Інтонаційної виразності ця поезія набуває завдяки алітераціям (повторення звука с "Свій біль, свій жаль, свої пісні У серці здавлюю на дні", звука ж: "Хоч в сні на вид твій оживає, Хоч в жалощах живіше грає") і асонансам (повторення звука о: "Із нього визвала одні Оті ридання голосні", "І того дива золотого Зазнає, щастя молодого, Бажаного, страшного того") – повторам приголосних і голосних звуків. Сполучаючись, вони формують такий звукопис, що увиразнює інтимний характер поезії, допомагає побачити широку палітру настроїв ліричного героя.