Зрештою він продав ферму управителю, задешево, бо за уторговані гроші придбав лише двокімнатну квартиру у Києві і позашляховик Тоyота "Land Cruiser Prado", щоправда новенький.
Його справи покращились з виходом батька на пенсію. Новий директор не став чинити Платону перепони, а довірив справи своєму спритному заступнику, який, не марнуючи час, вступив з ним в неофіційне партнерство. Бізнес стрімко пішов у гору. Платон остаточно переконався у своєї успішності і розслабився у повсякденному житті. Навіть після програшу п'ятдесяти тисяч доларів у карти за раз він не закаявся. Любився з вартісними жінками і міняв престижні автомобілі. Тойоту йому розбила неповнолітня дівка. Улестила покататись і двічі перекинулась з крутого горбу. Сама відбулася синцями, а машину геть знівечила.
І тут хлопець наче здурів: придбав одночасно дві круті тачки. За сімдесят тисяч доларів банківського кредиту новенький "Mercedes-Benz W124", і оформив у лізинг джип "Grand Cherokee" вартістю шістдесят тисяч. Це при тому, що грошей на відсотки і чергові лізингові внески він, насправді, не мав, і заправляв в бак не більше десяти літрів. "Мерседеса" у нього угнали у Броварах, коли він залишив його не замкненим з ключами і усіма документами в бардачку.
Наступний лімузин BМW Платон розбив власноруч: повертався з лісової вечірки з дівками і врізався у стовп, вкопаний занадто близько до дороги. Машину сяк-так відремонтували, але продав він її лише за третину ціни. Останнім його автомобілем став "Мерседес" фургон. Два роки Платон їздив на ньому без водійського посвідчення, допоки техніку не забрали на штрафний майданчик, де він стоїть і досі: перездати іспит на водійську посвідку сіромасі виявилось не по силах.
"Де моє багатство?" – якось запитав Платон дружину, натякаючи, що вона – погана хазяйка. "Де, де… Просрав ти своє багатство – спокійно відповіла завідувачка учбовою частиною школи, – згадай хоча б про той цукор". Жінка мала на увазі начебто багатообіцяючу оборудку, до якої чоловік вдався кілька років тому: відвантажив донецькому підприємцю на слово повний КАМАЗ цукру у мішках за гарною ціною, але не отримав ані гривні. Їхати ж шукати правди в Донецьк він побоявся.
Удача знайшла Платона з початком лібералізації земельних відносин в Україні. До тих вісімсот гектарів, що потрапили йому в руки разом з відгодівельним комплексом, він, за рахунок скупівлі земельних паїв у колишніх колгоспників з найближчого села, додав ще півтори тисячі, і у нього сформувався солідний лан, на якому вже можна було розвернутися з сучасними технологіями. Директором створеної агрофірми у формі ТОВ він призначив свого агронома, наперед одаривши його двадцятьма відсотками акцій товариства. Такий підхід дозволив йому не дуже перейматися сільськогосподарськими роботами, і сконцентруватися на організації експорту зерна та закупівлі техніки і добрив. За короткий термін Платон перетворився на затятого ділка, здатного заради бізнесового у спіху переступити через будь-кого, хто ставав на заваді. Основною зоною своєї діяльності Платон вибрав Словаччину. І тут йому згодилася сестра Олена, яка після закінчення Одеської консерваторії мешкала у Братиславі і працювала в оркестрі місцевого оперного театру скрипачкою. Вона щасливо вийшла заміж за місцевого бізнесмена Петера і жила з ним у його приватному будинку. Свою ж, двокімнатну квартиру, куплену їй батьками, вона зберегла за собою, тож Платон міг вільно користуватися нею у випадках довгих перебувань у Братиславі.
— Відтепер ночуватимеш у нас, ми й кімнату приготували, – приголомшила
Оленка брата у черговий приїзд: – квартиру я тимчасово здала нашій новій флейтистці Соломії, що приїхала після консерваторії зі Львова. Пробач. Їй немає ще двадцяти і я вирішила допомогти дівчині облаштуватись на чужині. Не бажаєш послухати оперу Глюка "Орфей і Еврідіка"? Спектакль у суботу і там у другій дії чарівне соло для флейти.
Насправді Платон не визнавав оперу за видовище. Був час, коли дружина
щомісяця витягувала його до Києва на оперу, але після третього відвідування він призвичаївся висаджувати її у провулку Лисенка навпроти "Укрзалізниці", залишав там машину, а сам проводив час у казино "Білліонер" на Великій Житомирській.
— Прикольно! Кажеш молода, ще й красива? Придбай мені квиток у першому ряду. Я сидітиму з великим букетом і аплодуватиму стоячи – відповів він.
Соломія виявилась ще тою кралечкою. Її врода поєднувала в собі
селянську чистоту і витончену елегантність, притаманну вільним дівам великого міста. Вона не засоромлювалася від пожадливих чоловічих поглядів, але й не надсилала їм бісиків. За вродою Платон міг би порівняти її хіба що з Мілочкою Крутько, коли їм було по вісімнадцять.
— Ти така зугарна, Соломіє, – поквапився Платон при знайомстві.
— То ви не бачили мою матінку.
— Ні, ти насправді неймовірно красива. Маєш сторінку в Інстаграм? Я підпишуся. Уявляю тебе в купальнику. Який у тебе логін?
— Не має вона нічого такого. Ти б хотів, щоб у Ворохті її батьків засміяли? Знаєш, які гуцули насмішники? – вставила слово Олена.
— А ще краще – оголеною. Мільярд передплатників гарантую, – не вгамовувався Платон.
— І ти б щовечора відвідував той сайт на сон грядущий, – вколола сестра.
