Ви ж те взуття кладете там, де перед цим загоряли...
Останній варіант, тобто ваш, найменш сприятливий Старі босоніжки чи капці – це не японська парасолька чи транзистор. Тут обов'язково знайдеться якийсь чесний товариш, візьме ваш черевик і бігтиме за вами аж до головного корпусу.
– Фу! Ну, й ходите ж ви швидко. Ледве за вами встиг. Ви свій черевик на пляжі забули,– закінчить він, вручаючи вам предмет взуття персонально в руки поміж здивованого натовпу, жадібного до будь-яких сенсацій.
Найкращий варіант – мовчки взяти черевика, подякувати й удати, що ви дуже розчулені такою увагою до вашої персони. Не відмовляйтеся, не доводьте, що це не ваш черевик. І, боронь вас Боже, не скажіть:
– Мало тих черевиків на березі моря валяється, так ви всі будете мені приносити?
У цьому випадку автор не дає вам ніяких гарантій, що ви того дня спокійно пообідаєте.
Отож усякий непотріб ніколи не залишайте на тому місці, де ви загоряєте. Заривайте його в пісок. Якщо ви цього ще не навчились робити, спробуйте підкинути його сусідові. Але робіть це непомітно. Хай сусід потім виправдовується і доводить комусь, що то не його взуття. Можливо, це йому і вдасться, якщо номер його ноги не збіжиться з номером вашого черевика...
Є ще один своєрідний спосіб: непотріб викидати до урн. Але де гарантія, що вас після цього не сприймуть за провінціала?
Для вас, жінки
У жінок, які збираються на курорт, зовсім інша психологія, ніж у чоловіків. Ба, навіть протилежна. Якщо чоловік намагається взяти з собою якомога менше (нести важко) й переважно те, що потім залишається на березі моря, в кущах чи в кімнаті між першим і другим матрацом, то жінка пробує свій домашній гардероб увіпхнути в здоровенну валізу (не їй же нести). Якщо це їй не вдається – вона впихає той гардероб ще до одної...
Чоловік не повинен стояти над головою і бубоніти:
– Ти ж їдеш на курорт, а не на виставку мод.. Хто там одягається?. Тільки провінціали й ті, що вже давно втратили свої жіночі форми.
Заспокойте його. Переконайте свого чоловіка, що це далеко не так. Що він глибоко помиляється, і скажіть йому, що жінка є жінка. Якщо він з вами не погодиться чи доводитиме, що помиляєтесь ви, a не він, не бийте через це посуд, кришталевих ваз, фужерів i своєрідних попільниць. Намагайтеся на чоловіка вплинути своєю жіночою ласкою і чарівною вимовою. Бажано тією, якою ви так часто користувалися перед тим, як мали йти з ним до 3arcy. Кажіть спокійно і врівноважено:
– А що я такого беру? Дві сукні, одні шорти, двоє штанів, три кофточки, один костюм вечірній, один з тих, що пошила.. Може, вдасться до театру піти. Три купальники. Одні замшеві черевички, дві пари літніх туфельок. Це ж курорт... Старі босоніжки... Й ще ось ці, на коркових каблучках. Хіба ж це багато?
– У порівнянні з універсальною базою – можна миритись, – каже вам чоловік.
Не приставайте на дискусію. Удавайте, що ви цієї репліки не почули. Й тим самим тоном продовжуйте:
– Тут усе найнеобхідніше: без цього джемпера просто не можу. Ну, ще плащ... гумові чобітки. Це ж ти мені їх, здається, привіз... Ну, звичайно, ти. Може піти дощ... Візьму й светр. Він хоч широкого плетива, але дуже легенький. По радіо передавали, у другій декаді почнеться похолодання. І розлітайку. Та, мабуть, оцей легенький костюмчик... На випадок спеки. Для чого ж я його шила? Спеціально для курорту...
