Діалоги

– Тільки не треба знов за рибу гроші, одне й те ж саме, ми про це вже стільки разів чули, що нового нічого ти мені не скажеш. Можеш не старатися.

– Нового-не нового… ти спочатку вислухай, а потім будеш робити висновки, почуй аргументи, оціни їх, а тоді – можеш зі мною не згоджуватися.

– Добре, давай свої аргументи!

– Задаймося питанням: чи дійсно є такий собі центр управління світом, назвемо його ЦК, який спроможний керувати всіма державами й всіма урядами, приймати рішення з усіх найбільших світових проблем?

– Зрозуміло… світовий тіньовий уряд, масони, теорія змов – про це всі знають… конспірологія й гарна видумка чиясь.

– Заміть-заміть, вже не потрібно слухати жодних доказів, жодних аргументів, є нав'язані штампи-відповіді, які ти назвав – такі собі іронічні насмішки, гальма-табу: всім все відомо, то все єрунда, немає чого туди лізти, розумні люди вже давно розібралися й дали відповідь. Одним словом: видумка. Так виходить?

– Десь так, але раз домовились – готовий послухати. Починай!

– Думаю треба почати з того, що ще колишній Президент США Вудро Вільсон заявив: "Деякі з найбільших діячів США знають, що є така сила, вона так організована, важко вирізняєма, завершена, всепроникаюча, що краще говорити в півголосу про неї…". Це не проста заява, це заява людини, яка довгий час була в системі керування одною з найбільших країн, яка знала всю кухню.

– То й що, мало чого міг сказати цей чоловік, мало які причини він мав для такої заяви… Докази… де докази цьому?

– Якби ж то тільки Вудро Вільсон, однак, про таке говорили й інші світові лідери, кому як не їм знати справжню картину. Цитую Лєніна: "… держава не функціонує так, як ми б хотіли … рухається так, як того хочуть інші сили". Черчілль: "Всесвітня змова з метою скинення цивілізації… неухильно зростає". Президент США Джеймс Гарфілд: "вся економічна система так чи інакше контролюється декількома впливовими людьми". Такі ж заяви робив відомий німецький політик Вальтер Ратенау.

– Що мені той Лєнін, слухати про нього не хочу, знайшов кого цитувати!

– На інших ти уваги чомусь не звернув... Добре, перейдемо до того, як розвивалися події в світі під час епідемії коронавірусу, як вводилася система карантинних заходів. Тепер, зі збіглим часом, ми можемо більш-менш об'єктивно говорити про цей період. Отже, коронавірус охопив увесь світ, змусив усі держави перейти в режим майже військового стану. Є, і було багато доказів штучного виведення та штучного розповсюдження вірусу, але ці докази не помішали запровадженню загального світового карантину. Захисні маски, зупинення ряду підприємств, установ, навчальних закладів, транспорту, комендантські години, обмежене пересування, обов'язкове щеплення, закупівля вакцин тощо. Через це пройшли всі країни. Але питання: хто змусив всі уряди світу ввести карантинні заходи в один і той же час, ледь не в один день? Хто прийняв таке рішення? Який такий наддержавний орган? Може ВООЗ?.. Ця ж організація дає тільки рекомендації, її рішення не є обов'язковими. Але допустимо, що всі країни вирішили її все-таки послухатися. Чому так одночасно, чому всі разом, чому хтось не затягнув із рішенням на тижні, місяці, чому хтось не прислухався до цих рекомендацій? Адже саме так, зазвичай, мало б відбуватися. Якась країна ввела б карантин сьогодні, а інша через місяць, а та, в якої вірусу ще не виявлено і зовсім не спішила би з карантином, який убивав економіку. Натомість, всі немов по команді, якій не можна не підкоритися, яка виходить від такої сили, з якою не сперечаються, виконали вказівку на започаткування карантину.

– Ніби ж то Швеція, Білорусь, і ще деякі країни не виконали цієї, як ти кажеш, вказівки.

– Нічого подібного! Ще й як виконали, і маски запровадили, і вакцини купували, і щеплення робили, і обмеження певні робили. Хоча, дійсно, карантин у них, як і ще в деяких країнах був послаблений. Однак виключення, невелике послаблення карантину в цих країнах, ніяк не говорить нам про те, що хто хотів, то й те робив. Абсолютна більшість країн суворо й стандартно дотрималась вимог. Світ підкорили-вишикували, неначе радянських піонерів – в один ряд. Деякі держави навіть почали змагатися, хто суворіші заходи прийме, немов старалися вислужитися перед кимось. Конституції багатьох країн були нахабно знехтувані. Без щеплення не допускали на роботу, виганяли з роботи, забороняли пересуватися, жорстоко розганяли мітинги, на яких люди протестували проти суворих карантинних заходів, застосовували різні інші неправомірні утиски. Сертифікати про щеплення стали обов'язковими не тільки при перетині кордонів, а ледь не в усіх сферах життя. Проте до уваги бралися тільки ті вакцини, які хтось визнав найбільш ефективними. Хто?.. Вакцини з деяких країн чомусь не приймали до уваги. (Наприклад українську вакцину, яка була доволі таки швидко розроблена. Вона нібито не пройшла належної перевірки). Тепер стало відомо скільки шкоди нанесли "перевірені" вакцини, до розробників вакцин масово подаються судові позови, але ніхто цим не переймається й не переймався. Тоді дійшло до смішного: вакцинуватися потрібно обов'язково, ще й не один раз, але сама вакцинація не вберігала від захворювання. Маска стала ледь не головним засобом боротьби з вірусом, без неї не можна було виходити на вулицю, спортсмени на олімпійських змаганнях боролися на килимах без масок, а потім одягали їх при нагородженнях, на подіумах, хоча стояли там разом із тими, яких тільки-но, на протязі довгого часу, тримали в тісних спортивних обіймах, дихали одним диханням, потіли одним потом. Тепер же тільки в масках. І руку потиснути не можна – тільки кулаком доторкнутися, таке начебто уберігало від зараження! І це все тоді, коли маска згідно санітарних вимог могла застосовуватися лише на протязі кількох годин, далі потребувала заміни. Чи мінялася вчасно маска нікого не цікавило, важливо, аби вона була. Здавалося, що головне не захист від вірусу, а показати, що підкорився, виконуєш чиїсь недолугі вимоги. І світ таки майже підкорили, змусили виконувати чиїсь часто геть непотрібні й незрозумілі вказівки. Так підкоряють солдат в армії, коли заставляють виконувати тупі нерозумні вправи й команди, аби виключити їхній мозок, аби вони не думали, а бездумно виконували.

