Я народилася сьогодні, – зізналася вона. – Він призначив мені тут побачення і не прийшов.
– Козерог, – лайнувся я. – З ними у Лева не може бути навіть дружби.
Вона якось дивно виміряла мене очима й уперше посміхнулася.
– Я – Овен...
– Світлана, – промовила вона.
Тепер настала моя черга посміхатись.
– Чого ви смієтесь?
– Ви мені дуже подобаєтесь. Таку, як ви, я шукав усе життя.
– Він казав те ж саме.
– Але він – Козерог...
– Усі ви козероги.
– Ви не вірите в гороскоп?
– Я не вірю вам. Ви всі підступні й нахабні.
Я вирішив ризикнути і довести їй, що це не так.
– Ось вам моя рука, серце i передрукований гороскоп.
– Але ви зовсім старий і лисий, – сказала вона.
– Так, але в мене є своя квартира і власний автомобіль... Прочитайте ось ці рядки... Ми будем ідеально щасливі.
– Будемо, – підвелася вона. Ноги в неї стояли правильно. На всю ширину плечей. Швидше за все – моїх. Але були стрункі й гарні. Про такі я міг тільки мріяти.
– То як? – запитав я.
– Що як? – перепитала вона...
– Ви згодні за мене вийти заміж?..
– Ви смієтесь?
– Але в душі я плачу, – щиро сказав я. – Мені вперше в житті не повірили.
Вона мене так ляснула по щоці, що з очей аж іскри посипались. Після цього круто повернулась i пішла, ставлячи носки i п'ятки перпендикулярно до бюста. Все підтвердилось. Гороскоп з приводу п'яток не збрехав... А ось щодо найідеальнішого союзу між мною і нею, тобто Овеном і Левом, нічого не вийшло. Але чому? Я й досі дивуюсь. Адже вона мені так сподобалась. Невже тут якась загадка Зодіаку? Ось i вір після цього жінкам... Ні, вони, очевидно, непідвладні ні гороскопам, ні нам, старим, хоч i досвідченим холостякам.
Як зробити, щоб чоловіки на чужих жінок не дивились
Спецпорада для жінок
Перед тим, як дати вичерпну відповідь на це питання, треба поставити ще одне: "Чому чоловіки на чужих жінок дивляться більше, ніж на своїх?" Відповідаю: тому, що кожна чужа жінка – не ваша жінка. А якщо не ваша, то й невідома, як потойбічний світ. А невідоме, як відомо, завжди прекрасне. То як же домогтись, щоб ваш чоловік дивився тільки на вас? Перш за все поводьтесь так, нібито ви і його жінка й нібито чужа. Друге – не розкривайтесь, як тюльпан, до кінця. Бо рожеві пелюстки швидко поопадають і від вас залишиться казна-що. Третє – не тримайте чоловіка близько біля себе…
Окрім цього, існують й інші умови, за яких чоловік любить свою жінку більше, ніж чужу. Я їх під великим секретом від чоловіків подаю спеціально для жінок.
Умова перша. Ви десь років на сорок молодші від свого чоловіка. Успіх майже забезпечений. Такий чоловік на чужу жінку й не гляне, з вас очей не спускатиме. Він не відійде ні на крок і доглядатиме вас краще, ніж свою власну "Волгу".
До цього спонукають його дві підстави. Перша – якщо ви з ним поїдете до моря чи подастеся у круїз навколо Південної Африки, то пасажири, та й члени екіпажу, неодмінно запитають вас:
– Скажіть, а ваш тато дуже строгий? Чи не зустрітись би нам сьогодні під сузір'ям Козерога?!
Або:
– Будьте добрі, скажіть, ви в тата остання донечка чи ще є такі ж гарні, як ви?..
Вважайте, що ви свого добились: чоловік не тільки не відходитиме від вас, а й вас не відпускатиме від себе. Звичайно, якщо раптом не засне.
