Забрьохуюсь аж по коліна
Затим по розмитій і теплій землі
Що кашею лізе крізь пальці
Так весело після рясного дощу
На вмитому літньому світі
Ще ластівка…
Дзьобом торкнулась води
І стрімко здійнялася вгору
Бачу: вже ліпить гніздо
Під крівлею нашої хати
Наснилось?..
Ні… то спомини мої...
О.Мінович