– Мта-ак!.. – каже чоловік. Не повторюйте за ним цієї фрази, не запитуйте, що таке "мта-ак" і що йому з узятих речей не подобається. Складайтеся і в крайньому випадку скажіть:
– А ти торік бачив, скільки набрала Людмила Іванівна? Плетену кофту, бельгійський светр... O, до речі, де я свій светр поклала? От бачиш! Ледь не забула... Й он ту блузочку.. Не ту, рожеву, й туфлі подай, будь ласка, сюди.
– O Боже!..
Якщо ви уже остаточно не витримуєте його реплік, запитайте в нього:
– Що "о Боже"? Ти хочеш, щоб я з тобою не їхала? Ти цього хочеш?
Коли ваш чоловік запевнить, що він цього не хоче, поцікавтеся у нього й про таке:
– Так, може, ти хочеш, щоб я на курорт їхала гола? А в чому я у вагоні ходитиму? Добре, що нагадав – дістань із шафи мої індійські капці й тих два халати: махровий і ситцевий. Байковий не бери, а втім, давай сюди...
– А мисливський костюм?! – кидає не без іронії чоловік фразу.
Не звертайте уваги, похваліть:
– Ну, ти в мене просто геній. Ти хотів сказати спортивний, а не мисливський костюм. Спортивний обов'язково. Пограємо в теніс, бадмінтон, пінг-понг. Добре, що нагадав, а то приїдеш на курорт, дивишся – і того нема, і цього нема.
– А ти бери що найнеобхідніше...
Чоловіки бувають, м'яко кажучи, колючі. Не уподібнюйтесь їм. Якщо ви хочете спокійно упакуватися, запевніть чоловіка:
– А я так і беру: цей махровий костюмчик для пляжу потрібний? Потрібний. Купальник, що ти мені привіз із Ялти, я повинна взяти? Повинна. Тепер гумову шапочку?! Не мочитиму ж я коси у солоній воді? Вони в мене й так випадають. Два капелюшки...
– Для чого два?
– Один від сонця, а ще один – на кожний день.
Словом, ви майже впакувались. Усе до трьох валіз, звичайно, не влізло. В такому випадку беріть саквояж, портфель, рюкзак, дві невеличкі сіточки (одну для харчів, ще одну – для спортінвентаря: волейбольний м'яч, ракетки, ласти); жіночу сумочку й целофановий мішечок для помад, пудр, парфумів, кремів, щіточок, паст, шпильок, гребінців, ниток, люстерок, голок та інших таких необхідних для жінки на курорті речей.
– Універмаг у поході, – кидає репліку чоловік і поквапно виносить усе це до таксі. Якщо все це до автомашини не влазить або ж чоловік не може донести, попросіть свою родичку або ж сусідку, хай решту необхідних для курорту речей – надувний матрац, парасольку, транзистор – вишлють авіапоштою. Літак усі ці речі доставить вам своєчасно. Зворотний рейс гарантуємо. Принаймні в цьому нас постійно запевняють оголошення Аерофлоту, видрукувані у вечірніх газетах.
Як одягатися
Нарешті ви на курорті. Питання, як одягатися, стоїть не менш гостро, ніж перед актором, що виходить на сцену. Одягатися на курорті потрібно легко й просто. Пам'ятайте: курорт – це чи не єдине місце, де ви себе можете показати з найкращого боку.
Коли у вас поважна фігура, добре розвинений живіт і досить-таки пристойна постава – вважайте, що такі речі, як теніска, сорочка, штани та інші атрибути фірми "Одяг" – тут зайва розкіш. Покладіть їх до шафи чи на дно валізи й до кінця курортного сезону про них і не згадуйте.
Одягнувши модні японські чи югославські плавки, ви повинні ходити по пляжі, на території пансіонату, чи де ви вже там перебуваєте, повільно і владно. Словом, так, щоб кожен, хто зміряє вас своїм поглядом перед столом екскурсовода чи в їдальні, не смів робити вам ніяких зауважень і давати порад. А вам, щоб, у свою чергу, не доводилося йому нагадувати, що він на курорті, а не в своєму кабінеті, якщо він у нього там є. На курорті всі рівні.
