Володимир Сосюра — Любіть Україну (аналіз, паспорт твору)

Літературний рід: громадянська лірика.

Жанр: вірш-послання.

Напрям: модернізм.

Течія: неоромантизм.

Система віршування: силабо-тонічна.

Віршовий розмір: трьохстопний амфібрахій.

Римування: перехресне.

Строфа: чотиривірш (катрен).

Провідний мотив, мотиви: любов до України є невід'ємною частиною патріотизму.

Тема: зображення поетичного образу України, її краси й величі.

Ідея: возвеличення палкої любові українців до рідного краю; заклик українців любити рідну землю: "Любіть Україну!"

Композиція: звернення-заклик до всіх любити батьківщину в будь-яку мить — коротенькі замальовки того, у чому виявляється Україна — індивідуалізоване звернення до юнака любити Україну, адже "не можна любити народів других, коли ти не любиш Вкраїну!" — індивідуалізоване звернення до дівчини любити Україну, адже "коханий любить не захоче тебе, коли ти не любиш Вкраїну") — заклик любити Батьківщину задля вічності з нею.

Художньо-стильові особливості: емоційно-схвильований заклик — "любіть Україну", виражений двічі риторичним звертанням, загострює увагу читача, передає емоції автора, є також ідейно-пафосною, ідейно-композиційною основою твору. Авторові вдалося створити унікальний зоровий образ України. В. Сосюра не випадково використовує епітет "солов'їна". Саме він розкриває красу рідного слова, синівську любов до рідної мови.В. Сосюра обережно використовує зображально-виражальні засоби, ніби побоюється збитися на фальшиву пишномовність, пустопорожній пафос.

Поодинокі епітети влучні, точні, викликають цілу симфонію асоціацій: вишнева Україна, мова солов'їна, хмари пурпурові, весни світлі і щирі (усі епітети, крім першого, інверсовані, що підсилює звучання і зміст означуваного ними слова). Нечисленні порівняння ("Любіть Україну, як сонце любіть, як вітер, і трави, і води", "Між братніх народів, мов садом рясним, сіяє вона над віками") доповнюють поетичний образ рідної землі; так само, як і метафора "в просторів солодкому чарі", яка образно і сконденсовано передає красу отчого краю, його природи.

Серед порівнянь особливе смислове навантаження має вислів "як та купина, що горить — не згора", своєрідний перифраз біблійної неопалимої купини як символу безсмертя народу, Батьківщини, яких не поневолити фашистам.

Такою — живою, реальною, зримою — постає Україна у вірші, що закінчується зверненням до молоді знову у формі заклику (юначе! дівчино!) до серця кожної людини.

Художні засоби, стилістичні фігури: Автор використовує один з найпоширеніших художніх засобів — метонімію, тобто заміну понять на основі їх зв'язку, перенесення назви одного явища на інше — звісно, багнети і грім канонад уособлюють народ, армію, яка принесла визволення від фашистів (поезія написана в 1944 році).

Простота художніх засобів і їх довершеність, непідробна щирість і схвильованість інтонацій дали поетові змогу втілити глибокий загальнолюдський зміст: люби рідну землю, шануй інші народи, будь щедрий серцем на добро, добрі вчинки — тим ти звеличиш і прославиш своє ім'я, свою Україну у віках.

Епітети: вишнева Україна, мова солов'їна, хмари пурпурові, весни світлі і щирі.

Порівняння: любіть Україну, як сонце любіть, як вітер, і трави, і води, між братніх народів, мов садом рясним, сіяє вона над віками, "як та купина, що горить — не згора".

Метафора: "в просторів солодкому чарі".

Образи та символічні образи: людей: ліричний герой, українці, дівчина, юнак-, чужинці-, природи: трави, води, Дніпро, вишневий сад, верби, зорі та ін.; предметів і явищ: година щаслива, радості мить, година негоди, хмари, неопалима купина, солов'їна мова та ін.

Символічні образи: Дніпро, вишневий сад, неопалима купина, верби, зорі, солов'їна мова (символи України).

Примітки та корисна інформація: Патріотичний вірш "Любіть Україну", написаний у 1944 р., у 1951 р. став причиною найгостріших звинувачень поета в націоналізмі. В. Сосюру перестали друкувати, він жив під загрозою арешту, яка зникла тільки зі смертю Сталіна 1953 року. Проте поет вистояв, бо любив Україну, а вірш продовжував жити своїм повнокровним життям.