"Головне, щоб він, Шептало, знав про свою білизну, а про чуже око краще залишитися колишнім". Так роздумує головний герой, але й сам не помічає, як стає сірим і покірним. На мою думку, йому не слід було прикидатися, краще було б скористатися шансом, коли він втік, і почати вільне життя. Звичайно, це небезпечно, буде важко, але він міг отримати те, про що так мріяв, – свободу, волю, можливість обирати, як жити.
Висловьте свою думку, чи краще й надалі Шепталові було "прикидатися сіреньким і покірненьким"?
Відповідь на контрольне запитання
Інші контрольні запитання до твору "Білий кінь Шептало"
- Чому Шептало, викачавшись у багнюці, повернувся на конюшню? Чи можна його повернення назвати вільним особистим вибором? А може, цей вибір вимушений? Свої висновки аргументуйте.
- Поясніть значення епіграфа у творі.
- Чи можна сказати, що оповідання було актуальним тільки в період радянського тоталітарного режиму? У чому його сучасність?
- Що не сподобалося радянським критикам в оповіданні про коня Шептало?
- Чи справді Шептало був особливим серед інших коней і мав особливі стосунки зі Степаном? Як він відстоював свою індивідуальність і чому так боявся її втратити?