Алкоголю він не вживав, кайф ловив за допомогою пігулок, звідти і отримав своє прізвисько. На заводі він отримував платню старшого інженера, але йому того не вистачало, і він ходив сюди грати "на інтерес" із зайшлими "гусаками". До гри на гроші він ставився серйозно, і завжди п'яний баяніст його незносно дратував.
— Від щирого серця вітаю ясновельможну публіку з днем народження
великого композитора Людвіга ван Бетховена, – невпевнено проголосив Євстахій, пробираючись до маркера дяді Миті, щоб поборгувати у нього руб до получки. – Може футболіст позичить музиканту десяточку на похмілля? – по ходу зачепив він Болотнікова.
— Згинь, п'янчуго! Як вже ти дістав. Дай вдарити спокійно. На кону,
як ні як, четвертна, тобі б на тиждень вистачило, – по-доброму огризнувся Люмінал.
— Ой, не скажи так, футболісте! Якби я зібрав тут п'яниць з усього світу, ти б побачив серед них і кінозірок, і чемпіонів, і маршалів, і президентів і навіть Генерального Секретаря. Як казав Максим Горький, "у вині більше усього сонця. Хай живуть люди, які вміють робити вино і через нього вносити радість у душі людей!"
Добрий дядя Митя наділив баяніста карбованцем і той покрокував до
літнього павільйону "Голубий Дунай". Там він спустошив пляшку кріпленого яблучного вина "Золота осінь", по простому "Зося", за дев'яносто сім копійок, і повернувся до більярдної, вже хапаючись за стіни.
Женька, тим часом, несподівано програв і вже розпочав третю, "контрову", партію. Протискаючись поміж вболівальників, Катков ненароком підштовхнув його якраз у момент удару, і той не забив цінну кулю.
— "З мене досить! – вигукнув футболіст, ухопив Каткова за шкірку і
потужним копняком витурив його у вестибюль крізь затулені двері.
Хвилин через п'ять двері прочинилися і на рівні підлоги з'явилося заюшене обличчя баяніста.
— "Так-так, шановні добродії, – шавкаючи губами вимовило обличчя, – смійтесь, смійтесь! Бетховен також, ось, ходив, ходив, і усі його штурхали".
АМЕРИКАНКА
До Конотопу зі Сполучених Штатів повернулася Машенька Панченко. За тридцять років, що минули від її вояжу до Баварії, вона з гарненького верткого дівчиська перетворилася на шикарну голлівудську діву. Її перший чоловік Гаррі, офіцер, який власне і вивіз її до Америки, загинув у війні на Близькому Сході, залишивши їй двох синів Майкла і Джека, яких вона у свою чергу довірила свекрусі разом з половиною виплат за загиблого. Сама ж перебралася до Лос-Анджелеса, де спробувала себе на зйомках. Там вона приглянулася відомому режисеру, який зняв її у головній ролі в успішній картині і відкрив шлях до зіркового життя Мері Панч.
На початку 2023 року свекруха отримала неофіційне повідомлення стосовно зникнення безвісти її молодшого онука Джека, який з березня 2022 року разом з старшим братом воював в Україні у складі Інтернаціональної бригади. Ця звістка надійшла до Мері у край недоречний час: вона якраз беззастережно закохалася в партнера по зйомці, індуса, молодшого від себе на двадцять років, який видався їй найвродливішім від усіх чоловіків, яких вона коли небудь знала. Індус відповів зірці взаємністю, і вони нещодавно з'їхались у затишному будиночку в горах понад струмком. Мері не чекала від партнера нічого окрім жаркого кохання, і їй кортіло, аби це щастя продовжувалося нескінченно. Але треба було їхати.
Батьки її вже померли, тож у Конотопі вона зупинилася у двоюрідної сестри. Більше місяця американка очікувала на старшого сина, щоб дізнатися про усе "з перших вуст", і за цей час встигла спорудити татові з мамою гранітний пам'ятник на двох з хрестом і двома янголятками. Майкл зміг вирватись до неї лише на три дні. Він розповів, що в кінці вересня ворог штурмував рубіж батальйону, в складі якого воював брат. Поки його напарник, поляк, косив з кулемета піхоту, Джек підбив два танки, а третій зайшов посадкою ззаду і зблизька плюнув 110-и міліметровим фугасом прямо в шанець. Ззаду окоп не мав брустверу, тож хлопців не просто закидало піском, як вже бувало, а порвало на шмаття. Сержант з сусіднього окопу бачив лише фрагменти, що зависнули на деревах, і тікаючи, навіть не спробував познаходити документи. Саме тому у перших рапортах командири вказали загиблих як зниклих безвісти.
— "Невдовзі я з тим сержантом побував на місці, і приніс звідти декілька шматочків. ДНК-аналіз підтвердив, що серед них були й такі, що належали нашому Джейку. Опісля офіційного підтвердження обох загиблих нагородили орденами "За мужність" ІІІ-го ступеня посмертно.
— І що, більше нічого-нічого не залишилось?
— Пробач, мамо, ні. Хіба що жменька землі з окопу. А медаль – ось.
— Я хочу туди. Туди, де можна вбити хоч одного гада... Я їх порву! – скипіла Мурка.
— Це неможливо
— Насправді, я приїхала сюди, щоб забрати звідси тебе, синку. Хіба Яшки не досить?
— Зараз не відпустять: позиція залишиться неприкритою.
— Що мені до ваших "позицій"? Мишко, ти ж в мене останній син… Але я щось придумаю.
Щоб здійснити задумане Марії вистачило двох тижнів: там де рішення приймали чоловіки, вона проходила безперешкодно. Військову форму – найновішого жіночого крою з американського матеріалу і з вже нашитими знаками – вона придбала з рук. "Яка ж ти красунечка, Марійко, – вигукнула сестра: – ще карколомніша ніж у будь-чому цивільному. Отож, я й кажу: до Голлівуду дарма не візьмуть!"
