)
- Чому всі відразу знайшли місце для рибалки і "лиш один Славко ходив, мов сирітка, уздовж берега, але його звідусюди гнали"? (та інші запитання)
- Біографія Ярослава Стельмаха
Сергій Анатолійович. Фізкультурний організатор у таборі. "…він один брав стільки дощок, що ми й утрьох не підняли б!", "Сергій Анатолійович зробив два кульбіти і три сальто і став на руки, зробив стойку на руках".
Ірина Василівна. Вожата, молода дівчина, ставала на захист свого загону, старалася весело і цікаво організовувати дозвілля своїх підопічних, "…дівчина із пов'язаним круг шиї піонерським галстуком і зошитом у руці"
Микитка. Хлопець з сусіднього табору, "урвиголова" і "одірви-підошва". У своєму таборі прилаштовував над дверима посудину з водою, кидав у піч на кухні патрони, підкладав у постелі своїх товаришів жаб і підпирав поліняками двері їдальні, так що по обіді ніхто з неї не міг вийти. Він прокрадався вночі у радіорубку, вмикав магнітофон, і тоді з табірних репродукторів лунала мелодія; розпалював піонерські вогнища, які потім не могли загасити три дні; влаштовував такі димові завіси, що одного разу навіть приїхали пожежні машини.
Олександр Миколайович. Начальник табору, "…дядечко у спортивних штанях і майці"
Никодим Петрович. Бригадир, "…вусатий кремезний чолов'яга із добрим обличчям", "Чудовий був цей дядечко, Никодим Петрович!", Никодим Петрович заспівав: Дивлюсь я на небо Та й думку гадаю,— Йому підгравав на акордеоні Славко".