Завантаження
Богдан Сушинський, "Візьми мене з собою, Магеллане!"
1
Сонце зависло на самій маківці щогли і гойдалося на ній — велике, заспане і кострубате. Бліде проміння його просіювалося через гущавину тросів, розтікало жовтавими струмками по надбудові корабля і поволі згасало у фіолетових шибках ілюмінаторів.
Я сиджу собі на високому пагорбі, що вип'явся над морем, дивлюся на велетенський білий корабель, що застиг десь там, унизу, відгороджений кам'яними стінами від моря і від берега, і мені стає жаль його...