Веселі поради (збірка)

Передмова

Книга, що претендує на настільну, заслуговує, очевидно, на передмову. Книга без передмови – те ж саме, що кінокартина без кіножурналу. Варто вам зустрітися з таким випадком, як ви одразу почуваєтесь обкраденим.

– А де кіножурнал? Що за неподобство? Може, я ради кіножурналу й прийшов сюди.

Те ж саме буває і з читачем. Інколи він бере в руки книгу, щоб тільки познайомитися з її передмовою, а передмови нема. Читача одразу огортає сум. Йому здається, що його обдурюють.

Я не збираюся ні обдурювати, ні обкрадати дорогого мені читача й тому передмову пишу сам. Без допомоги будь-якого доктора чи кандидата наук. Призначення передмови? Якщо читач не все зрозуміє з "Книги веселих порад"[1], то в цьому, безперечно, йому допоможе передмова.

Пропонуючи свою скромну працю на суд сучасного читача й критика та своїх колег, я мав на меті звернути увагу на шість таких пунктів.

Пункт перший.

Поради мої, порівняно з окремими нашими романами, – коротенькі, жваві, захоплюючі. Подаючи й розробляючи докладно кожну з них, я опирався не лише на те, що давно вивчено й описано, а на свій багатий життєвий досвід. У цьому читачі можуть переконатися, прочитавши будь-яку з моїх порад.

Пункт другий.

Я повинен попередити читачів: мої поради цікаві тим, що в них нікому не нав'язую своєї думки, не пропоную вивчати напам'ять кожну пораду чи окремий її абзац. Бо це не рецептурник. Але скажу: користуючись цією "Книгою" як домашнім посібником (книга для цього й писалась – книга для дому, книга для сім'ї), ви можете сміливо наслідувати приклади з моїх порад, робити виписки, конспектувати окремі тези чи положення, а згодом перевірити це на власному досвіді.

Пункт третій.

Перегортаючи "Книгу веселих порад", вам не обов'язково запасатися спеціями: перцем, лавровим листям чи каніфоллю, як це ви робите, читаючи "Українські страви" чи поради відомого собаковода. Тут ви не знайдете рецептів виготовлення салатів із помідорів, буряків та хрону, яєчні, омлетів, супів, бульйонів, борщів, м'ясних, молочних, рибних страв, страв із домашньої птиці й дичини, соусів, гарнірів, компотів, тортів, борошняних виробів, напоїв домашнього приготування: кваші, варенухи, медовиків, спотикачів, тернівки, малинівки, вишнівки, мусельця, мокрухи, бурячихи, морелівки із меляси.

Не зустрінете в "Книзі" порад, як самому виготовити запчастини до автомашини "Запорожець", трактора ХТЗ чи холодильний агрегат до "Донбасу-8". Зате, придбавши за невелику плату таку книгу, можете дізнатися про походження вашого прізвища чи навчитесь грати в більярд.

Не гортайте даремно "Книги", якщо вас цікавить питання: "Виготовлення кришок для домашнього консервування, дерев'яного ополоника чи макогона".

У моїй "Книзі" ви не знайдете, навіть у підтексті, таких порад, які вам може дати майстер-перукар ("Як стати гарною?"). Даремно потратите час, якщо шукатимете порад, як стати молодим чи вберегтись від лисини. Не дізнаєтесь, як водити без намордника боксера або чим годувати тримісячну лягаву. Але скажу чесно, що мої поради (хоч не пов'язані зі скороварками чи з тим, як пошити спідницю так, щоб вона трималася на одному гудзику) не менш корисні, ніж поради перукаря чи кухаря. Тут ви не дізнаєтесь, як уберегтись від лисини, але натрапите на пояснення, навіщо за лисого виходять заміж. Можливо, вам ніколи не вдасться навчитись готувати картоплю по-уланівськи чи крученики по-козацьки, але достеменно знатимете, як поводитися в черзі й про що розмовляти з дружиною.

Пункт четвертий.

Цінні мої поради тим, що в них є камуфляж. Слово, здається, французького походження, як папа (не римський), бульйон. Що означає "камуфляж по-українськи", не берусь точно сказати. Та й це не так важливо. Важливо, що я так думаю, і, певен, той камуфляж у моїх порадах є.

Пункт п'ятий.

Якщо ви повністю будете дотримуватися моїх порад, як букви закону, то зможете зробити чималеньку кар'єру, вирости в очах своїх ближніх, навчитесь, як з'їсти ненависного вам начальника з допомогою карася чи рака. А це вже не так мало. А якщо глянути в корінь, то це чи не вартіше того, як стати "сама собі модистка" чи виростити чуприну в 75-річного діда.

Пункт шостий.

Книга призначена для найширшого кола читачів: її можуть читати не тільки майбутні рецензенти, а й навіть упорядники четвертого тому "Україна сміється". Закінчуючи передмову, вважаю за свій обов'язок висловити щиру подяку моїм майбутнім рецензентам – нашим відомим критикам: Юрію Івакіну, Борису Буряку, Віталію Дончику, Івану Зубу, Володимиру Пугачу, Борису Мінчину, Володимиру П'янову, Анатолію Янченку, Юрію Ячейкіну та, безумовно, Маргариті Малиновській.

Прошу пробачення в тих, кого тут не названо, і в тих, хто найближчим часом збирається виїхати на плечах сатири в критики. Їм теж красно дякую, бажаю здоров'я, творчих успіхів. Гадаю, вони обізвуться на сторінках "ЛУ"[2] з рецензією (позитивною) на мою "Книгу", і я, зрозуміло, тоді зможу знайти їх і обговорити їхню статтю при зустрічі в "Енеї"[3].