Друга підстава – він оберігатиме вас і від чужих поглядів і від дурних запитань на зразок:
– Скажіть, а ваш дідусь до пенсії чим займався?
Або:
– Це ваш дідусь по маминій чи по татовій лінії?
Ці питання страшніші перших. Від них можна й на інфаркт розжитись. Не вам, зрозуміло. Вам це не загрожує. Вас інфаркт у цьому віці і в таких умовах не вхопить. Тому вам переживати нічого: ви ж самі бачите, що ваш чоловік від вас очей не відводить. Закоханий більше, ніж у чужу жінку.
Умова друга. Може трапитись, що ви не маєте отих "сорок років", то зобов'язані мати хоч мінімум характеру. Треба, щоб чоловік захопився вами. Йому потрібно прищепити любов до миття посуду, підлоги, вибивання килимків, навчити його користуватись пилососом, пральною машиною, познайомити з кращими рецептами приготування щуки фаршированої, коропа тушкованого, карасів у сметані. Тобто створити йому такі умови, щоб від любові до цього діла в нього залишилось рівно стільки часу, скільки вимагає одна жінка. Рідна.
Добившись цього, вважайте, що ви добились всього. Поки чоловік вивчає рецепти чи вибирає пилососом пилюку з килимків, ви поспішаєте в перукарню. Він чистить каструлі, ви наводите манікюр. Ви з'являєтесь несподівано на кухні, як пролісок після першого весняного дощу, і все тут сяє: зачіска на вашій голові сяє, обличчя ваше сяє, у руках чоловіка каструля сяє, усмішка на його устах сяє. Він не стримується й запитує:
– Рідна моя, невже це ти? – Кидається до вас в обійми, ніби вперше в своєму житті. Не приголублюйте. Не розчулюйтесь, пам'ятайте про "мінімум характеру" і кажіть: "А це що за телячі радощі?"
Тримайте його в напрузі.
Умова третя. Зробіть так, щоб чоловікові весь час здавалося, як я уже казав, що ви нібито його жінка і нібито не його. Для цього потрібно частіше виводити чоловіка на люди. Щоб він бачив, як із вас чужі чоловіки не зводять очей.
– Оце взяла тебе з собою, – пояснюйте йому, – бо як сама вийду, так проходу не дають. Пристають, як до вдови. Ще йдуть слідом і патякають: "Ох і ніжки! Ох і стан! Ну, найсправжнісінька тобі королева Шантеклера!"
Подеколи це потрібно втовкмачувати чоловікові в голову, нехай задумується. Після цього ви в його очах покращаєте. А коли несподівано побачить, що хтось на вас і справді кидає косі погляди, то не стримається й скаже:
– Тепер із тобою в місті хоч не з'являйся. Бач, як отой телепень стриже тебе очима.
Або:
– Чого отой бовдур витріщив на тебе свої балухи?
Спіть спокійно. Ваш чоловік таки ваш. Після цього ви йому скажіть, щоб він вас ще й зустрічав, коли ви повертаєтеся з роботи, бо, мовляв, якийсь субчик вам проходу не дає. Весь час під'їжджає на власній машині, обіцяє щодня відвозити додому, постійно підкреслює, що в нього двокімнатна холостяцька квартира і що він хотів би з вами поїхати на лоно природи… Вважайте, що ваш чоловік пропав. Для чужих жінок, зрозуміло. Тепер він щовечора простоюватиме перед прохідною вашого підприємства й дивитиметься на кожного власника автомашини, як на людину, якій залишилось прожити до вечора.
Умова четверта. Намагайтесь робити все те, що й ваш чоловік. Це ж дозволяється. У нас рівноправність. Залишайтеся з співробітниками після роботи, випийте чарочку, а додому прийдете – скажіть, що на носі річний звіт чи були профспілкові збори. Зберіться з подружками і завітайте в ресторан. Чоловіка бажано з собою не брати. Захопіться художньою літературою, читанням періодики, розв'язуванням кросвордів чи вдарте ввечері на дитячому майданчику з хлопцями "в козла". Одне слово, спробуйте помінятись ролями.
