Завантаження

1
Тиша. Яскраво-жовті кола пливуть по стиглому житі. Стебла, колосся зливаються в єдину золотаву масу, що вигинається м'якими хвилями. Вони колишуть дівчину. Тіло її теж золотисте, ледь притрушене оранжевим пилком, наче бджолиною пергою. Вигини плечей, рук, в'юнкі коси — тануть, вплітаються у хвилі жита і губляться в них. Дівчина розтає, видіння зника, і на мить западає темрява.
Гарячий храп коня торкнувся обличчя, і Степан розплющив очі. Над ним схилив голову Гривань...