Вдячний також видавництву, яке взялося видати "Книгу" й тим самим увіковічнило себе. Щиру подяку висловлюю: директорові видавництва, головному редакторові, завідувачу редакції прози, редакторові, коректорам, лінотипісту, головному бухгалтерові та касиру. Останні двоє, на мій погляд, стоять найближче до літераторів і оцінюють наш труд цілком об'єктивно.

Автор.

Як вибрати наречену

Тривалий час я вважав, що це так само важко, як знайти кимось загублений гаманець із золотом чи закінчити одразу два університети. Але з появою на світі гороскопів ця справа набагато полегшала i, я б сказав, просунулася значно вперед. Принаймні вже зараз я переконаний, що процедура одруження для кожного із нас стала така ж близька й зрозуміла, як, наприклад, лінотип чи теорія Ейнштейна. Маючи під рукою передрукований на машинці гороскоп, ви безпомилково можете дізнатися про характер своєї нареченої, її нахили, улюблений день, метал, голос, майбутню професію і врешті-решт негайно розв'язати питання: бути чи не бути їй вашою подругою життя. Для цього досить лише поцікавитися днем і місяцем її народження. Погодьтеся, що це значно легше, ніж запитати, який у неї вік.

Двадцять років тому я дружив з однією шкільною подругою. Це була дівчина неймовірної вроди. Я її ні з ким не порівнюю, бо в світі такої просто не було. Всі оті класичні Венери Мілоські й Нефертіті єгипетські перед нею блідли. Принаймні мені й досі так видається.

А який вона мала характері!

– Любий, я піду за тобою на край світу...

I я певний, пішла б. Бо через тиждень вийшла заміж за мого товариша. І, уявіть собі, поїхала з ним аж на острів Шпіцберген.

Після її зради мені спочатку хотілося повіситися, згодом я передумав і зненавидів усіх жінок світу. Навіть класичних. І тільки тепер, з появою у моїй хаті гороскопа, я хапаюся за голову і з жахом думаю, в яку б я потрапив халепу, коли б одружився зі шкільною подругою. Адже вона Скорпіон: народилася під знаком Води між 24 жовтня і 22 листопада. Характер скритний, життя інтенсивне. Перебуває постійно під могутністю Плутона. Любить залізо, залізну руду й антрацит. Найщасливішим днем вважає понеділок.

Скорпіон-жінка дуже нагадує чоловіків. У неї навіть інтелект чоловічий. Уявляєте, що б я мав у себе в квартирі? Далі: "Енергія буйна і невичерпна. Дуже рішуча. Часто притягує до себе слабкодухих і пасивних чоловіків. І негайно з ними одружується, але щастя, як правило, немає". Добре, що я вистояв. "Голос низький, очі завжди горять жадібністю, і ворушаться ніздрі. Особливо вночі". Можете собі уявити, яку б я мав у господарстві жінку. "Вони не надають значення одягові й кокетству, але доводять часто чоловіків до абсолютного спустошення, як матеріального, так і фізичного, інколи до самогубства й жіноненависництва". В останньому я переконався на собі. Що правда, то правда.

"Гармонійний шлюб, – сказано в гороскопі, – у Скорпіонів буває тільки з Рибою і Дівою. Але ні в якому разі не з Козерогом". Вона, як не дивно, вийшла за Козерога. Радощам моїм тепер немає меж. Я тішусь, ніби мені 18, а не всі 47.

Як тільки на хвильку уявлю, що там за сімейство зібралося: вона ж – Скорпіон, а він – Kosepor! – почуваюся на сьомому небі. Він, Козерог, народився у другій половині грудня чи на початку січня (отож і потягнуло на Північ) під егідою Сатурна. Чоловік, котрий народився у час Козерога, якщо вірити гороскопові, – дуже сумнівна й підступна істота. Найулюбленіший його метал – свинець і сталь. Колір полюбляє чорний і найщасливішим днем має суботу. Характер упертий і злий. Людина дуже витривала і стійка. Шанолюбець і кар'єрист. Крок за кроком, сходинка, за сходинкою йде до наміченої заздалегідь мети. Дуже любить гроші й потакання. З ним важко будь-кому зійтися характером. Його гонор – постійне джерело мук і страждань. Особливо це відбивається на дружині.

– Так їй і треба, – радів я. Мене дивувало тільки одне: як вона може з ним і досі жити? Лише вічні сніги й морози, очевидно, стримують її! Інакше б вона давно була тут. Поруч мене.

Віднині я поклав собі порвати з парубоцтвом і почати життя, як усі нормальні люди, – з одруження. Я познайомився з Биком. Маю на увазі дівчину, що народилася під цим знаком (21 квітня – 21 травня). Хоч планета Венера надавала їй ніжності й жіночності, але, скажу чесно, не без моєї допомоги. Вона справді любила, як і написано в гороскопі, діаманти, смарагди, бурштин, а особливо – центральні універмаги й промтоварну базу. Потяг до гарних речей, квітів, сухих вин і вишуканих ресторанних страв для неї був понад усе.

"Жінка-Бик рідко пробачає тому, в кого по-справжньому закохана", – писалося в гороскопі, й у цьому я переконався днів через два після нашого знайомства: вона мені влаштувала сцену ревнощів у магазині "Бакалія", коли я в однієї дуже симпатичної продавщиці поцікавився, чи вона любить прем'єри італо-французьких кінофільмів.

Моя супутниця зірвала з продавщиці шиньйон, розлила їй на форму п'ятилітрову банку томату й ледь не перевернула касу на інкасатора, – він прибув якраз по гроші з мішком.

"І це ще до одруження, – подумав я.