Я – українка, з мене степ почавсь... (збірка)

Любов Геньба

Сторінка 3 з 3
Там тиша тиш і дід Забрьоха
Сидить дріма біля води.
Шипшина там гука на чай,
Горить краса її врочиста.
Я виманю тебе із міста;
Ти так і знай, ти так і знай…
Вгорну тебе у чистий сміх
І будемо аборигени.
Свистітиме петрів батіг,
Щоб ти не втік, не втік від мене.


* * *
Я ще отам іду, де осінь пада листом,
Я ще отам, отам, в твоїм далекім місті.
У сонячному дні, в осіннім ластовинні.
Я ще іду, іду...
Застигла на картині...
1 2 3