Може трапитися так, що, укладаючи речі дружини, зовсім забули про свої і не взяли плавок чи шортів – невелика біда. Їх з успіхом можуть замінити повсякденні темно-сині або чорні ситцеві труси. Варто тільки вам акуратно знизу (від колін) і згори трохи підгорнути, й, маєте на собі ті ж самі плавки, хоч, зрозуміло, не такі елегантні, але, погодьтесь, за своєю формою вони не поступаються нічим навіть наймоднішим.
Коли ж вам будуть потрібні шорти, відгорніть складки трусів у зворотному напрямку, й ви уже маєте на собі таку необхідну для курорту і ваших ніг річ... Труси, як ви через день-два переконаєтесь, дуже зручні: їх не потрібно часто сушити й переодягати. Їх легко носити, й головне, нічим не поступаються фірмовим. Взяти хоча б їхню загальну форму.
Якщо ваші труси не синього, а червоного кольору та ще й з блакитними лампасами по боках, то вас не повинна турбувати жодна з цих проблем. Такі труси завжди на курорті виконують водночас роль і плавок, і шортів.
Червоні труси вигідні ще й тим, що вони надають вашому тілу неабиякого контрасту з тими предметами й навколишнім світом, що вас оточують. Особливо до ваших перших сонячних ванн. Такі труси добре пасують до кольору моря, ваших ніг. Коли ж ви мрієте про їхню засмагу, вам не обов'язково одягати джинси "Леві Страус" чи звичайні спортивні штани. Досить тільки почепити через плече ракетки бадмінтону, гітару, мексиканське сомбреро, магнітофон з записами Висоцького або далекоглядну трубу чи господарську сумку з написами "Аерофлот", "Токіо", "Бейрут", як уся увага пляжників буде прикута до цих предметів. Така екіпіровка, по-перше, надає вам відтінку екзотичності й курортного романтизму. По-друге, свідчить про неабиякий ваш естетичний смак.
Червоні труси можна носити не на резинці, а на білій шовковій шнурівці. Її слід зав'язувати бантиком спереду або збоку. Звідси й крилатий вислів: "... і збоку бантик".
Такий вигляд надає інтимності, і червоний колір у поєднанні з білим дуже приваблює жінок та індиків. Але останні вам нічим не загрожують. Принаймні на пляжі.
Як дихати
Не забувайте, що ваше тіло повинно завжди дихати: ввечері, вночі, вранці і навіть під час сну чи коли їсте. Йому якнайбільше потрібно азоту, йоду, заліза, крохмалю, інфрачервоних променів та інших таких необхідних для організму речей.
Безперечно, всім цим ви можете себе забезпечити ще вдома, заглянувши до аптеки й там придбати якийсь флакон йоду, в кулінарії – кілограм крохмалю, а в магазині господарчих товарів – шмат заліза. Все це добре перемоловши, ви можете за півгодини до їжі вживати по одній ложці тричі на день. Але це, виявляється, не так просто: діставши заліза в магазині, в аптеці не застанете йоду, маєте йод – відсутній крохмаль. Саме тому люди їдуть на курорт, де чого-чого, а йоду й заліза на морському пляжі – аби ви тільки могли спожити.
Якщо вашому організмові до всього цього ще потрібен озон чи запах морських водоростей, візьміть з собою на курорт замість транзистора термос чи колбу. Ці предмет ширвжитку, по-перше, значно легші деяких транзисторів а по-друге, корисніші. В них можна наливати воду, каву, носити лід, юшку, узвари та інші їстівні речовини, а по приїзді на курорт – йод і озон.
Для цього щовечора виходьте до моря і намагайтесь набрати озону до термоса стільки, щоб його вистачило вам на всю ніч.