Акторку вивчили на кулеметницю. Вона сама вибрала собі кулемет системи ДШК калібром 12,7 мм схожий на той, з яким знімалася в одному з бойовиків свого іменитого режисера. Той кулемет важив майже тридцять кілограмів, а його іноді доводилось тримати напереваги подібно Шварценеггеру. Ще той підстаркуватий режисер, сучий син, напнув на неї майку з довгими вузенькими бретельками, щоб оператор мав змогу щоразу висвітлювати крайки її грудей, і змусив знятися у сорока дублях.
Своїм вибором військової спеціальності Марія, якій приліпили позивний "Мурка", неабияк здивувала українців: того фільму вони не бачили. Менше з тим в Україні їй довірили скоростріл, встановлений в окопі стаціонарно, і з нього вона відправила в пекло не один десяток ворожих душ. Оцінивши неабиякий талант актриси, командування усадило її на японський пікап, обладнаний під мобільний вогневий комплекс з кулеметом "Браунінг" калібром 13,2 мм, і довірило перехват ворожих безпілотників. Ця робота сподобалась їй іще більше. Кожного разу, ловлячи в приціл зухвалого птаха, перед натисненням гашетки, Мурка виспівувала любий їй куплет з фільму "За двома зайцями":
— "В небі канареєчка літає…" – тра-тата-та-та! – говорив кулемет. "Знову мимо, твою мать! – лаялась кулеметниця, – і співає прямо в горизонт"… Ту-туту-ту-ту! – злостував кулемет. "Йєс!" – тріумфувала
Мурка. Злившись тілом зі зброєю, вона відчувала влучання усім
своїм єством: вірна куля найжорсткіше віддавала їй у плечі.
На цьому посту вона провоювала шість місяців, до поранення. Того злого дня над батальйоном кружляв цілий рій "шахедів", і один спікірував на її "Тойоту". Екіпажу пощастило, бо камікадзе розірвався у кількох метрах позаду. Водій взагалі не постраждав, а от кулеметниця отримала осколочне поранення у праву сідницю.
— "О боже! Твоя сідничка! Її б тільки цілувати і облизувати, а вони по ній
брудною залізякою! – обурювався видатний режисер, додзвонившись до прифронтового шпиталю, – негайно повертайся в Америку. Знаю пластичного хірурга, який зробить краще, ніж було, але мусиш поквапитись. Ось, почитай уривок сценарію, де ти знову у головній ролі. Я сьогодні ж забронюю два місця з Праги до Нью-Йорка. Тільки назви дату. Це ж добре, що не в лобок, хай йому грець!"
— Дякую, любий, але я не покину фронт напризволяще. У мене гарно виходить. Заслужила дві медалі, – без коливань відмовилась кулеметниця.
— Ти не зрозуміла, люба. Я ж підготував роль Майклу. Щоправда, другого плану. Але в Голлівуді і це гарна пропозиція на початок. Сама знаєш... Пам'ятаєш, як я відібрав тебе із сотні конкуренток? Ти ж не хочеш втратити ще одного, останнього, сина, чи я чогось не розумію? Отож, другий квиток – для нього. А вже як я за тобою скучив! Не брикайся, бо дійду до самого вашого президента: ми знайомі особисто.
— Майкл не погодиться. Він налаштований на перемогу.
— Я з ним розмовляв. Запропонував роль, і він мене почув. Каже, що все залежить від мами. Врятуй же його і себе.
Врятувати сина ще й надбати йому гарну перспективу – хіба матір від
такого відмовиться! Та й ідея з пластичною операцією у найвідомішій клініці видалася їй занадто спокусливою. "Чортів старець! Підібрав таки до мене ключик… Але ж він, як і завжди, має рацію!" – голосно висловилась зірка. Вона згадала за чим приїхала в Україну, і натиснула на Майкла. Зрештою той погодився летіти, але насправді, потайки пообіцяв командиру повернутися, щойно доставить поранену матінку до Лос-Анджелеса.
ЖУЛЬЄН
Вони зійшлися вже у зрілому віці, пізнавши сімейне життя в усіх його привабливих і прикрих виявах. Точніше це Михайло приперся до Клавдії, і вона прийняла його п'яного і нестриманого у своїй крихітній хатинці з двома сотками городу: знала чоловіка як досвідченого і вправного зварювальника.
На той час жоден з них не мав постійного місця роботи, до пенсії не дослужився, тож вони жили за рахунок городу і нерегулярних заробітків. Влітку Клавдія вирощувала квіти і торгувала ними навпроти залізничного вокзалу, взимку ж виносила на перон домашні пиріжки і хот-доги. Михайло ж, опинившись у приватному дворищі, започаткував незареєстрований бізнес з виготовлення металевих виробів, як то в'їзні ворота, хвіртки, двері та усе інше з того, що може знадобитися людям у приватному домогосподарстві. Розпочав він з улаштування свого робочого місця у дворі попід хатою під голим небом: металевий стіл і електрична розетка. До столу, при необхідності, прикручувались лещата, упори і лінійки. Ручні інструменти – болгарка, дриль, зварювальний апарат-інвертор, молоток і зубило, – ото й усе нехитре знаряддя, яке майстер застосовував в роботі. Відсутність промислового приміщення; простота оснащення; нехтування безпекою, екологією і рекламою; використання давальницького матеріалу – усе це в купі дозволяло Михайлові тримати конкурентні ціни на свої вироби і не засвічуватись у податковій системі.
На клаптику домашнього городу господарі вирощували томати, перці, цибулю, часник і усіляку зелень.