"Головне, щоб він, Шептало, знав про свою білизну, а про чуже око краще залишитися колишнім". Так роздумує головний герой, але й сам не помічає, як стає сірим і покірним. На мою думку, йому не слід було прикидатися, краще було б скористатися шансом, коли він втік, і почати вільне життя. Звичайно, це небезпечно, буде важко, але він міг отримати те, про що так мріяв, – свободу, волю, можливість обирати, як жити.
Висловьте свою думку, чи краще й надалі Шепталові було "прикидатися сіреньким і покірненьким"?
Відповідь на контрольне запитання
Інші контрольні запитання до твору "Білий кінь Шептало"
- Чому для білого коня його табун не був гуртом однодумців і спільників?
- Чому тварина (кінь) в оповіданні викликає більше симпатій, аніж людина?
- Які описи протиставляються в оповіданні В. Дрозда? Які два світи вони позначають?
- Чи можна сказати, що оповідання було актуальним тільки в період радянського тоталітарного режиму? У чому його сучасність?
- Яку розв'язку цього твору можете запропонувати ви? Чому саме таке завершення розповіді про коня Шептала вам видається більш логічним?