Це вимагало особливої уважливости, правдомовности та відчування міри. Без цього Авторка могла б поділити творчий неуспіх багатьох письменників, що намагаються зворушити читача самим накопиченням страхітливого матеріялу.

Що Авторка не пішла втертим шляхом, свідчать хоч би перші рядки її твору, де вона розповідає про нелюдські речі найпростішою мовою. Ефект неспівмірности понурости опи­суваного зі спокоєм описування виразно наявний у цілому творі і переданий психологічно вірно.

Прикметне Авторці панування над доволі складним пле­тивом дії. У концентраційному таборі, ніби примхою долі, а в дійсності невідклично, зустрічаються особи досмертно пов'язані відношенням до тієї самої жінки й однаково під­леглі містичним силам, що накреслюють кожному його жит­тєву стежку, даючи наснагу одним і ламаючи інших.

Відчутне приречення з перших рядків зависло над тво­ром, що його настрій був би Читачеві затяжкий, якщо б Ав­торка не відпружувала цю згущеність численними відхилен­нями від головної теми. Відхилення ці виявляються у впро­вадженні друго— і третьорядних постатей та подій, а опові­дання різноманітниться численними нападами, бійками і вте­чами.

Це наближує оповідання Ольги Мак до жанру пригод­ницько-кримінального твору. Це є теж однією з його при­кмет, що дозволяє Читачеві легше сприймати понуру дій­сність та приреченість дієвих осіб.

У творі порозкидувані мистецькі спостереження, — хоч би протилежности краси незайманого снігу з брудом табо­рової людини: "і я боязко оглядався назад, дивуючись, що наші сліди були блакитнувато-білі, а не чорні й брудні, як постаті". Багато свіжих порівнянь, жива мова персонажів, сміло підібрана як до ментальности персонажів, так і до настроїв ситуацій, збагачує стилево оповідання, в якому Авторка промовисто передає настрої. Все це рамки, що ними Авторка збагачує свій твір.

Твір "Куди веде стежка" пройнятий повним зрозумін­ням людей, визнаванням вищих ціннощів і вірою у вищу справедливість. Виявлення, що кінцева перемога за тими, хто служить величному й має для цього служіння достат­ньо сили, зручности й відваги.

І дивне відчуття історії, що його майже не стрічаємо в сучасній нашій літературі, а яке вказує на глибший вгляд Авторки в пройдене нацією, що виявилось у майже автопсійному[59] відтворенні сцен і настроїв із часів боротьби за волю, зокрема в оцінці знищення власними українськими руками гетьманської Української Держави.

Іван К-ий

Примітка упорядник інтернетної публікації

Роман Ольги Мак "Куди йшла стежка?" представлений тут за першою публікацією 1961 року, здійсненою видавництвом української діаспори у США "Булава" (Нью-Йорк – Філадельфія). Сам же роман (котрий авторка скромно визначила словом "оповідання") написаний у Бразилії, де українська письменниця жила після еміграції з Європи по закінчені Другої світової війни і до 1970-го року, коли вона переїхала до дітей у Канаду.

[1] Заков'язлий — замерзлий, задубілий, одерев'янілий. (Тут і далі у виносках примітки упорядника інтернетної публікації, крім позначених як "Примітка авторки").

[2] "Самих себе не відомщайте, любі, а дайте місце гніву, написано бо: "Мені належить помста, я відплачу", — говорить Господь". Біблія, Новий Заповіт, Послання Павла до римлян, 12, 19.

[3] ЧК (Чрезвычайная комиссия, згодом — ГПУ, НКВД, КГБ…) — каральний орган більшовицько-совєтського режиму.

[4] 1921-го року Повстанська армія УНР під проводом генерал-хорунжого Юрія Тютюнника здійснила військовий рейд з території Польщі на територію України, окуповану більшовиками. Він знаний в історії України як Другий Зимовий Похід або ж Листопадовий рейд. На жаль, ця відносно невеличка армія була розбита ворогами. Останні бої із більшовиками відбулися під селами Базар і Малі Міньки (Житомирська обл.).

[5] Рабіндранат Тагор (1861-1941) — лауреат Нобелівської премії з літератури (1913), бенгальський та індійський філософ, прозаїк, поет, драматург, композитор. Автор гімнів Індії та Бангладеш.

[6] Григорій Іванович Котовський (1881-1925) — більшовицький військовий, громадський та політичний діяч, командир червоноармійських загонів та з'єднань у період громадянської війни 1917-1922 років. Саме під командуванням Котовського більшовицька армія розбила Повстанську армію УНР під час Другого Зимового походу.

