Літературний рід: інтимна лірика.
Жанр: ліричний вірш.
Напрям: модернізм.
Течія: неоромантизм.
Система віршування: силабо-тонічна.
Віршовий розмір: ямб (рядки нерівноскладові).
Римування: паралельне (аабб).
Строфа: нестрофічна будова.
Провідний мотив, мотиви: "нерозділеного кохання", "усепрощення коханих", "кохання як щастя-гріх", "сон як втеча від реальності".
Тема: нерозділене юнацьке кохання.
Ідея: уславлення любові, хай навіть такої, що завдає страждань.
Композиція (зміст): внутрішній монолог закоханого юнака, побудований за принципом "уявне питання до дівчини — відповідь самому собі"; динаміка вірша розгортається відповідно до почуттів ліричного героя: спочатку він звинувачує кохану в "жорстокостях", байдужості по відношенню до нього, потім зізнається в щирому й незмінному коханні до дівчини й просить її являтися йому хоча б у сні, де серце зможе оживати й зазнати "щастя молодого, бажаного, страшного того гріха".
Художні засоби, стилістичні фігури: епітет, порівняння, метафора, синекдоха, риторичне питання, риторичне звертання, повтор, анафора.
Образи та символічні образи: людей: ліричний герой, почуття любові якого не розділене; уявна кохана — "зіронька"; предметів і явищ: очі, уста, серце, перла (у болоті), пісні сумні, щастя.
- Чого являєшся мені... (повний текст) ▲ читається менше, ніж за хвилину
- Як зображено дівчину, у яку закоханий ліричний герой? Чи є в ліричного героя хоча б надія на взаємне кохання? (та інші запитання)
- Біографія Івана Франка
Примітки та корисна інформація:
- Історія написання: привид першого світлого юнацького кохання до Ольги Рошкевич не покидає поета протягом усього життя, незважаючи на те, що стрічалися на життєвій дорозі інші жінки, що він одружився. Це почуття й покликало до життя рядки, сповнені, з одного боку, болю й туги, а з іншого, — бажання, щоб ці муки продовжувалися, бо в них і через них продовжує жити високе почуття.
- Рік створення: 1896.
- Збірка: "Зів'яле листя" ("Другий жмуток").