Є ще одна умова – п'ята. Я її залишаю невизначеною. Визначити її раджу вам. Розкажіть, а як ви домоглись, що ваш чоловік дивиться тільки на вас? Поділіться секретом і разом зі своїми зауваженнями надішліть мені. При переробці й доповненні книги автор врахує це і додасть до своїх чотирьох умов і вашу п'яту.
Про що розмовляти з дружиною
Тільки для дорослих
Якщо ви спостережливі, то, безперечно, помітили, як у наш час багато парубків. І це незважаючи на те, що вони відбули армію, мають професію, інколи навіть ізольовану квартиру! А от не одружуються. У чому ж причина? А причина, як виявляється, у тому, що більша частина з них не знає, про що розмовляти з майбутньою дружиною. Куди легше з коханою. З нею взагалі можна не вести ніяких розмов. Бо закохані, до відвідування загсу, як достеменно встановлено, розмовами не переобтяжують себе, ніяких сімейних проблем не вирішують, а тільки страждають від кохання, мовчать або зітхають, густо пересипаючи страждання довгими й затяжними поцілунками.
Що таке поцілунок, я вам сказати не можу. Поки що в жодній енциклопедії, словнику, підручнику цей термін не розшифровується. Мабуть, тому, що не піддається опису. Поцілунок, кажуть, треба відчувати. Але перейдемо безпосередньо до нашої теми: "Про що розмовляти з дружиною?" У закоханих, як ми бачимо, справи значно легші. Бо навіть у тому випадку, якщо з них хто й говорить, то їхній словниковий запас дуже мізерний, як у деяких наших поетів-ліриків. Правда, ті й ті вважають, як це не дивно, що для кохання й поезії достатньо таких слів, як "зорі", "небо", "синій вечір", "голубий світанок", "липневі ночі", "бруньки на вербах" і "котики". Наприклад:
– Ти мій котику!
– Ти моя кицюню!
Так, безперечно, за рідкісними винятками, не розмовляють одружені. З їхнього вжитку ці слова щезають разом із поцілунками. Якщо для закоханих і згаданих поетів цих слів більш ніж достатньо, то сімейним людям цього так мало, що їх постійно не покидає думка: "А що, як наступить такий день, коли ми про все переговоримо? Про що ж говорити далі?"
Такі люди нам нагадують тих, що досі дивуються, як це щодня виходять газети, і з острахом чекають того моменту, коли раптом не вистачить матеріалів і газети не вийдуть. Так само почуваються й майбутні одружені… А все це йде від незнання життя. А справжнє життя (і це вже досліджено) починається якраз із сімейного.
Уявімо на хвилинку, що ви все ж наважилися й одружилися. Ви більше не вживаєте таких слів, як "зорі", "світанки над річкою", "вечори під вербою" (якщо це село), "липневі ночі у скверику" (якщо це місто чи райцентр і той скверик не об'їли кози), "ніч у човні", "багаття на березі озера чи моря", "падаючі метеорити" й поцілунки, поцілунки, поцілунки. Тепер вам ніколи цим займатися. Серпневі зорі (це ті, що падають у серпні) вам заміняють торшери, настільні лампи, стінні бра, люстри, нічники. Тобто лексикон ваш збагачується. Турботи теж. Вечори під вербою змінюються чисткою каструль, миттям склянок у сяйві електролампочок (найкраще мити посуд на кухні). Ночі в човні – спанням на спільній розкладачці чи на долівці (перші дні одруження). У цьому ще відчувається дух екзотики, тут є щось романтичне, але, як і все в житті, це вам поступово набридає, й ви зітхаєте:
– О, коли б швидше купити ліжко! Хоч одне на двох.