[7] Два тузини — 24 штуки; тузин — те ж саме що дюжина.

[8] Нагло — раптово, несподівано, негайно.

[9] Сухоти — туберкульоз.

[10] Сарака — бідолаха.

[11] Перший зимовий похід — похід Армії Української Народної Республіки тилами Червоної та Добровольчої армій під проводом Михайла Омеляновича-Павленка (6 грудня 1919 — 6 травня 1920 рр.) Головним завданням Зимового походу було збереження присутності української армії на українській території, у ворожому запіллі, шляхом партизанських дій, в той час, як її Головний Отаман Петлюра, відповідаючи за державні справи, перебував зі своїм штабом у Варшаві.

[12] Никифор Тур — у 1593-1599 роках Києво-Печерський архімандрит. Не бажаючи віддавати монастир уніатам, озброїв ченців, котрі зі зброєю в руках не впустили до лаври уніатів.

[13] КВЧ — культурно-виховна частина. У сталінських таборах КВЧ влаштовували аматорські театри, де силами одних ув'язнених ставилися спектаклі та концерти для інших ув'язнених. Наприклад у КВЧ працював ув'язнений відомий український театральний режисер Лесь Курбас, доки його не розстріляли.

[14] Перегони вошей — тобто змагання: чиї воші доповзуть до фінішу першими, а чиї програють.

[15] Грач — гравець.

[16] Монополька — за часів царизму в Росії та на Україні — винна крамниця для монопольної торгівлі горілкою.

[17] Треби — оплачувані невеликі богослужіння, які священик здійснює на прохання окремих віруючих (хрещення, вінчання, освячення тощо).

[18] Одідичити — одержати в спадок.

[19] Сидор або сидір — торбинка, короб тощо для харчів на сніданок, обід або вечерю.

[20] Еківоки — це термін, що позначає двозначні натяки, виверти або висловлювання, які мають кілька варіантів тлумачення, але мають на меті призвести до однозначного висновку.

[21] Перший Всеукраїнський з'їзд Рад, скликаний більшовиками, відбувся 11-12 (24–25) грудня 1917 року в Харкові після того, як більшовицькі делегати залишили з'їзд у Києві. На ньому було проголошено створення Української Народної Республіки Рад (УНР Рад) як федеративної частини Російської республіки.

[22] Павло Скоропадський (1873-1945) був гетьманом України з квітня по грудень 1918 року.

[23] Діткливий — дошкульний.

[24] Отаман Григор'єв (Никифір Олександрович Григор'єв-Серветник (1884-1919)) — кадровий офіцер (штабс-капітан) Російської імператорської армії; підполковник Армії Української Народної Республіки (1917); один з отаманів Українського Вільного Козацтва (1917-1919), сотник Запорозької дивізії Армії Української Держави (1918); повстанський отаман Степової України (1918), начальник Херсонської повстанської дивізії, полковник Дієвої Армії Директорії Української Народної Республіки та Головний отаман Повстанських військ Херсонщини, Запоріжжя і Таврії (1918-1919); командир 1-ї бригади Задніпровської Української радянської дивізії, начальник 6-ї Української радянської стрілецької дивізії Української Червоної Армії (1919); керівник антибільшовицького повстання на Півдні України та головнокомандувач об'єднаної Української Повстанської Армії (1919), самопроголошений гетьман України (1919).

[25] Кобильохи — великі ранні сливи. (Примітка авторки).

[26] Бог — так раніше називалася річка Південний Буг.

[27] Цікаво, що це слово ніколи не було перекладене на укр. мову, залишившись суто московським, неперекладеним витвором. (Примітка автрки).

[28] УВО — Українська військова організація — військова революційно-політична формація, що постала 1920 року заходами старшин Січових Стрільців та Української Галицької армії. Заснована з метою продовження збройної боротьби за державність. В УВО брали участь військовики різних політичних партій, а створенню її сприяли міжнародна і внутрішня ситуації: в Україні тривала партизанська боротьба.

[29] Звісно, під словом "криміналісти" тут маються на увазі не детективи, а злочинці, тобто кримінальники.

[30] Здетронізований — позбавлений трону.

[31] Заїлий — злий, злісний.

[32] Вмлівіч або умлівіч — миттєво, відразу.

[33] Кушка — ніс (жаргон).

[34] Інвентура — це процес перевірки й документального обліку майна, запасів або інших цінностей, що включає їх фізичне підрахування, звірку з обліковими даними та виявлення будь-яких невідповідностей.