Важливо й те, як покінчили з карантинними заходами. Тихо й непомітно, ніби теж за чиєюсь невидимою вказівкою. Почалася війна, Росія напала на Україну, і всі карантинні заходи ледь не раптово припинилися. Поступово забули про ковідні сертифікати. Виходить, що наші біженці, які втікали од війни, часто без всяких документів, яким змушені європейські країни, а за ними й інші країни, безоглядно відкривати свої кордони, спасли Європу, а згодом і світ від подальших карантинних примусів.

А куди ж дівся вірус?.. Адже нам говорили про його дальше розповсюдження. На кінець зими, початок весни 2022 року, передбачалася нова хвиля пандемії. Війна немов змінила чиїсь глобалістичні плани. Тепер ставка на ковід відмінялася. Ті хто вакцинувався, і ті хто не вакцинувався вирівнялися в правах. Навіть більше: невакциновані стали неначе в якомусь виграші – не тратились, не заморочувались. А були ж злісними правопорушниками.

– Ше скажи, шо того ковіда не було, бо так же виходить, як тебе послухати.

– Був, зрозуміло, шо був. Штучно виведений та штучно розповсюджуваний скоріш за все, але тепер же мова не про те, не про сам ковід, і навіть не про те, куди він раптово подівся, чи, як нам кажуть зовсім і не подівся. Цікавіше: куди подівся карантин? Сам вірус, схоже, залишився, однак жорсткі заходи боротьби з ним якось зникли, ледь не в один день. Здавалося б, без цих карантинних заходів нас повинна охопити разюча пандемія, нечувана смертність, а її чомусь немає. Чому-чому?

Мова ж у нас про те, як підкорили світ, як змусили грати за чиїмись правилами, як покірно й дисципліновано діяли уряди всіх країн за чиєюсь невидимою вказівкою, як жорстко боролися з тими хто намагався не підкоритися. Пам'ятаєш, як переслідували, як розганяли непослушних? (Канада, деякі європейські країни).

Або, давай перестанемо з тим клятим ковідом, візьмемо інший приклад. На початку березня 2022 року, після того, як Кремль розпочав війну проти України, з Росії одночасно вийшли, зупинили свою діяльність, більше сотні великих світових компаній. Це не просто компанії, а власники найвідоміших брендів, власники величезних бюджетів, розміри яких інколи перевищують бюджети деяких країн. Всім цим компаніям було вкрай невигідно покидати надзвичайно привабливий російський ринок. Вони могли б ще довго заробляти на цьому ринку дуже значні прибутки. Але – вийшли.

– По-твоєму шо: погано зробили? Це ж вони так показали свою позицію, свою солідарність із миролюбними силами, виразили свій протест проти війни й агресії.

– Безумовно... Тільки нас цікавить: хто і як їх спонукав до цього, хто організував, хто змусив знехтувати надприбутками. Адже давно відомо, що заради прибутків капітал іде на все: продає й виробляє зброю, шкідливі речовини, проливає ріки крові, грабує, обездолює, йде на великі ризики. А тут взяв – і нібито добровільно пішов на втрату величезних коштів. Однак більше нас цікавлять не їхні заробітки, а те, як вони прийняли таке непросте рішення. Майже в кожній із цих компаній є громіздка структура управління: всілякі ради й збори акціонерів, правління, дирекції тощо. Інколи для прийняття рішення їм потрібно місяцями, а то й значно довше узгоджувати проекти рішень, добиватися кворуму акціонерів, їхнього позитивного голосування з якогось питання. За цими компаніями стоїть купа найбагатших людей світу, ці люди не підкоряються жодному уряду, вони самі зазвичай впливають на уряди, формують їх, садовлять в урядові крісла своїх уповноважених. З цими багатіями інколи дуже важко навіть зв'язатися, відшукати їх по світу, а не те, шо змусити їх прийняти невигідні для себе рішення. Однак хтось відшукав, зв'язався, спонукав до прийняття такого рішення. І це все в екстреному, надшвидкому режимі. Хіба таке не є доказом існування світового центру управління, нашого ЦК?.. Хіба можна по-другому трактувати цю подію?

– Але ж не всі великі компанії пішли з російського ринку, значна частина залишилась, вони, виходить не підкорилися тому ЦК?

– На мій погляд, їм, цій частині, не дали такої вказівки.