— Я б з нього не вилазив.
— Ви жонатий і маєте дитинку? Чи не так? – перервала Соломія карпатською скоромовкою: якщо б її мовлення перекласти на ноти, звуки б дріботіли шістнадцятими, а то й тридцять другими долями.
"Оленка розпатякала. Однак, це добре, що цікавиться", – подумав Платон і відповів без застережень:
— Так. Маю сина Івана і дружину Віру. Але вона зі своїми забобонами мені набридла, отже шукаю молоду.
— Це не допоможе, бо усе повториться: адже чоловіки схильні до волі, а жінки до володіння, – задумливо відповіла Соломія.
Наступної суботи Платон сидів у першому ряді з пишним букетом червоних троянд і смирно очікував на соло флейти. Але в перерві поміж актами не утримався і пропустив дві кружки янтарного пива з чарочкою сливовиці межи ними. Отже, якраз у той момент, коли Соломія приставила до вуст флейту, йому нестерпно схотілося до туалету, і це дещо пригасило його сприйняття музики. Ледь дотерпівши до завершального акорду, він підскочив до оркестрової ями і підкинув свій букет флейтистці. Публіка привітала його порив гучними аплодисментами.
Після спектаклю Платон запросив музикантку до ресторану. Він привів її до невеличкої пивниці у Старому місті з виходом на площу Гвієздослава. Офіціант винайшов їм столик на двох у куточку зали, і Платон замовив усе, що сфантазувала жінка: від чорного кав'яру до вепрячого коліна.
Їм подали власноруч зварене темне пиво, і щоб пара у повній мірі відчула колорит місцевої кухні, офіціант пригостив їх по крихітній чарочці місцевої сливовиці. Платон захоплено розповідав про свій бізнес, кредити і податки, про міжнародний бізнес і особливості свинарства.
— Розумієш, Соломійко, свині такі ненажерливі! Тільки-но забаришся з їжею, верещать, неначе їх тиждень не годували, – скаржився він флейтистці, і вона, донедавна ще сільська дівчина, з розумінням його слухала.
Вони ум'яли по колінцю і посиділи годинку, смакуючи пиво і
сливовицю. І тут Платон, з ні того ні сього, освідчився у коханні. Досі він жодного разу нікому не освідчувався, бо не вмів, а тут відразу знайшлися чарівні слова. Подружка заперечливо хитнула головою і повільно ковтнула з чарки. Так вони посиділи годинку, потягуючи пиво, граючись крихітною чарочкою і розмовляючи ні про що. Зрештою дівчина вочевидь послабшала. Платон наказав офіціанту викликати таксі. Їхати до нового району було довгенько і чоловіка це втішало: дівчина поклала голівку йому плече і, пригорнувшись до тіла, солодко спала.
Квартирка була добре знайома Платону, він почувався в ній господарем. Він уклав зімлілу гостю у ліжко, стягнув з себе джинси, а з неї черевики, збадьорився чаркою Becherovka з холодильника і утеребився поряд. Намацавши пальцем гарячу вогку точку в дівочому тілі, він нестримно заліз верхи, але тут дівчина оговталася і вибухнула наче та граната, з якої самочинно вискочив загвіздок. Джиґун випав з ліжка, а вона, накинувши халат, вибігла на кухню. Збентежений Платон сяк-так натягнув штани, взувся і спробував, було, пояснитися, але наштовхнувся на такий презирливий погляд, що мовчечки покинув миле пристанище.
— Ти не помітив, що жорстко образив Соломію? – гнівно запитала Олена на третій день, коли брат навідався до неї.
— Прикольно! А що я такого вдіяв? Чоловік мусить робити перший крок.
— Ти ж – старий дядько, вдвічі старший, маєш сина, а вона – дівчина.
— Тож, у самий раз!
— Розумієш, вона горянка і у них там, у Ворохті, традиційні звичаї. Вони волелюбні і з підвищеним почуттям особистої гідності: запросто не даються.
— А п'ять років студентства у Львові? У нас, щоб ти знала, зараз глобалізація: усі однакові.
— Коротше: вона не бажає з тобою бачитись, і я, якщо вона буде у мене, я тобі не відчиню. Відлипни від дівчини, бо татові поскаржуся.
"Тільки тата тут не вистачало", – подумки остерігся Платон.
За два роки опісля невдалої спроби звабити квартирантку, Платон знову сидів у пам'ятному ресторанчику, потягував гостре братиславську пиво і тішився, що вчасно покинув Україну: чоловіків його віку там вже хапали на вулицях. Міркував: "я податки сплачую? Сплачую. Ну не без того, щоб десь, щось оптимізувати, але усе в рамках закону. А вони там розкрадають бюджет, що їм і на армію не вистачає. Є люди, які б залюбки йшли на контракт, аби добре платили. Хто не має тями заробляти, нехай воює. Гроші в бюджеті є, і там їх не міряно. Гордон правду каже… Хто найзліший ворог підприємця? Звісно, – рідна держава. Тож, дурити її – сам Бог велів".
На виході з театру сталося пожвавлення, збуджений натовп вивалив з-під арки. Платон вийшов з ресторану назустріч сестрі. Цього разу вона була сама.
— А як Соломія? – не без хвилювання запитав Платон.
— Я ж тебе і запросила з цього приводу. Соломія потрапила у біду, треба
виручати. Але обговоримо це вдома. Як у тебе з грішми?
Змолоду Платон не квапився до шлюбу. Який смисл? Охочих дівок – море, а одруження відлякувало невеселими обов'язками. Він не збирався, наслідуючи батькові, перебувати "під каблуком" у дружини.