"Посадили мене за стіл, дали снідання, а мені все увижається, що під столом лазять гадюки та вже й плазують по моїх ногах. Пополаяв мене батько за сніданням, попосміявсь з мене та й заборонив мені купаться в річці з пастушками й гулять на вигоні. Мені було дуже ніяково. Я почував, що вчинив якусь провину, наробив клопоту мамі й татові. Після снідання я вискочив надвір, сів на ґанку, а мені все якось погано було на душі". Поведінка дорослих за сніданком була спокійна, виважена, вони не хотіли налякати Василька. Хлопчик розумів свою провину, але після сніданку побіг в стайню, де знеслись голуби. Він швидко забув про небезпеку під мостом, про гадюк, про всяке лихо.